Сутність заробітної плати

Date: 2015-10-07; view: 394.

Підприємець обмінює певну кількість грошей на певну кількість праці, тому покупкою робочої сили являється йому як покупка робочої праці. Для того, щоб одержати зарплату, потрібно затратити працю, тому і йому продажі робочої сили уявляється як продаж праці. Об'єктивні обставини, що обумовлюють цю видимість.

До об'єктивних моментів відносять:

1)Не затративши працю, робітник не може одержати зарплату.

2)Заробітна плата видається після того, як праця витрачена.

3)При купівлі-продажу робочої сили визначаються умови праці.

4)Величина додаткової вартості прямо залежить від кількості витраченої праці.

Щоб з'ясувати дійсне положення, необхідно довідатись, що є необхідність об'єктам купівлі-продажу.

Праця не може бути таким об'єктом, тому що вона не може бути товаром:

Вартість будь-якого товару визначається витратами суспільно-необхідної абстрактної праці, тому визначити вартість праці – НЕМОЖЛИВО.

Кожен товар повинен реально існувати до його продажу. Але праця – це процес, який у момент угоди не існує. Якоби праця була товаром, то за законом товарного виробництва вона повинна була опануватися повністю, але тоді б не існувало додаткової вартості.

Заробітна плата – це грошова форма вартості робочої сили, яка на поверхні явищ виступає як ціна праці. Зарплата стирає межі між необхідною та додатковою працею між оплаченою та неоплаченою працею.

Основними формами зарплати є погодинна і відрядна зарплата. При погодинній зарплаті величина зарплати ставиться в залежності від проробленого часу. Одиницею виміру служить погодинна ставка зарплати. Іменована «ціна праці».

Відрядна форма зарплати – це форма зарплати залежить від кількості виконаних операцій або від кількості випущених одиниць продукції. Відрядна оцінка встановлюється від відповідної форми погодинних ставок і норм виробітку. Змушує працівників до росту продуктивності і інтенсивності праці.

Серед систем погодинної зарплати найбільш поширенні оберти:Проста погодинна. Погодинно-преміальна. Система двох або не скількох ставок зарплати.

Серед систем відрядної зарплати найбільш поширені оберти:Система норм виробництва. Відрядно-преміальна. Відрядно-прогресивна. Оккордна. Всі ці системи спрямовані на поліпшення кількісних і якісних показників праці,та на використання психологічних засобів у трудовій діяльності працівників.

48. Сутність прибутку. Норма і маса прибутку.
Прибуток – перетворена форма додаткової вартості.

Суть цього перетворення полягає у:

Прибуток – додаткова вартість, представлена як породження всього авансов. капіталу;

Додат. вартість утворюється в процесі вир-ва та втілюється в товари (вона існує незалежно від того, реалізований товар чи ні). Прибуток може бути отриманий лише в тому випадку, якщо додаткова вартість прийняла грошову форму. Тобто, якщо товар реалізований за ціною, що перевищує витрати вир-ва. Ця надбавка до витрат вир-ва реалізов. через ціну і є прибуток.

Прибуток є додаткова вартість не тільки створена, але і реалізована. Тому створ.видимість, що прибуток виник в сфері обігу.

Отже, за сутністю, прибуток – додаткова вартість і не може бути нічим іншим; за формою, прибуток виступає як приріст усього авансованого капіталу, як надбавка до витрат вир-ва, як результат не тільки вир-ва, але і обігу. Перетвор. додат. вартості – прибуток, визнач. як процесом вир-ва так і обігом. Тобто є результатом процеса вир-ва. Кількісно відмінним між додат.вартості і прибутком є лише ін. вираження між вартістю і ціною.

Додаткова вартість – сутнісна категорія.

Кожен підприємець шукає найбільш прибуткову галузь для капіталу або визначає куди вкласти свій капітал. З'ясувати це допомагає категорія норми прибутку.

Норма прибутку (Р') – виражена ступінь прибутковості, або рентабельності капіталу.

Норма прибутку є віднош.додаткової вартості до авансованого капіталу і завжди виражається у %, оскільки є величиною відносною.

, де К- авансований капітал.

Маса прибутку (Р) – є величиною абсолютною. Залежить від норми прибутку та розмірів авансов.капіталу.

49. Сутність ринку. Попит та пропозиція в механізму ринку.
Ринок – це система товарно-грошових відносин, що виникають між покупцем і продавцем з приводу купівлі-продажу товарів.

Умови виникнення ринку:

1) суспільний поділ праці

2) економ. відокремленість виробників

3) приватна власність

Ринкові відносини – це відносини між учасниками ринку (суб'єкти ринкових відносин) з приводу купівлі-продажу товарів і послуг (об'єкти ринкових відносин).

Ринковий механізм являє собою взаємодію ринкових елементів: ціни, попиту, пропозиції, конкуренції, кон'юктури; що надає певної спрямованості економічній поведінці сусп. і узгоджує приватні та суспільні інтереси.

Умови функціонування ринку:

1) повна економ. самостійність і відповідальність суб'єктів господарювання

2) вільне ціноутворення

3) наявність ринкової інфраструктури

4) наявність конкурентного середовища

5) зовнішньоекономічні зв'язки

6) юридична база

Попит– це платоспроможна потреба в товарах представлена на ринку. Він, як правило, виражається в грошовій формі.

Пропозиція – сукупність товарів і послуг, які є чи можуть бути доставлені на ринок.

Вона включає 2 моменти:

1) Готовність виробників виробляти і продавати певний вид товару чи послуги

умови, на яких виробники згодні продавати їх.

