Сучасний стан охорони праці в Україні та за кордоном
Date: 2015-10-07; view: 1202.
Сучасний стан охорони праці в Україні можна охарактеризувати як такий, що викликає серйозне занепокоєння. Створення безпечних умов праці - це невід'ємна частина соціально-економічного розвитку держави, складова державної політики, національної безпеки та державного будівництва, одна з найважливіших функцій органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад, підприємств.
Певних висновків щодо ситуації з охорони праці в Україні в перші два роки нинішнього століття можна дійти на підставі даних табл. 1.1.
Із наведених у таблиці 1.1 даних бачимо, що стан із травматизмом та смертельними випадками значно не змінюється, а набуває деякої "стабілізації" у порівнянні з минулими роками. Але кількість травмованих і загиблих викликає стурбованість про майбутнє нашої країни та дієздатної частини населення. У країні, де немає війни або інших військових подій, гинуть і травмуються люди. Підприємства працюють ледь-ледь, але починають набирати оберти, і зі зростанням виробництва відбудеться відповідне збільшення випадків виробничих аварій та травматизму.
Суперечна ситуація, у якій нині опинилися підприємства (коли, з одного боку, треба підвищувати рівень випуску виробів, а з іншого, вони змушені працювати у складних економічних умовах), не дає змоги суттєво поліпшити стан умов та безпеки праці.
За оперативними даними, в лютому 2002 року на виробництві в Україні смертельно травмовано 100 працівників, що на 21 особу більше, ніж за аналогічний період минулого року. Травматизм знижено на підприємствах машинобудівної промисловості (-4), металургійної (-6), на об'єктах будівництва (-1). Проте допущене зростання смертельного травматизму у вугільній промисловості: з 12 випадків за лютий 2001 року до 22 смертельних випадків у тому ж місяці 2002 року, в агропромисловому комплексі - з 18 до 21, у гірничорудній промисловості - з 1 до 6, в енергетиці — з 1 до 6, житлово-комунальному господарстві - з 2 до 3, соціально-культурній сфері та торгівлі - з 7 до 14. Збільшилася кількість загиблих на підприємствах десяти областей та м. Києва. З них найбільше в м. Києві - 12 проти 1 у 2000 році, у Вінницькій області - 5 проти 0, Дніпропетровській - 9 проти 6, Житомирській - 1 проти 0, Київській - 3 проти 2, Луганській - 13 проти 4, Миколаївській - бороти З, Одеській - 6 проти 3, Тернопільській - 2 проти 1, Херсонській - 2 проти 0, Хмельницькій - 3 проти 2, Чернівецькій - 1 проти 0.
Таблиця 1.1. Динаміка виробничого травматизму по областях України
| Області | 2000 рік | 2001 рік | Різниця | |||
| Усього | Смертельний | Усього | Смертельний | Усього +/- | Смертельний +/- | |
| Вінницька | +32 | -4 | ||||
| Волинська | +96 | +1 | ||||
| Дніпропетровська | +216 | -17 | ||||
| Донецька | +1457 | -90 | ||||
| Житомирська | +129 | +6 | ||||
| Закарпатська | +6 | -1 | ||||
| Запорізька | +66 | -2 | ||||
| Івано-Франківська | -19 | -13 | ||||
| Київська | -74 | -12 | ||||
| Кіровоградська | +134 | +4 | ||||
| Луганська | +1199 | +100 | ||||
| Львівська | +65 | -5 | ||||
| Миколаївська | -2 | -14 | ||||
| Одеська | +72 | +13 | ||||
| Полтавська | +8 | +2 | ||||
| Рівненська | -16 | +1 | ||||
| Сумська | +100 | -4 | ||||
| Тернопільська | +43 | +3 | ||||
| Харківська | +61 | +2 | ||||
| Херсонська | +26 | |||||
| Хмельницька | +54 | -2 | ||||
| Черкаська | -17 | |||||
| Чернівецька | +11 | |||||
| Чернігівська | +167 | +5 | ||||
| м. Київ | +88 | -4 | ||||
| м. Севастополь | +21 | +2 | ||||
| АР Крим | -49 | -7 | ||||
| Україна | +3715 | -53 |
У таблиці 1.2 наведено відомості про стан травматизму зі смертельними наслідками у різних галузях народного господарства у 2000-2001 рр.
