Врешті-решт, за два тиждні повні нових вражень, загорілі та веселі, наші молоді люди добралися в заздалегідь визначену місцевість – Українські Карпати.

Date: 2015-10-07; view: 375.

Облічившись у нову легку одежу, «гавайську», як її лагідно прозвала Марта, наша пара спустилась на обідню до готельної їдальні. Там вони задовольнились супом, картофелем, запеченою рибою та салатом із свіжих овочів із зеленню. Запивши усе це фірмовим вишнево-земляничним киселем, наші друзі вирушили на пляж, прихвативши ще бутиль кисілю з собою.

На першому поверсі готелю був невеликий бутік. Молоді знайшли там для себе по «пляжному» комплекту, до складу якого входили костюм для плавання, коротенькі брюки-шорти, сорочка з яскраво розмальованої тканини, легкий головний убір та пляжні тапки-шльопки. До двох комплектів пара отримала в подарунок паволоку в маленький візерунок із квітами та стебельками екзотичних трав для лежання на піску.

Нові речі, що були придбані в попередньому місті, Берні віддав до пральні готелю. Номер останнього молоді вигадали зняти на узбережжі, близ моря та чистого кисню, що так і плив звідти частими, бурхливими хвилями, не знаходячі опір у берегах, як то було в води.

Приїхавши до морського міста, наші герої винайшли необхідним призвести купання в морі, хоча надворі був травень. В них не було жодних запевнюючих здогадів, коли випаде наступний шанс побувати на узбережжі бескрайнього синього...

Молоді вирішили придбати фотоапарат, не полишаючи себе шансу зберегти зразкове відображення краси довкілля. Тим паче, вони їхали в незнайомі місця майже без «спогадів», - величезну кількість фото та інших, нагадуючих про щасливі моменти минулого речей було залишено на старому місці. Потрібно було заповнювати новими враженнями ще неіснуючі стіни нового дому, фотоальбоми та ниші пам'яті.

Все було бездоганно, але час невпинно спливав. Наступним ранком щаслива пара продовжила свою подорож. На цей раз напрям їх руху був спрямований на південь. Ледь продерши очі, вони спіймали щасливу усмішку на обличчах одне одного, уповаючи, та, час від часу, застигаючи в теплих і яскраво-сонячних мріях...

Марта, скориставшись можливістю, підібрала Берні весняний подарунок – розкішну дорожню сумку з плечовим ременем. А Берні подарував з цього приводу Марті сережкі-підвіски з маленькими дорогоцінніми камінчиками.

Придбавши легке, надзвичайно гарне плаття з вишуканим поясом, Марта ледь не пискнула від радощів. Раніше вона не мала змоги дозволити собі придбання подібних речей. Іван був доволі стриманим і трохи серйозним: він обрав собі темно-коричневий костюм в ледь помітну на гладкій поверхні тканини клітинку, яскраву світло-салатову сорочку, кепі з клинами та якісні перфоровані туфлі.

Тож захопити двох зайців виявилось легше, ніж вважалось. Молоді люди взяли собі нові речі та обзавелись новими зачісками. Вони почали насолоджуватись життям у всій красі його проявлення, час від часу пірнаючи в бурхливі потоки та щастя, що сяяло яскравими промінями. Вони перебували наче на землі, в небі та в воді одночасно. Таким чином, і Берна, і Марту минали смутні думки, згідно яких молоді ризикують багато чим, так легко, з посмішкою на обличчі розтрачуючи чужі “скарби”.

Молоді вирушили потягом вранці наступного дня. Берн зробив рокіровку, та поспілкувався про це з Мартою. Вони вирішили робити подорож у декілька пересадок і змін видів пересування. Марта погодилась на запропоновану, повну невпинних та непередбачених зворотів подорож, цілком та повністю довірившись своєму супутнику. До того-ж, вона ще перебувала в легкому шоку від останніх подій, нахлинувших на неї, наче сніг влітку.

Взявши необхідне, що вміщається в ручній поклажі, наші закохані зібрались у далеку путь. Марта ледве встигла попрощатись із батьками. Тепер вони були значно більш сполохані, ніж коли Марта перебралась до Берні, але не зупинили її, - вони вже знали, хто такий Іван, та без задніх думок наділили його персону в своїй свідомості достатньою кількістю відповідальності. Ще трохи речей Берн переслав поштою в місто, яке було перше за курсом подорожі.

ВТЕЧА

Так Берні з Мартою трохи збагатились. Як трофей вони отримали Африканську маску, яка, по задуму Берна, повинна втілювати собою пам`ять про засіб їх збагачення, стимулюючи діяльність по «відмиванню» та відпрацьовуванню «брудного» вчинку. Хоча, по-суті, його вчинок виявився не бруднішим від води, що тече в гірській річці.

Так як тепер було трохи вільних грошей, молоді вирішили провести ніч у дорогому та шикарному готелі. Прибувши в перше за планом місто, вони зробили розумну річ: частину речей, які Берн відправив поштою, переслали в наступний пункт плану подорожі, змінивши заховану в них одежу на нову, щойно придбану. Стару одежу Марта запропонувала віддати жебракам, які вештались неподалік магазину з одежею.

В якості транспортного засобу було обрано туристичний автобус. Згідно чемно складеного плану, на узбережжі моря можна було знаходитись не більше двох днів. Із вікна автобусу лились вродливі пейзажі травневої передлітньої України, її полей, лугів, лісів, холмів та рівнин із ріками та озерами, різноманітними травами, деревами та кущами. Всі ці дивовижні кратини природи тепер купались у щірому весняному сонячному світлі.

Переїзд проходив порядно весело. Але Берн увесь час подорожі таємно хвилювався, що коли-небудь їх можуть шукати. Тому він створював і часто вдосконалював план незрозумілості їх із Мартою пересувань по країні. «Таким чином навіть майстри пошуку наврядче зможуть провідати, де ми перебуватимемо; до того-ж, Солдат про Марту не має і гадки...» - зусереджено міркував Берні. Цей план був як родзинка особливості самої подорожі. Але Берна все-таки не залишали важкі думи.