Студопедия
rus | ua | other

Home Random lecture






Методи прогнозування в стратегічному аналізі


Date: 2014-03-11; view: 831.


Методологія стратегічного аналізу

Метод стратегічного аналізу базується на певній сукупності загальнонаукових і власних (прикладних) прийомів. До першої категорії належать ті прийоми, які ґрунтуються на методі філософії або, точніше, логіки. Ці прийоми є універсальними; вони можуть застосовуватися у будь-якій сфері економіки, техніки чи мистецтва.

У стратегічному аналізі використовують ряд загальнонаукових прийомів: аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, спостереження, порівняння, моделювання, абстрагування, конкретизація, системний аналіз, оцінка, класифікація та А.

Наукове дослідження у стратегічному аналізі має на меті знаходження постійних зв’язків між двома або більше категоріями явищ. Таке дослідження включає три загальнонаукові прийоми:

1) індукцію, або перехід від фактів, що спостерігаються, та окремих
висновків до загальних висновків, які утворюють правила (закони);

2) дедукцію, або перехід від загальних висновків до інших, менш загальних, або до окремих фактів;

3) перевірку таких фактів і висновків.

Окрім загальнонаукових методичних прийомів у процесі проведення стратегічного аналізу виникає необхідність застосування різних прикладних прийомів, які залежно від об’єктів дослідження можна поділити на сім груп:

1) стратегічний аналіз макрооточення підприємства;

2) стратегічний аналіз безпосереднього оточення (галузі і конкуренції);

3) стратегічний аналіз організації;

4) стратегічний аналіз продукту;

5) стратегічний фінансовий аналіз;

6) стратегічний інвестиційний аналіз;

7) аналіз стратегії та прийняття стратегічних рішень.

При впровадженні стратегічного аналізу необхідно враховувати рівень невизначеності діяльності підприємства.Згідно з підходом, що застосовують фахівці консалтингової фірми МсКіпзеу, існує чотири рівні невизначеності:

1) достатньо чітке майбутнє;

2) майбутнє у вигляді низки альтернатив;

3) майбутнє у вигляді «діапазону»;

4) повна невизначеність майбутнього.

Згідно з цією теорією, перед тим, як проводити стратегічний аналіз з метою визначення найоптимальнішої стратегії, потрібно визначити природу невизначеності, оскільки кожен її рівень вимагає іншої стратегії.

Прогнозування — це найважливіша процедура стратегічного планування розвитку національної економіки в цілому, її окремих ланок і структурних елементів. Суть стратегічного прогнозування полягає в розробці довготермінових та середньо термінових прогнозів щодо економіки підприємства в цілому та його структурних підрозділів.

Під стратегічним прогнозом слід розуміти емпіричне або науково обґрунтоване судження про можливі стани об’єкта прогнозування в майбутньому, альтернативні шляхи і терміни досягнення цих станів.

За масштабом прогнозування прогнози розподіляються на:

· макроекономічні та структурні;

· розвитку окремих комплексів економіки;

· галузеві та регіональні;

· діяльності господарюючих об’єктів, їх асоціацій, а також окремих виробництв і продуктів.

За терміном і характером розв’язуваних проблем виділяють такі прогнози:

· стратегічні;

· довгострокові;

· середньострокові;

· короткострокові;

· оперативні.

Стратегічні прогнози мають на меті передбачення найважливіших характеристик (параметрів) формування керованих об’єктів у середньостроковій та довгостроковій перспективах; оперативні — призначені для виявлення можливостей для вирішення конкретних аспектів стратегічних прогнозів, короткострокових перспектив і поточної діяльності.

За функціональною ознакою прогнози поділяють на:

· пошукові;

· нормативні.

Загальні методи прогнозування можна розподілити на такі групи:

· методи експертних оцінок;

· методи екстраполяції трендів;

· методи Арессивного аналізу;

· методи економіко-математичного моделювання.

Методи екстраполяції трендів і методи Арессивного аналізу об’єднуються поняттям «Методи аналізу рядів з урахуванням часу».

Методи Арессивного аналізу і методи економіко-математичного моделювання разом складають поняття «Методи аналізу причинно-наслідкових зв’язків».

Складні методи прогнозування використовуються в стратегічних оцінках у тому випадку, коли комбінація методів дає змогу отримати найкращі результати.

Метод експертних оцінок передбачає врахування суб’єктивних думок експертів про майбутній стан підприємства. Для експертних оцінок характерним є передбачення майбутнього на основі раціональних аргументів та інтуїції. Методи експертних оцінок, як правило, мають якісний характер.

У стратегічному аналізі розрізняють індивідуальні та колективні експертні оцінки. До першого типу відносяться: сценарії, метод інтерв’ю, аналітичні доповідні записки. Під методом інтерв’ю треба розуміти бесіду організатора прогнозів з прогнозистом-експертом. Самостійна робота експерта над аналізом ділової ситуації підприємства і можливими шляхами її розвитку становить зміст методу доповідних записок.

Колективні експертні оцінки можна охарактеризувати як комплексні методи прогнозування, оскільки вони включають:

· підготовку і збір індивідуальних експертних оцінок;

· статистичні методи обробки одержаних матеріалів.