Зростання кількості випадків виробничого травматизму в невиробничій сфері, будівництві, хімічній промисловості, на транспорті та агропромисловому комплексі значним чином зумовлене збільшенням рівня промислового виробництва в цих галузях, але без адекватного вжиття роботодавцями заходів з охорони праці та безпечного ведення робіт.
Як свідчить аналіз, основними причинами аварій та травмування працівників є незадовільна організація робочих місць і виконання робіт, порушення трудової і технологічної дисципліни, безвідповідальне ставлення керівників виробництва і безпосередніх виконавців до дотримання вимог безпеки праці.
Таблиця 1.2. Відомості про стан виробничого травматизму зі смертельними наслідками на підконтрольних Держнаглядохоронпраці підприємствах і в організаціях за 2000-2001 рр.
| Галузь | +/- | ||
| Вугільна | -22 | ||
| Гірничорудна та нерудна | -11 | ||
| Нафтогазодобування і геологія | -3 | ||
| Енергетика | -6 | ||
| Будівництво | +12 | ||
| Котлонагляд, підйомні споруди | -6 | ||
| Машинобудування | +9 | ||
| Металургія | -2 | ||
| Хімія | +25 | ||
| Транспорт | +19 | ||
| Зв'язок | -1 | ||
| Газ промисловий | +3 | ||
| Житлокомунгосп та побутове обслуговування | -4 | ||
| Агропромисловий комплекс | +8 | ||
| Деревообробна, легка, текстильна промисловість | +1 | ||
| Невиробнича сфера | +31 | ||
| Разом | +53 |
| 2. Основні розділи дисципліни „Основи охорони праці” |
| Вивчення курсу ООП обумовлено тим, що в умовах виробництва мають місце потенційно небезпечні та шкідливі виробничі фактори, вплив яких на організм людини може призвести до виробничих травм, професійних захворювань, отруєнь, та навіть до загибелі людей. Необхідність забезпечення здорових і безпечних умов праці у всіх галузях діяльності, орієнтація на безперечний пріоритет людського життя і здоров'я зумовлюють необхідність підготовки в вищих навчальних закладах фахівців усіх освітньо-кваліфікаційних рівнів з питань охорони праці. Тому невід'ємною частиною підготовки є дисципліна „Основи охорони праці”. Головна мета курсу – надати майбутнім фахівцям основи знань з охорони праці, реалізація яких у професійній діяльності дозволить покращити умови праці, підвищити її ефективність і продуктивність, попередити професійні захворювання, виробничий травматизм, аварійність. доставка медикаментов Киев Методологічною основою курсу „Основи охорони праці” є науковий аналіз умов праці, виробничих процесів та обладнання, робочих місць, трудових операцій, організації виробництва з метою виявлення і дослідження шкідливих і небезпечних виробничих факторів, виникнення можливих аварійних ситуацій, і на цій підставі розробка і реалізація заходів з попередження і усунення несприятливих виробничих факторів та створення безпечних і нешкідливих умов праці. Дисципліну „Основи охорони праці” складають такі основні розділи: 1) Організаційні і правові питання охорони праці; 2) Виробнича санітарія; 3) Техніка безпеки; 4) Пожежна безпека. Тільки спеціаліст, що на високому рівні володіє всім комплексом питань охорони праці, має моральне і фактичне право очолювати виробничі колективи, керувати людьми на виробництві, в офісі, в установі чи організації, видавати підлеглим та колегам виробничі завдання, організовувати виробничий процес. 3.Суб"єкти і об"єкти охорони праці. Як суб‘єкт так і об‘єкт СУОП визначаються рівнем системи. На державномурівні суб‘єктом управління виступає Кабінет Міністрів, а об‘єктами управління є діяльність галузевих міністерств, обласних та місцевихдержавних адміністрацій по забезпеченню безпечних і здорових умов праці на підприємствах, в установах та організаціях. На галузевому рівні суб‘єктом управління є відповідне галузеве міністерство, а об‘єктамиуправління – діяльність підприємств, установ та організацій галузі по забезпеченню на них безпечних і здорових умов праці. Суб‘єкт управління на регіональному