Предмет, об'єкт і метод політичної психології

Date: 2015-10-07; view: 380.

Предмет політичної психології — це відповідні психічні про­цеси, стани і властивості людини, які модифікуються при її взаємодіїз владою.

Таке загальне визначення предмета політичної психології можна дещо поглибити, деталізувати. На думку західних вче­них, предметом політичної психології є психологічні компонен­ти політичної поведінки людини, дослідження і аналіз яких да­ють змогу застосувати психологічні знання до пояснення власне політики. Це визначення, однак, не включає психологічних компонентів політичної поведінки окремих соціальних та етніч­них груп.

Важливо зважати й на те, що у психологічній науці багато складових, які є предметом політичної психології, застосовують­ся в межах соціальної, педагогічної і вікової психології, соціоло­гії, економіки, філософії, історії. Це, зокрема, політичне вихо­вання, суспільна свідомість, політична активність та культура.

Оскільки основними напрямами політичної психології є бі-хевіористичний, когнітивістський, психобіографічний та пси-хоісторичний,у кожному з них дещо по-різному трактується і об'єкт політичної психології.

Психологи-біхевіористи,наприклад, предметом політичної психології вважають певні особливості політичної поведінки конкретної людини, політика, лідера, політичної групи, партії, організації тощо. Вони стверджують, що у процесі вивчення по­ведінки її можна не лише зрозуміти, пояснити, а й відповідно змоделювати, сконструювати. Тому й самі політики, на думку біхевіористів, є об'єктом маніпулювання. Такий погляд не мож­на однозначно заперечувати.

Когнітивістививчають і досліджують закономірності ідеоло­гічного процесу як складного, суперечливого та неоднозначного явища; їх мета — на основі розвитку політичної психології гу­манізувати політичні відносини. Не можна відкидати й такий погляд.

Психологи-психоаналітикипредмет політичної психології розглядають крізь призму насамперед підсвідомого. За допомо­гою своєрідного психобіографічного методу вони прагнуть зро­зуміти власне мотиви конкретних політичних вчинків.

У колишньому СРСР до 60-х років XX ст. політичної психо­логії як науки фактично не існувало, оскільки політична свідо­мість громадян ототожнювалася з панівною ідеологією, а будь-які відхилення від неї вважались абсолютно неприпустимими, аполітичними. Іншими словами, політична свідомість громадян зводилася виключно до сповідування, дотримання комуністич­ної ідеології.

Наприкінці 90-х років в умовах розпаду СРСР, кризи ко­муністичної ідеології, відмови від комуністично-соціалістичних ідеалів, формування політичного плюралізму інтерес до полі­тичної психології значно підвищився, позаяк до того часу не було потреби теоретично обґрунтовувати складні політичні яви­ща, яких не існувало.

Останніми роками інтерес до політичної психології за кордо­ном, зокрема в посткомуністичних країнах, посилився з огляду на такі складні політико-психологічні явища, як внутрішня і зовнішня політика, тероризм, етноконфлікти, дискримінація окремих соціальних груп, наявність конфліктного потенціалу, формування субкультури протесту і недовіри громадян до влад­них структур.

Основними об'єктами політико-психологічних досліджень політичної психології є політична участь, політичне лідерство, політичні цінності та установки, мотиви, що впливають на полі­тичну поведінку, політична соціалізація, індивідуальна, групо­ва та масова політична свідомість.

У політичній психології використовують такі методи дослід­жень, як спостереження, соціологічні опитування, тестування, моделювання політичних ситуацій, психосемантичний аналіз, експертне оцінювання, створення психологічних портретів, ана­ліз біографій політичних діячів. Більшість перелічених методів дослідження політична психологія запозичила у соціального, клінічного, когнітивного та інших напрямів психології.

Розглянемо особливості найпоширеніших методів досліджен­ня політичної психології.

Спостереження — один з основних емпіричних методів пси­хологічних досліджень. У політичній психології — це спеціаль­не, систематичне і цілеспрямоване спостереження за політич­ною поведінкою, діями, процесами з метою з'ясування їх змісту, мети і спрямованості.

Соціологічне опитування — це метод, який часто викорис­товують для збирання первинної вербальної інформації про яви­ща індивідуальної і суспільної свідомості, об'єктивні чинники і процеси. Цей метод широко використовують також у соціологіч­них, психологічних, економічних, демографічних, політологіч­них, педагогічних та інших дослідженнях. Позаяк у політичних процесах часто задіяно багато особистостей, за допомогою цього методу визначають психолого-політичні стани, орієнтації, про­гнозують поведінку значної кількості людей, окремих соціаль­них, демографічних груп, класів тощо. У політичній психології велике значення мають багаторазові соціологічні опитування (панельні), за допомогою яких простежують динаміку політич­них явищ і процесів. Для оперативного вивчення громадської думки застосовують так звані зондажні опитування (опитуван-ня-блискавки, опитування-голосування). Найпоширеніші ан­кетні соціологічні опитування: поштові, друкування анкет у за­собах масової інформації, телетайпні. Технологію опитувань політична психологія загалом запозичила у соціології.

Тестування — це метод психологічної діагностики за допо­могою наперед заготовлених стандартизованих запитань і за­вдань (тестів). У політичній психології тестуванням можна вия­вити відмінності в політичних поглядах окремих політиків, різних явищ, визначити рівень політичної культури, освіченос­ті людини, наявність у неї певних навичок, знань, особистісних характеристик.

Моделювання політичних ситуацій— це дослідження політико-психологічних процесів і станів за допомогою їх реаль­них (фізичних) або ідеальних (насамперед математичних) моде­лей. Під моделлю тут розуміють систему об'єктів і знаків, які відтворюють окремі істотні властивості системи-оригіналу. У такий спосіб можна змоделювати, наприклад, прогнозований мітинг, дискусію, партійні збори, виборчу кампанію.

Психосемантичний аналіз базується на психосемантиці — галузі психології, що вивчає генезу, будову і функціонування індивідуальної системи значень в індивідуальній свідомості (об­рази, символи, символічні дії).

Як правило, що складніші політична дія, процес, явище, то більше методів їх дослідження (у поєднанні) використовує полі­тична психологія як теоретична і прикладна наука.