Історія розвитку політичної економії як науки

Date: 2015-10-07; view: 410.

Людські істоти – це особи, що мають безліч потреб. Боротьба людей за покращення матеріального становища, їх прагнення “заробити собі на життя” – це і є предметом економічної науки.

Уже перші люди володіли початковими економічними знаннями. З виникненням перших класових

суспільств на Давньому Сході в центрі економічної думки постали проблеми організації та управління державним господарством.

Економічна теорія вперше виникла в античному суспільстві як “економія” – наука про домогосподарство. Термін “економія” вперше запропонував Ксенофонт. Найбільш глибоким дослідником економічних проблем був Арістотель.

Становлення капіталізму сприяло виникненню економіки як самостійної науки, що дістала назву політичної економії. У центрі її уваги спочатку перебувала не сфера виробництва, а сфера обігу. Розвиток світової торгівлі підвищив роль купців. (меркантилізм (XVI –XVIIст). У 1615 р. А. де Монкретьєн публікує “Трактат політичної економії”, що дав назву майбутній науці. Словосполучення “політична економія” походить від слів “політейя” – суспільство, держава, “ойкос” – господарювання, “номос” – закон. Таким чином, термін

“політична економія” означає в буквальному розумінні – закони суспільного господарювання.

Метою дослідження меркантилістів були пошуки джерел буржуазного багатства. Об'єктом спостережень стала капіталістична торгівля, а предметом пильної уваги – рух грошей і товарів між окремими сторонами.

На зміну меркантилізму приходить класична політична економія. Засновники – У. Петті, Ф. Кене та А. Тюрго

Класична політична економія зосередила увагу на аналізі відносин у сферіивиробництва. У Франції варіантом класичної школи були фізіократи (з гр.

– влада природи).

Класична школа буржуазної політичної економії, її прогресивні ідеї набули розвитку в марксистській політичній економії. К. Маркс довів до рівня наукової теорії ідеї класиків політичної економії про двоїстий характер праці, виокремив те, що обмін є істотною умовою визначення вартості товару, його реалізації, перетворення продукту праці на товар, виділив поняття середньої вартості товару, навколо якої коливаються ціни, а сама ціна крім того виражає коливання попиту і пропозиції.

Історична школа та маржиналізм. (Німеччина) . Економічні явища, на думку представників історичної школи, зумовлені історичними обставинами. Тому вони політичну економію ототожнювали з поняттям “національна економіка”. У середині ХІХ ст. виникає новий напрям економічної науки – маржиналізм (від фр. – граничний). Основою маржиналізму є теорія граничнї корисності, згідно з якою ринкова ціна товару визначається не суспільно необхідними витратами, а ступенем насичення потреби у ньому, корисністю останньої одиниці запасу певного виду товарів, тобто граничною корисністю.