рівні – відповідна державна адміністрація, а об‘єкт управління – діяльність підприємств, установ та організацій, щорозташовані на території даного регіону по забезпеченню на них безпечних і здорових умов праці. Суб'єктом управління в СУОП підприємства є керівник (головний інженер),а в цехах, на виробничих дільницях і в службах — керівники відповідних структурних підрозділів і служб. Об'єктом управління в СУОП підприємств є діяльність структурних підрозділів та служб підприємства по забезпеченню безпечних і здорових умов праці на робочих місцях,виробничих дільницях, у цехах та на підприємстві в цілому. Типова СУОП підприємства функціонує наступним чином. 4.ОСНОВНІ ТЕРМІНИ, ПОНЯТТЯ І ВИЗНАЧЕННЯ Охорона праці - система правових, соціально-економічних, організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, що забезпечують безпеку, збереження здоров'я і працездатність людини в процесі праці (ГОСТ 12.0.002-2003 ССБТ «Терміни та визначення») . Техніка безпеки - система організаційних і технічних заходів і засобів, що запобігають вплив на працюючих небезпечних виробничих факторів. Виробнича санітарія - система організаційних, гігієнічних та санітарно-технічних заходів і засобів, що запобігають вплив на працюючих шкідливих виробничих факторів. Гігієна праці - медична наука, що вивчає вплив навколишнього виробничого середовища, характеру трудової діяльності на організм працюючого. Розробка санітарно-гігієнічних нормативів та практичних заходів, усунення несприятливих виробничих факторів, попередження або послаблення їх впливу на організм людини є основними завданнями гігієни праці. Електробезпека - система організаційних і технічних заходів і засобів, що забезпечують захист людей від шкідливого і небезпечного впливу електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля і статичної електрики (ГОСТ 12.1.009-76 ССБТ «Електробезпека. Терміни та визначення»). Пожежна безпека - стан об'єкта, при якому виключається можливість пожежі, а в разі його виникнення запобігається вплив на людей небезпечних факторів і забезпечується захист матеріальних цінностей. Робоче місце - просторова зона, оснащена необхідними засобами, в якій відбувається трудова діяльність працівника або групи працівників, що спільно виконують виробничі завдання. Робоче місце є частиною виробничо-технологічної структури підприємства (організації), воно призначене для виконання частини технологічного (виробничого) процесу і визначається на основі трудових та інших діючих норм і нормативів. Робоча зона - простір, обмежений по висоті 2 м над рівнем підлоги або майданчика, на яких знаходяться місця постійного або непостійного (тимчасового) перебування працюючих. До постійних відносяться робочі місця, на яких працює знаходиться більше 50% робочого часу за зміну або більше двох годин безперервно. Якщо робота здійснюється в різних пунктах робочої зони, то постійним робочим місцем вважається вся робоча зона. Умови праці - сукупність факторів виробничого середовища, що впливає на здоров'я і працездатність людини в процесі праці. Дослідження умов праці показали, що чинниками виробничого середовища в процесі праці є: санітарно-гігієнічна обстановка, яка визначає зовнішню середу в робочій зоні - мікроклімат, механічні коливання, випромінювання, температуру,освітлення та ін; психофізіологічні елементи: робоча поза, фізичне навантаження, нервово-психологічну напругу та інші, які обумовлені самим процесом праці; естетичні елементи: оформлення виробничих приміщень, обладнання, робочого місця, робочого інструменту та ін; соціально-психологічні елементи, складові характеристику так званого психологічного клімату. Професійним захворюванням називається захворювання, викликане впливом шкідливих умов праці. До них відносяться: хронічні пилові бронхіти,вібраційна хвороба, отруєння різними токсичними речовинами та інших Професійні захворювання, залежно від тяжкості та строків виявлення, можуть супроводжуватися й не супроводжуватися втратою працездатності. У важких випадках вони можуть призвести до інвалідності. 