Клімат Північної Америки
Date: 2015-10-07; view: 323.
Основні особливості клімату Північної Америки визначаються значною протяжністю материка з півночі на південь, впливом оточуючих океанів, особливостями рельєфу. Від широтного положення території залежать розподіл річних сум сонячної радіації.
Кліматичний вплив океанів виражається перш за все в різнохарактерних течіях біля побережжя материка. Холодні Лабрадорська й Каліфорнійська течії знижують температуру повітря й кількість опадів на північному сході й південному заході материка. Теплі Аляскінська течія й течія Гольфстрім цілий рік сприяють підвищенню температури й великій кількості опадів на північному заході й південному сході материка.
В Північній Америці представлені всі кліматичні пояси, крім екваторіального.
Арктичний пояс включає внутрішні райони Гренландії й північну частину островів Канадського Арктичного архіпелагу. Тут переважає довга полярна ніч й сувора зима, яка змінюється коротким літом.
Субарктичний пояс займає південні, прибережні райони Гренландії, південні острови Канадського Арктичного архіпелагу, а також північні райони материка.
У помірному поясі лежить значна частина Північної Америки. В його складі виділяють три кліматичні області. Область морського помірного клімату займає узбережжя Тихого океану й західні схили Кордильєр. Тут переважають західні вітри.
Область континентального помірного клімату займає центральні райони помірного поясу. В цій області характерні часті зміни погоди, часто виникають атмосферні фронти, які супроводжується зимою сніговими бурями, а літом – зливами.
Атлантичний мусонний помірний клімат з прохолодним літом й відносно холодною зимою знаходиться на заході поясу.
Субтропічний пояс займає південні штати США, від Каліфорнії і Нью-Мексико на заході до Алабами на сході.
В центральній частині поясу (плато Великий Басейн й прилягаючі зі сходу райони Великих рівнин) переважає субтропічний континентальний клімат. Тут дуже жарке літо, прохолодна зима й майже цілий рік безхмарно й сухо.
Область рівномірно вологого субтропічного клімату займає Примексиканську й Приатлантичну низовини, а також північні райони півострова Флорида. В цю область цілий рік приносяться опади з Атлантичного океану, а літом – ще й з Мексиканської затоки.
Тропічний пояс займає південь Флориди, Мексиканське нагір'я й півострів Каліфорнія
Область тропічного вологого клімату охоплює узбережжя Мексиканської затоки в Межах Мексики, Антильські острови й південь Флориди.
В субекваторіальному поясі лежить найвужча частина Північної Америки в межах материкової Центральної Америки.
| 30. Внутрішні води Північної Америки |
| Північна Америка досить багата річками й озерами. Вона має найдовшу річкову систему на земній кулі – р. Міссісіпі з Міссурі, а Найгустіша сітка повноводних річок – на добре зволожуваному південному сході материка. Річки Північної Америки належать до басейнів Тихого, Північного Льодовитого й Атлантичного океанів; частина має внутрішній стік. Більшість річок впадає в Атлантичний океан. Вододіл між басейнами річок Атлантичного і Північного Льодовитого океанів проходить по підвищених ділянках внутрішніх рівнин і виражений слабо. Вододіл між басейнами річок Тихого й Атлантичного океанів проходить по середньовисотних ділянках Кордільєр. Проте в північній частині, яка отримує достатню кількість вологи, річки багатоводні і мають великі запаси гідроенергії. Важливим вододілом є також Аппалачські гори. Річки басейну Північного Льодовитого океану, більша частина якого зазнала недавнього покривного зледеніння, характеризуються молодістю русел. Більшість річок Північної Америки багата на водну енергію, має велике транспортне значення. Дощове живлення річок Північної Америки характерне для субтропічного півдня, для пустинь південного заходу і для великої Каліфорнійської долини. Річки, що беруть початок з Аппалачських гір, впродовж року повноводні. Найзначніші з них Гудзон, Делавер, Саскуіхана, Потомак. Високі рівні майже протягом усього року мають також ліві притоки Міссісіпі. Високі температури влітку зумовлюють значне випаровування, тому максимум витрат річок припадає на осінь. Це зумовлюється ще значною вологоємністю і водонепроникністю грунтів. Річки переносять велику кількість алювію, часто змінюють течії і утворюють широкі заплави. Під час інтенсивних літніх злив на річках часто бувають катастрофічні повені. Снігове живлення характерне для річок гірських районів заходу – Сьєрра-Невади, Каскадних гір, Берегового хребта, більшої частини Скелястих гір та ін. Річки басейну Північного Льодовитого океану та Лаврентійські озера також мають переважно снігове живлення. Такі озера, як Верхнє, Гурон, Мічіган, Ері, Онтаріо і Сент-Клер, забезпечують стійкі витрати річок Ніагари і Св. Лаврентія. |
| <== previous lecture | | | next lecture ==> |
| Корисні копалини | | | Рельєф материка та корисні копалини Пд. Америки |