Структура тренінгової групи: ролі, керівництво, лідерство

Date: 2014-03-03; view: 951.

Таблиця 1

Ключові питання коментаря процесу навчання

Підсумувати викладені міркування щодо змісту, процесу та ме­тодів тренінгового навчання можна так:

<кожна людина в групі відчуває психологічну напругу. Тренер
повинен уміти спрямовувати силу цієї напруги як на конструктив­ний розвиток усієї групи, так і на користь кожного її учасника;

<процес розвитку групи включає всі зміни, які відбуваються з
індивідом та групою від початку її роботи до завершення. Стадії іде­ального розвитку групи можна визначити як формування, норму­вання, штурмування, функціонування та відмирання (детально розглядатимемо пізніше). Тренер по­винен допомогти налагодити довіру між учасниками і привести гру­пу до конструктивної стадії її розвитку — функціонування, і завер­шити роботу на основі позитивності та доброзичливості;

<основою успішного тренінгу є створення відчуття довіри та
згуртованості між учасниками;

<успіх тренінгу також залежить від майстерності тренера ко­ментувати процес роботи групи, раціонального керування змінами ролей учасників тренінгу;

<розробляючи план тренінгу, однаково важливо звертати увагу
на матеріал, який викладатиметься, тобто зміст тренінгу; на мето­ди, за допомогою яких викладатиметься цей зміст, і які забезпечу­ватимуть максимальну увагу учасників, тобто на процес навчання.
Чим більш компетентним є тренер, тим ширший спектр методів він
у своєму «портфелі» «тримає», проте застосовує їх лише у разі по­
треби.

Під структурою тренінгової групи розуміється система рольових зв'язків між учасниками тренінгу. У більшості тренінгів учасники - це особи, що піддаються психокорекційним впливам для отримання психотерапевтичного, особистісного, навчального чи організаційного ефекту. Але нерідко в коло учасників включається і керівник тренінгу, виконуючий в групі ролі, або заздалегідь передбачені програмою (частіше всього - лідера ), або ті, що виникають спонтанно. Але в даному контексті питання про становище керівника ( ведучого, тренера і т. д.) в групі не є суттєвим, оскільки структура групи розглядається крізь призму виконання учасниками ігрових ролей.

Протипоказання для участі у психологічних тренінгах, тобто практичні психологи категорично не рекомендують працювати з:

1 ) особами, які страждають нервово - психічними відхиленнями (психози, гострі неврози), тобто мають медичні протипоказання (знаходяться під відповідним лікарським наглядом або щойно пройшли курс лікування). Такі люди можуть брати участь у психотренінгу, але в спеціалізованих умовах і при медичному супроводі;

2 ) особи з медичної точки зору здорові, але з надмірно завищеними, або навпаки, заниженими показниками деяких психічних властивостей або станів (люди, що знаходяться в глибокій депресії, з високою тривожністю або з сильною емоційною збудливістю, з низьким рівнем інтелекту, з такими особистісними особливостями, як низька самооцінка, відсутність здібностей, психологічна ригідність);

3) не слід включати в тренінгову групу людей з асоціальною поведінкою, кщо тільки це не спеціальна корекція відхилень у поведінці;

4 ) недоцільно підключати до роботи сильно запізнившихся учасників або тих, що мають багато пропущених занять.

Які ж основні ролі притаманні тренінговим групам і які групові структури типові для психологічного тренінгу?

Відразу ж треба уточнити, що розуміється під ігровою роллю в тренінгу. У соціальній психології роль, визначається як соціальна функція особистості, яка випливає з її положення (статусу) в даному співтоваристві і виконувана у формі нормативно схвалюваної цим співтовариством поведінки.

Специфіка психокорекційної групи має такі ознаки: 1 ) спілкування в групі відбувається на суто міжособистісному рівні; 2 ) це спонтанність протікання внутрішньогрупових процесів. Індивідуальні особливості учасників (у тому числі тренера), свобода їх волевиявлення, принцип активності (в першу чергу, як дослідницький принцип) і ряд інших обставин зумовлюють спонтанність життя тренінгової групи; 3) третій момент, що визначає специфіку ролей, - ігровий характер тренінгу. Добровільність участі у грі визначає добровільність прийняття кожним членом групи тієї чи іншої ролі.

Часто ролі обговорюються і приймаються усвідомлено, в результаті пред'явленого зворотнього зв'язку. Але іноді вибір ролі у тренінгу (особливо на його початку) відбувається несвідомо, під впливом стихійних ситуацій, як реалізація схильностей або здібностей учасників. На початкових етапах тренінгу багато людей намагаються залишатися в рамках своїх соціальних ролей (наприклад, начальника або підлеглого), їм звичних і комфортних. Проте логіка гри змушує їх переходити до ігрових ролей.

Отже, в психологічних тренінгах учасники беруть на себе ролі, специфіка яких виражається ознаками: «міжособистісні», «стихійні» та «ігрові».