5. Залежно від виробничих обставин в процесі праці організм людини сприймає комплекс чинників, що можуть позитивно або негативно впливати на стан її здоров‘я та рівень працездатності. Залежно від інтенсивності та часу дії ці чинники можуть бути небезпечними або шкідливими. Небезпечниминазиваються чинники, здатні при відповідних умовах викликати гостре порушення здоров‘я або загибель організму; шкідливими – чинники, що чинять негативний вплив на працездатність або викликають професійні захворювання і інші професійні наслідки. Організм людини може пристосуватися до виробничих умов лише тоді, коли шкідливі або небезпечні чинники не досить активні і їх рівень знаходиться в межах гранично допустимих нормативних значень. Якщо ж шкідливі і небезпечні чинники виробничого середовища досить активні, тоді організм людини не в змозі до них пристосуватися і його нормальне функціонування порушується, а стан здоров‘я погіршується внаслідок чого виникають виробничі травми або професійні захворювання. Відповідно до державного стандарту шкідливі і небезпечні чинники за дією та природою впливу поділяються на чотири класи: фізичні, хімічні, біологічні й психофізіологічні. До фізичних шкідливих та небезпечних чинників належить шум, вібрація і інші коливальні впливи, іонізуючі і неіонізуючі випромінювання, кліматичні параметри (температура, вологість і рух повітря), атмосферний тиск, рівень освітлення, а також фіброгенний пил і т.ін. До хімічних шкідливих і небезпечних чинників за характером впливу на організм людини належать токсичні, подразнюючі, сенсибілізуючі, канцерогенні та мутагенні речовини різного агрегатного стану, що здатні викликати будь-які загальні, місцеві або віддалені в часі негативні наслідки на організм. За шляхами проникнення в організм людини вони можуть діяти через органи дихання, шлунково-кишковий тракт, шкіряні покрови та слизові оболонки. До біологічних шкідливих та небезпечних чинників належать патогенні мікроорганізми, мікробні препарати, біологічні пестициди, сапрофітна спороутворююча мікрофлора, мікроорганізми – продуценти мікробіологічних препаратів. До психофізіологічних небезпечних й шкідливих виробничих чинників за характером їх дії належать фізичні статичні й динамічні перевантаження-піднімання й перенесення вантажів, незручне положення тіла, тривалий тиск на шкіру, суглоби, м‘язи та кістки; фізіологічно недостатня рухова активність (гіподинамія); нервово-психічні перевантаження – розумове перевантаження, емоційні навантаження, перенапруга аналізаторів. Найбільш характерними специфічними наслідками впливу шкідливих й небезпечних чинників є виробничі травми і професійні захворювання. Між виробничими небезпечними й шкідливими чинниками досить важко провести відповідну межу. Один і той же виробничий чинник за природою своєї дії може одночасно належати до різних класифікаційних груп. Наприклад, виробничий пил залежно від походження та інших характеристик може спричинити легеневий фіброз або травмування очей або інших ділянок тіла; іонізуюча радіація може викликати променеву хворобу або спричинити променеве смертельне ураження («смерть під променем»); шум може бути причиною професійного невриту або слухової травми і т. ін. Відповідна форма організації праці та результати наукових розробок з питань гігієни та виробничої санітарії усувають дію деяких шкідливих небезпечних чинників, знімають негативні наслідки перевантажень як фізичного так й психофізіологічного характеру і створюють умови для тривалого довголіття та високого рівня працездатності . |
| <== previous lecture | | | next lecture ==> |
| Пытанні па гісторыі Беларусі (у кантэксце сусветных цывілізацый)да заліку | | | РЕЗУЛЬТАТЫ |