Студопедия

Главная страница Случайная лекция


Мы поможем в написании ваших работ!

Порталы:

БиологияВойнаГеографияИнформатикаИскусствоИсторияКультураЛингвистикаМатематикаМедицинаОхрана трудаПолитикаПравоПсихологияРелигияТехникаФизикаФилософияЭкономика



Мы поможем в написании ваших работ!




Література. 1. Богуш А.М. Заняття з розвитку мови дітей в дошкільних закладах

1. Богуш А.М. Заняття з розвитку мови дітей в дошкільних закладах. – К.: Радянська школа, 1979.

2. Богуш А.М. Методика розвитку рідної мови і ознайомлення з навколишнім у дошкільному закладі. – К.: Радянська школа, 1995. – С. 84-99.

 

 

Практичне завдання для самостійного опрацювання № 3

1. Прочитайте лист матері чотирирічного Миколки, який вона надіслала К. Чуковському:

"...Він настирливо запитує мене, що таке війна, що таке кордон, які народи живуть за кордоном, хто з ким воював і з ким жив дружно, з ким збирається воювати і що спонукає до війни тих чи тих. Його не можна зупинити: так настирливо, наче хоче вивчати напам’ять. Я часто відмовляюся йому відповідати, тому що не знаю, як пристосовуватися до чотирирічного розуму; він роздратовується і навіть починає ненавидіти мене за моє незнання" (Чуковский К.И. Сто тысяч почему // Собр. соч.: В 6 т. - М.: Худож. лит., 1965. – Т. 1. – С. 455).

Як можна оцінити поведінку молодої матері? Як би вчинили ви?

2. Прочитайте наступний уривок з цього самого листа: "Як улаштований водопровід, паровий котел, трактор, автомобіль, електричне освітлення; що таке гроза, звідки беруться річки, як полюють на диких звірів, на кожний вид окремо, від чого заводяться в утробі матері дитинчата: "Від їжі, чи що?". Докладно запитує про птахів, про мешканців ставка тощо. Все це його запитання, вони йдуть безпосередньо від нього, з ними він звертався до мене, коли йому було три роки. Часто я йому відповідаю: "Підростеш, усе сам зрозумієш". А він мені надзвичайно серйозно відповідає: "Не будеш мені відповідати, я буду дурний, а якщо ти не будеш відмовлятися мені пояснювати, тоді я, мамо, буду все ро­зумнішим і розумнішим" (Там само. – С. 456).

Поміркуйте, яким чином ви відповіли б на запитання хлопчика. Чи потрібно давати наукові відповіді на всі ці запитання?

3. Б. Житков у своїх спогадах пише: "Є дитячий вік між 4-6 роками, коли діти невідступно, майже автоматично на кожне слово дорослого, як маньяки, як навіжені запитують: Чому?

"Пташка літає, пташка пурхає", – намагається відволікти увагу дорослий. Та дитина знову запитує: "Чому літає?" Діти ставлять батькам ділові, конкретні запитання, на які інколи вони не знають відповіді.., і тому говорять дітям неправду... Проте слово батьків для дітей – авторитет" (Жизнь и творчество Б.С. Житкова. – М., 1955. – С. 185-386).

Підготуйте письмову консультацію для батьків за текстом спогадів. Дайте конкретні поради, як потрібно поводити себе батькам з дітьми-чомусиками.

4. Прочитайте розмову хлопчика Сашка (6,5 року) з високоосвіченим дорослим (кандидатом психологічних наук):

– Що таке погода? – запитують у Сашка.

С. – Погода – це імпульс природи... ну, розумієш, яка атмосфера...

Д. – Що таке горе?

С. – Те, чого не можна виправити.

Д. – Що таке совість?

С. – Совість, коли людина пізнає себе і те, що вона робить.

Д. – Чим відрізняється вчитель від учня?

С. – У вчителя розум у голові, а в учня – в підручнику.

