Звичайно, все закінчювались так: Марта не відповідала на дзвінки,вдома її «не було», подруга мовчала, наче рибка з акваріуму Берна.

Date: 2015-10-07; view: 397.

Так сталось, що в Марти не було залицяльника. Раніше в неї було багато далеких кавалерів, але нікого з них дівчина не підпускала до себе занадто близько для створення стосунків. Ті жалюгідні, хто робив спроби побудувати з цією чудовою дівчиною відносини, спершу були шоковані її чесністю, простотою в спілкуванні та відкритістю. В душі вони вже радісно тріумфували, що нарешті “спіймалась така простодушна, на все згідна рибка” - мрія середнього оббивача порогів клубів, барів і деяких інших місць скоплення молоді. А потім раптово зустрічали непереборний мур відмовок, ухилень і незгод.

Насправді Марта стала весною в їх з Берні житті, початком довгоочікуваного тепла після холоду навколишнього середовища сірого міського суспільства. Вона розпалила тепло в душі Берна, як це робить весна з промерзшою за довгу зиму природою, пробудила від снігового сну, надихнула... Та й сама зайнялась від такого пробудження.

В Івана постійної дівчини не було. В цьому плані він мешкав наче кіт. А кошечки його були для декого мрією, богемою та музою, може навіть висіли на стінах у юнців у рамках із позолотою... Але з Іваном вони вели себе так, наче знали та відчували, чого саме від них потрібно. Берні був цьому дуже радий, але ніколи ні з ким про це не спілкувався.

Деколи ці милі створіння залишались у Берна мешкати. Дівчата мили посуд, гладили білизну, терли пил, - робили звичайні домашні справи, з якими Берн і сам із легкістю порався. Тому він не відчував у такого рода «сидільці» постійної потреби. Навпроти, Берн цінував самоту.