Фізичні явища в породах, що відбуваються під час землетрусів.

Date: 2015-10-07; view: 466.

Всякий землетрус пов‘язується з руйнуванням гірських порід і великими залишковими деформаціями у земній корі. Область, у якій відбуваються руйнування, називається осередком, (фокусом або гіпоцентром) землетрусу. Проекція осередку на поверхню Землі називається епіцентром. Область найбільших руйнувань носить назву плейстосейстової області.

Пружні хвилі, які виникають в осередку і поширюються в товщах Землі, називаються сейсмічними хвилями. Спочатку від гіпоцентру землетрусу в усі боки розходяться так звані глибинні хвилі. Вони мають два види: поздовжні хвилі (вони викликають послідовне розширення і стискання часток вздовж радіусів, по яких розповсюджуються хвилі) і поперечні хвилі (викликають зрушення тих же часток у поперечному напрямку). Поперечні хвилі розповсюджуються повільніше, ніж поздовжні. Ці дві групи хвиль називають попередніми.

За ними йдуть так звані поверхневі хвилі, які утворюються внаслідок інтерференції поздовжніх і поперечних хвиль і поширюються від гіпоцентру до поверхні Землі. Під час великих землетрусів ці хвилі мають вигляд валу, що біжить по поверхні Землі як хвиля в морі.

Описана картина ускладнюється явищами відбивання, заломлення та розсіювання хвиль, які створюють нові системи хвиль і значно ускладнюють хвильовий спектр. Коливання часток грунту під час землетрусу є неперіодичним і утворює хаотичну криву. Величини її амплітуди під час сильних землетрусів змінююється від 2-5 мм у скельних гірських породах до 25-50 мм в ущільнених пухких породах і до 100 мм в недоущільнених пухких породах. Довжина хвиль коливається в межах від 10 до 100 км, висота гребеня досягає 10 см.