До складу колективних експертних оцінок входять: метод «комісії», метод «мозкових атак», метод Делфі.

Під методом «комісії» розуміють організацію «круглого столу» та інших подібних заходів, у рамках яких відбувається узгодження думок експертів. Колективну генерацію ідей та творче вирішення поставлених проблем називають методом «мозкових атак», який являє собою вільний, неструктурований процес генерації будь-яких ідей за обраною темою, які спонтанно висловлюються учасниками зустрічі.

Суть методу Дельфі, розробленого відомим експертом Аладьом Хельмером, математиком за освітою, полягає в організації проведення анкетних опитувань фахівців з обраної галузі знань.

Метод екстраполяції трендів базується на статистичних спостереженнях за динамікою певного показника, визначенні тенденції його розвитку і продовженні її у майбутньому періоді, тобто за допомогою методу екстраполяції трендів закономірності минулого розвитку об’єкта переносяться в майбутнє.

Метод системного аналізу ґрунтується на дослідженнях різних об’єктів за допомогою їх представлення як систем і аналізу цих систем. У практичній діяльності можна виділити такі типові ситуації, які потребують застосування методів системного аналізу:

ü виявлення і чітке формулювання проблеми в умовах невизначеності;

ü вибір стратегії дослідження і розробок;

ü точне визначення систем (межі дослідження, входи, виходи та інші компоненти);

ü виявлення цілей розвитку і функціонування системи.

Інформаційний метод передбачає використання оцінок ділової активності підприємства в минулому. Цей метод у сучасних умовах є найпоширенішим і найнадійнішим методом прогнозування. Його переваги — високий рівень об’єктивності та строге кількісне визначення. Але цей метод має недоліки, пов’язані зі складністю врахування змін майбутньої ринкової ситуації.

Уміння аналізувати отримані дані залишається необхідною складовою частиною кожного методу прогнозування.

Совокупность методов проведения конкурентного анализа

Общенаучные методы включают в себя следующие компоненты

Системный анализ представляет собой совокупность методов и средств исследования сложных, многоуровневых и многокомпонентных систем, объектов, процессов, опирающихся на комплексный подход, учет взаимосвязей и взаимодействий между элементами системы [12]. Он дает возможность рассматривать любую рыночную ситуацию как некий объект для изучения с большим диапазоном внутренних и внешних причинно­следственных связей.

Комплексный подход – совокупный с предметом изучения, более или менее полно охватывающий все его стороны. Такой подход позволяет ис­следовать рыночную ситуацию, рассматривая ее как объект, имеющий раз­ные направления развития.

Программно-целевое планирование, которое совершенно необхо­димо при выработке и реализации конкурентной стратегии и тактики.

Линейное программирование как математический аппарат, соз­данный для выбора из ряда альтернативных решений наиболее благо­приятного (с минимальными расходами, максимально прибыльно, с наименьшими затратами времени и усилий). Оно применяется при ре­шении ряда проблем, связанных с конкуренцией.

При решении некоторых задач маркетинга применяются методы теории массового обслуживания. Они дают возможность, во-первых, изучить складывающиеся закономерности, связанные с наличием пото­А заявок на обслуживание, а во-вторых, соблюсти необходимую оче­редность их выполнения.

Теория связи, рассматривающая механизм «прямых обратных связей», позволяет получить сигнальную информацию о процессах, вы­ходящих за пределы установленных параметров

Методы теории вероятности помогают принимать решения, ко­торые сводятся к определению значения вероятностей наступления оп­ределенных событий и выбору из возможных действий наиболее пред­почтительных

Метод сетевого планирования дает возможность регулировать последовательность и взаимозависимость отдельных видов работ или операций в рамках какой-либо программы. Он позволяет четко фикси­ровать основные этапы работы, определять сроки их выполнения, раз­граничивать ответственность, экономить затраты, предусматривать воз­можные отклонения.

Для комплексного решения задач, связанных с повышением ка­чества продукции и одновременной экономией материальных и трудо­вых ресурсов используются экономико-статистические методы. По мере развития конкуренции взаимодействие функций производства и маркетинга усложняется.

Систему известных или предполагаемых связей между события­ми, действиями или процессами можно описать с помощью методов моделирования. Весьма эффективным является экономико­математическое моделирование, которое позволяет с учетом действую­щих факторов внешней и внутренней среды оценить перспективы раз­вития емкости рынка, определить наиболее рациональные стратегии маркетинга, возможные ответные шаги конкурентов, оптимальные за­траты на маркетинг для получения необходимого размера прибыли.

Особое место в методическом арсенале конкурентного анализа за­нимают методы экспертных оценок. Они дают возможность достаточно быстро получить ответ о возможных процессах развития того или иного события на рынке, выявить сильные и слабые стороны предприятия, оце­нить эффективность тех или иных маркетинговых мероприятий


<== previous lecture | next lecture ==>
Системний і ситуаційний підходи як методологічна основа стратегічного аналізу | Історія розвитку експериментальних досліджень у психології
lektsiopedia.org - 2013 год. | Page generation: 0.173 s.