Надалі Сашко сам перетворює запитання і відповіді у своєрідну гру:

С. – А знаєш, що таке книга?

С. – Це розум, яким користується людина, коли захоче.

С. – А хитрість?

С. – Коли людина обдурює інших з користю для себе.

С. – А що таке людина?

С. – Це радість іншої людини.

С. – А хто такий учений?

С. – Це людина, яка в молодості все обмірковувала, а на старість дістала винагороду.

С. – А що таке здоров’я?

С. – Це прогноз погоди в наших органах...

(Глушко Е. Как быть с вундеркиндами? // Лит. газ. – 1980. – 7 окт.)

Оцініть рівень мовленнєвого розвитку дитини. Що б ви робили з цим хлопчиком, якби він був у вашій групі?

 

 

Практичне завдання для самостійного опрацювання № 4

1. До третього видання Українського правопису введено літеру ґ (ґе). Вона передає на письмі задньоязиковий зімкнений (проривний) приголосний звук [ґ], що трапляється у власне українських і давно запозичених словах на зразок: аґрус, ґава, ґазда, ґанок, ґандж, ґатунок, ґвалт, ґвалтувати, ґедзь, ґелґотати, ґерґотати, ґиґнути, ґирлиґи, ґлей, ґніт, ґоґель-моґель, ґрасувати, ґрати (іменник), гранчастий, ґранчик, ґречний, ґринджоли, ґрунт, ґудзик, джиґун, дзиґа, дзиґлик, ґуля, ґаздиня, Гума, дзиґар, леґінь, гвинт, Гроно, хуга, сновиґати (Мацько Л.І., Сидоренко О.М. Українська мова: Усний та письмовий екзамен. – К.: Либідь, 1992. – С. 10-11).

Складіть тлумачний словничок цих понять, поясніть значення кожного слова. Які з цих слів можна ввести до словникового складу дитини? Наведіть ситуації спілкування з дітьми, в яких доцільно використати ці слова. Назвіть прийоми постановки звука ґ.

2. Прочитайте артикуляційний опис звуків г і ґ. Визначте, який з них передає артикуляцію фрикативного, а який проривного звуків, зробіть малюнки артикуляцій цих звуків:

а) кінчик язика відтягується від нижніх зубів, задня частина спинки и піка піднімається вгору до м’якого піднебіння, корінь язика відтягується назад, наближується до задньої стінки глотки, вимовляється звук...;

б) кінчик язика відтягнутий від нижніх зубів у глибину рота, задня частина спинки язика піднімається вгору до піднебіння, змикається з ним. М’яке піднебіння підняте й притиснуте до задньої стінки, повітря не проходить у носову порожнину. Голосові зв’язки зімкнені, при вимові звука... вібрують.

Як ви поставите і поясните артикуляцію цих звуків дітям?

Доберіть систему вправ на:

1) диференціювання звуків г та ґ; 2) постановку цих звуків; 3) закріплення кожного з них.

Доберіть художні тексти, ігри, скоромовки з цими звуками.

3. У засвоєнні звуків беруть участь два аналізатори – слуховий та мовленнєво-руховий. Який із них є провідним на етапі становлення правильної звуковимови? Прочитайте подані вислови вчених, прокоментуйте їх, зробіть свої висновки.

"Засвоєння фонетики визначається переважно розвитком мовленнєво-рухової сфери" (Гвоздев А.Н. Освоение ребенком звуковой стороны русского языка. – М.: АПН РСФСР, 1948. – С. 44). "Розвиток моторної сфери є визначальним для всього ходу засвоєння фонетичної сторони рідної мови" (Гвоздев А. Н. – Там само. – С. 47).

"Засвоєння звуків мови залежить від їх акустичних властивостей. Особливо складним для засвоєння є ті звуки, які найбільш тонко акустично різняться між собою" (Эльконин Д.Б. Развитие речи в дошкольном возрасте. – М.: АПН РСФСР, 1958. – С. 15).