Конкретні найменування ролей, виконуваних у тренінгах мають досить широкий діапазон, і у різних авторів одні й ті ж за своїми функціями ролі можуть позначатися по - різному. Та як би ролі не називалися, функції, що стоять за ними, чітко визначені. Загалом ці функції відображають відносини в групі «по вертикалі » і «по горизонталі».

Вертикальні зв'язки - представляють вісь «домінування-підпорядкування» (або «сила - слабкість», «влада - підлеглі» тощо) і становлять за термінолігією У. Бенніса і Г. Шепарда - проблему залежності і влади.

Горизонтальні зв'язки схематично представляються віссю «любов - ненависть» («любов- гнів» тощо) і становлять за тією ж термінологією проблему взаємозалежності і почуттів.

Але оскільки головною метою будь-якої соціальної групи (в тому числі і психокорекційної) є успішне виконання спільної діяльності, то її вертикальне і горизонтальне структурування мають забезпечувати ефективну взаємодію суб'єктів спільної діяльності.

У психотренінгу зазвичай виділяють в якості ведучих - функції безпосереднього вирішення завдань і допомога в їх вирішенні (надання підтримки). Перелік ролей, що реалізують ці функції, подано в табл. (К. Рудестама) .

У вітчизняній тренінгової практиці найбільш вживані такі позначення ролей: «лідер», «лідер опозиції», «прихильники лідера», «незалежний», «експерт», «жертва», « козел відпущення», «неприйнятий», «аутсайдер», «обвинувач».

Лідер - це домінант в системі міжособистісних відносин в групі. Він об'єднує навколо себе членів групи в єдине ціле і стимулює їх роботу, регулює міжособистісні відносини в групі, вирішує суперечливі питання. Лідер - уособлення і захисник групових норм, цінностей і традицій, що наглядає за їх дотриманням. Лідер - це психологічний ватажок групи, але не офіційний керівник. Наявність лідера обов'язково передбачає наявність в групі його прихильників. Вони підтримують лідера і виконують його рішення, за що той надає їм заступництво. Проте в більшості реальних груп перебувають люди, що не бажать нікому підкорятися – роль незалежних.

Їх головна функція - відображення помилок лідера і його оточення. Здебільшого критика незалежних конструктивна, супроводжується раціональними пропозиціями. По ходу розвитку групи незалежні можуть або примкнути до лідера (як рядові або з більш високим статусом - наприклад, радників, або сформувати опозицію). Лідер опозиції - ватажок фракції в групі, що протистоїть основномй лідеру і претендує на його місце. Опозиція в цілому і її лідер зокрема піддаються нападкам і глузуванням з боку основного лідера і його прихильників, але при сприятливому для себе збігу обставин і великих помилках останніх лідер опозиціонерів може зайняти місце основного лідера.

Експерт - дає лідерам корисні рекомендації та поради, за що зазвичай наближений до них більше за інших прихильників, що, в свою чергу, посилює його позицію і сприяє наданню впливу на лідерів. Рядові члени групи експертів, як правило , поважають , але потай недолюблюють і заздрять їм .

Жертва - член групи, чиї інтереси значно ущемлені на користь групи (або лідера). Суб'єктивне переживання себе в якості жертви може бути емоційно забарвлене і негативне (гнів, образа, розчарування), і позитивне (гордість, почуття задоволення через відчуття своєї винятковості).

«Козел відпущення» - специфічний різновид «жертви», коли їй приписуються промахи і помилки інших.

Неприйнятий - це член групи без особливих прав, служить громовідводом, за що іноді йому перепадають милості від лідера. Цього члена групи більшість учасників «не помічає».

Ми розглянули структуру тренінгової групи в руслі структурно - функціонального підходу. Але цей підхід дозволяє здійснювати вивчення об'єкта і предмета дослідження лише в статичному режимі, коли вони постають як деяка даність безвідносно їх можливих змін у часі. А такі зміни в науці (в тому числі в психології) вивчаються за допомогою генетичного підходу, що розглядає досліджувані явища як процеси.

Тренінгова група (як і будь-яке людське співтовариство) - це живий організм, що розвивається за певними соціальними закономірностями. Природно, що в «життєвому циклі» групи можуть відбуватися її структурні зміни, які були описані ччерез зміни рольових диспозицій. Проте повну картину цих змін можна представити, лише розглянувши структурування групи як процес - процес засвоєння нових ролей окремими учасниками, процес перерозподілу ролей між ними, процес узгодження рольових функцій і дій партнерів в єдиному процесі їхнього спілкування та спільної діяльності. Треба зауважити, що, мабуть, саме процес структурування групи є одним із основних психокоррекційних факторів у груповій роботі, а в навчальному та організаційному тренінгах, напевно, навіть провідним фактором. Власне, саме ця обставина, в свій, час і сприяла організації К. Левіном Т - груп і розробці ним теорії розвитку групової динаміки. Виходячи із вище зазначеного, розглянемо структурування групи як процес, що визначає її розвиток, і як процес досягнення психокорекційного ефекту.