2) Ринкова рівновага – це ситуація, за якої наміри покупців і продавців повністю збігаються так, що за певної ціни товару обсяг пропозиції дорівнює обсягу попиту.

ПЛЮС ДО ПОПИТУ, ПРОПОЗИЦІЇ І РИНКОВІЙ РІВНОВАЗІ ПОТРІБНО НАМАЛЮВАТИ ГРАФІКИ. ВОНИ Є У КОНСПЕКТІ, ТУТ НАМАЛЮВАТИ Я ЇХ НЕ ЗМОГЛА.

50. Сукупний продукт с-ва і його вартісна та натурально-речова форми. Два підрозділи сус-ного вир-ва.
Сукупний продукт суспільства: визначення, формула, економічний зміст; форми: вартісна, речова, їх пояснення; два підрозділи суспільного виробництва; проблема реалізації суспільного продукту

Сукупний суспільний продукт-це уся маса товарного виробництва у даному суспільстві за рік.

ССП є результатом функціонування всіх галузей матеріального виробництва . У процесі відтворення він виступає у двох формах:вартісній і натуральноречовинній.За вартість він являє собою частину старої вартості і знов створену вартість .Друга вартість приймає форму фонду відшкодування,а знов створена вартість-національного доходу суспільства.За натурально речовинною формою ССП включає засоби виробництва і предмети споживання. сукупний суспільний продукт визначається за формулою .

За вартісною він включає являє собою частину старої вартості (вартість витрачених засобів виробництва і знов створена вартість). Стара вартість приймає форму відшкодування, а знов створена вартість- національного доходу суспільства.

За натурально речовою формою ССП включає: засоби виробництва та предмети споживання.

Усе суспільне виробництво поділяється на два великих підрозділа.До першого відносяться всі галузі виробництва повязані із виробництвом засобів виробництва.До другого відносяться всі галузі повязані із виробництвом предметів споживання.

Коли мова їде про реалізацію продукта індивідуального виробництва то реалізація зводиться до авто-купівлі, продажу. Річний продукт сусп. Оже бути реалізований тільки при наявності прапорційності сусп. Таким чином проблема реалізації ССП значно ширше поняття купівлі-продажу.Реалізація ССП означає досягнення в збалансованості в економіці.Абсолютної пропорційності в реальному житі бути не може.

51. Світове́ господа́рство
Світове господарство — це сукупність національних господарств. які беруть участь у міжнародному поділі праці і пов'язані між собою системою міжнародних економічних відносин. Воно являє собою глобальний економічний організм, в якому склалися і зростають взаємозв'язок і взаємозалежність усіх країн і народів світу.

Світове господарство є історичною і політекономічною категорією. Це пояснюється тим, що кожному конкретному історичному етапу його розвитку притаманні певні масштаби і рівень виробництва, інтернаціоналізація господарського життя і соціально-економічна структура.

Основними віхами у розвитку світового господарства є:

- виникнення міжнародних монополій, які поділили між собою світові ринки збуту, джерела сировини і сфери прикладання капіталу. Результатом став економічний розподіл світу;

- територіальний події світу великими державами і утворення величезних колоніальних імперій. Сформувався колоніальний поділ праці, визначальною особливістю якого стало нав'язування залежним народам такої виробничої спеціалізації, яка відповідає потребам капіталу метрополій;

- виникнення соціалістичної системи, що призвело до розколу єдиного світового господарства і поклало початок протистоянню двох соціально-економічних систем.

Суб'єктами світового господарства є ТНК, національні господарства, міжнародні організації, міжнародні інтеграційні об'єднання, які у свою чергу теж є системами.

Відносини між окремими елементами світового господарства утворюють його рівні. Так, відносини між державами складають міжнародний рівень, який регулюється міжнародними правилами, нормами. Відносини потоків, шо виходять за межі національних кордонів, утворюють транснаціональний рівень — сфера діяльності фірм і груп з їх внутрішніми системами інформації.

Основою системи світового господарства є міжнародне та обмежене рамками окремих держав національне виробництво матеріальних і духовних благ, їх розподіл, обмін і споживання.

Світова економіка як система мас спільну мету — її функціонування спрямоване на задоволення людських потреб, але в різних підсистемах ця мета модифікується |і різних соціально-економічних умов.

Класифікація груп країн світового господарства.

Світове господарство як цілісна система складається з різних частин, підсистем. Такими підсистемами є груші національних економік, які мають певну спільність і відмінності. їх визначають за такими ознаками, як рівень економічного розвитку, соціально-економічна структура економіки, тип економічного зростання, рівень і характер зовнішньоекономічних зв'язків. Проте найбільш поширеною є класифікація світового господарства, за якою в ньому виокремлюють три великі групи країн: розвинуті країни, країни, шо розвиваються, країни з перехідною економікою. Для включення країн до тієї чи іншої групи застосовують насамперед такі критерії: характер економіки і рівень її соціально-економічного розвитку.

До групи розвинутихвходять держави з ринковою економікою і високим рівнем соціально-економічного розвитку, в яких ВВП на душу населення нині складає не менше 12 тис. дол. за паритетом купівельної спроможності. Нині це приблизно ЗО країн і територій. На них наприкінці 1990-х рр. припадало 55 % світового ВВП і більша частина світової торгівлі та міжнародного руху капіталу.

52. Товарне виробництво: причини виникнення та основні риси
Товарне виробництво — організація суспільного виробництва, за якої окремі продукти виробляються відокремленими товаровиробниками, і для задоволення Індивідуальних, колективних і суспільних потреб необхідна купівля-продаж на ринку цих продуктів, які стають товарами.