"Навряд чи правильно думати, що засвоєння вимови цілком підпорядковується можливостям мовленнєвої моторики. Акт вимови звука в нормі слід розглядати як завершення акустичного процесу, спрямованого на виділення відповідного звука, його відміни від інших звуків. Акустичний образ фонеми виникає як узагальнений з різних варіантів, що реалізуються в моторній формулі вимови звуків мовлення. Отже, вимова тісно залежить від акустичного узагальнення звука" (Левина Р.Е. Недостатки чтения и письма у детей. – М.: Учпедгиз, 1940. – С. 10).

"Функція слухового аналізатора дитини в нормі розвивається порівняно рано. Вже на самому початку розвитку мовлення дитина здатна розрізняти акустично близькі звуки. Функція мовленнєво-рухового аналізатора значно відстає у своєму розвитку від функції слухового аналізатора. Розвиток функції мовленнєво-рухового аналізатора впливає на формування фонематичного слуху. При завершенні розвитку функції мовленнєво-рухового аналізатора слуховий аналізатор вже не відчуває помітного впливу з боку мовленнєво-рухового" (Бельтюков В.И. Об усвоении детьми звуков речи. – М.: Просвещение, 1964. – С. 83-84).

4. Уважно прочитайте запропоновану В. Бельтюковим схему становлення звукової культури мовлення у дітей (Там само. – С. 76) (табл. 2).

Таблиця 2

Розрізнення звуків на слух Послідовність розвитку фонематичного слуху Послідовність становлення звуків у дитячому мовленні
1. Шиплячі - свистячі 2. Тверді – м’які 3. Сонорні - шумні 4. Глухі - дзвінкі 5. Проривні – фрика­тивні 1. Сонорні - шумні 2. Тверді – м’які 3. Проривні – фрикати­вні 4. Глухі - дзвінкі 5. Шиплячі - свистячі 1. Сонорні - шумні 2. Глухі - дзвінкі 3. Проривні - фрикативні 4. Тверді – м’які 5. Шиплячі - свистячі

 

Доберіть до цієї схеми завдання на виховання звукової культури мовлення та розвитку фонематичного слуху в кожній віковій групі. Порівняйте їх із запропонованими завданнями розділу "У світі звуків" у варіативних програмах дошкільних закладів.

5. О. Гвоздев зазначає, що у його сина до 1 року 9 місяців у словниковому складі було 87 слів, але він не вимовляв такі приголосні: губно-зубні фрикативні - в, ф; тверді різновиди проривних зубних - н, д, т та африкат - ц; тверді різновиди зубних фрикативних – с, з, л, н; м’який дзвінкий різновид з до глухого с; усі шиплячі, дрижачий зубний - р, р'.

Поясніть причину затримки артикуляції цих звуків, занесіть їх до схеми В. Бельтюкова. Порівняйте їх з артикуляцією, запропонованою В. Бельтюковим.

6. Найпоширенішими випадками порушень вимови шиплячих звуків є такі:

1) призубна вимова внаслідок того, що кінчик язика звужений і не займає нормального верхнього положення, трохи опущений і впирається у зуби (туба - шуба, тапка - шапка);

2) шепелява, міжзубна вимова внаслідок того, що кінчик язика просовується між верхніми і нижніми зубами (кіссска - кішка);

3) пом’якшена вимова шиплячих звуків (жжяба - жаба);

4) заміна у вимові звуків ш і ж звуками с і з (суба - шуба, суб -зуб) (Жильцова О. Виховання правильної звуковимови у дітей старшого дошкільного віку. - К.: Рад. шк., 1971. - С. 23).

Розробіть послідовну систему вправ на постановку правильної вимови шиплячих звуків у молодшій та середній групах. Визначте форми, методи й прийоми постановки вимови шиплячих звуків.

7. Найчастіше трапляються такі види вимовляння звука р: гаркаве вимовляння, пропуск звука р; заміна звука р звуками л, в, д, г, й.

Розробіть систему підготовчих вправ для розвитку мовленнєвого апарату, які сприятимуть правильній артикуляції звука р. Випишіть чистомовки, скоромовки, ігри на закріплення вимови звука р.

8. Прочитайте поданий нижче конспект тематичного заняття на виховання звукової культури мовлення. Розробіть програмні завдання, доберіть матеріал. Визначте вікову групу, для якої він може бути доступний, а також методи та прийоми виховання звукової культури мовлення, що використані у ході занять, оцініть їх доречність та ефективність.

Хід заняття: вихователь пропонує показати широкий язик. Діти виконують вправи для розвитку мовленнєвого апарату, зокрема для вимови звука р: "смачне варення" (широким переднім краєм язика облизують верхню губу зверху вниз), "цмокання кінчиком язика". Після відпочинку пропонується вправа "Барабанщики" (кінчиком язика торкаються верхніх зубів і промовляють д-д-д-д-д). У дітей на столах лежать предметні картинки. Вихователь загадує загадку: "У воду чорний, а з води червоний". Діти, у кого на картинці зображений рак, показують цю картинку, виділяють перший звук у слові, промовляють його, називають слова, в яких звук р стоїть на початку слова. Вихователь загадує ще загадки: "Ніс довгий, а голос дзвінкий". (Комар.) Діти знаходять слово-відгадку, визначають місце звука р у слові, промовляють слова, в яких звук р стоїть у кінці. "Біла латка, чорна латка по дереву скаче". (Сорока.) Діти показують відповідну картинку, аналізують слово сорока, називають слова, в яких звук р стоїть у середині. Вихователь імітує пісню комара, жука, як шумить водичка; діти знаходять картинки, в назвах яких є звуки з, ж, с, виділяють ці звуки. Скоромовка Г. Бойка "Зуби":

У сестрички Люби

Випадають зуби.

Каже усім Люба:

– Я тепер беЖЖуба!

Інсценування вірша П. Воронька "Жук". Дитина - "жук" ходить по кімнаті, махає крилами, промовляючи слова:

Ой летів жук, жук

Та й у воду – фук.

На слова:

Прибігла жукова мати

Жука рятувати

виходить інша дитина - "мати" і промовляє:

– Подай, подай, жучку,

та правую ручку.

Усі діти разом промовляють:

- Я жук, жук - жу-жу,

Навколо кружу,

Жу-жу-жу-жу.

Проводиться дидактична гра "Жуки". Усі діти - "жуки" розмахують руками і промовляють три останні рядки вірша. Потім пропонується вправа "Віджени комара" для розвитку мовленнєвого дихання.

9. Виразне мовлення (або риторика) – невід’ємна складова звукової та загальної культури мовлення.

Кожний вихователь має навчитися виразно говорити, розповідати та читати. Н. Бабич наводить критерії виразного читання, які відповідають оцінці "відмінно": простота і природність виконання тексту вголос; проникнення в ідейно-художній зміст твору з огляду його доступності для дітей конкретної вікової категорії; чітко переказані думки автора; власне ставлення до прочитаного; активне спілкування читця зі слухачем; чітка і правильна вимова читця; вміння читця передати специфіку жанру і стилю твору; вміння правильно користуватися діапазоном свого голосу у виборі тону й такту (Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. – Л.: Світ, 1990. – С. 152).

Виразно прочитайте наведені нижче тексти з орієнтацією на відповідну вікову групу. За наведеними вище критеріями дайте оцінку виразного читання ваших колег.


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
 | Батьківщина

Дата добавления: 2015-07-26; просмотров: 300; Нарушение авторских прав




Мы поможем в написании ваших работ!
lektsiopedia.org - Лекциопедия - 2013 год. | Страница сгенерирована за: 0.01 сек.