Зародження і розвиток політичної економі як науки
Date: 2015-10-07; view: 408.
Слово “Економіка” походить від 2 грецьких слів: ”ойкос” - дім, господарство і “номос” - закон. Вперше даний термін вжив Аристотель в III ст. до н.е. економіку вивчають різні дисципліни – політекономія, мікроекономіка, макроекономіка, історія економічних вчень, проте кожна з них має свій предмет вивчення.
Економічна теорія
1.Політекономія(основи економічної теорії) (вивчає основні економічні категорії, економічні закони)
2.Мікроекономіка (вивчає економіку на рівні господарюючих суб'єктів)
3.Макроекономіка (вивчає економіку на рівні країни, економічної системи)
4.Історія економічних вчень(всі економічні думки, погляди, школи, течії)
Перші спроби вивчення економічних процесів відомі ще з праць стародавніх грецьких та римських мислителів (Аристотеля, Платона, Катона), а також мислителів ст.Єгипту, Китаю та Індії. Вони досліджували проблеми ведення господарства, землеробства, торгівлі і т.д. Проте економічна наука, як система знань склалась лише на рубежі 16-17ст. Термін “політекономія” походить від грец. слова ”політея”, що означає суспільний устрій. Вперше термін “політекономія” вжив Антуан де Монкретьєн у 1615р в своїй праці “Трактат з Політекономії”
Основні етапи розвитку політекономії:
- Меркантилізм(16-17ст.)
Представники: Антуан де Монкретьен, Т. Манн, Д. Юм.
Походить від італійського слава ”мерканте”, що означає торговець. Вони вважали основним джерелом багатства сферу обігу (торгівлю), а саме багатство ототожнювали з накопиченням золотих і срібних грошей.
- Фізіократи (17-18ст.)
Представники: Ф. Кене, В. Мірабо, А. Тюрго.
На відміну від меркантилістів перенесли акцент дослідження із сфери обігу в сферу виробництва. Джерелом багатства вважали тільки працю в с/г, а промисловість, транспорт, торгівлю вважали неприбутковою сферою, а також праця людей в цих галузях покриває лише витрати на їх існування.
- Класична школа політекономії (18-19ст.)
Представники: Адам Сміт, Давід Рікардо, Увіллям Петті.
Виникла з розвитком капіталізму і зосередила увагу на аналізі економічних явищ і процесів всіх сфер виробництва, представники прагнули розкрити економічну природу багатства, капіталу, доходів, кредиту і т.д. Саме вони започаткували трудову теорію вартості, а ринок розглядали як саморегульовану систему.
- Марксизм (19-20ст.)
Представники: Карл Маркс, Фрідріх Енгельс.
Досліджували закони капіталістичного виробництва з позиції робочого класу. Продовжуючи дослідження трудової теорії вартості, зробили аналіз розвитку форм вартості. Однак положення марксизму про заперечення приватної власності і ринку, неминучість краху капіталізму не мали наукового підґрунтя, а тому не знайшли практичного підтвердження і тому піддаються гострій критиці.
- Маржиналізм (19ст.)
Представники: К. Менгер, Ф. Візер, Л. Вальрас.
Походить від слова “маржа»- границя. Пояснюють всі економічні процеси з використанням граничних крайніх, тобто максимальних чи мінімальних величин, які характеризують не внутрішню суть самих явищ, а їх зміну у зв'язку із зміною інших явищ. Представники пояснювали економічні явища з допомогою математики, використовували кількісний аналіз, економіко –математичні моделі, суб'єктивно-психологічний аналіз.
Сукупність сучасних груп і течій можна згрупувати у чотири напрямки:
-Неокласицизм
Представники: М. Фрідмен, А. Пігу, А. Лаффер, А. Маршалл.
Вони заперечували необхідність втручання держави в економіку, розглядаючи ринок як систему, яка здатна встановити рівновагу між сукупним попитом і пропозицією. Даний напрям охоплює багато різних шкіл (монетаризм, теорія суспільного вибору, теорія раціональних очікувань і т.д.)
-Кейнсіанство
Представники: Джон Кейнс, Р. Лукас, Дж. Робінсон, А. Хансен.
Обґрунтовували необхідність активного втручання держави в регулювання ринкової економіки, шляхом стимулювання сукупного попиту і інвестицій через проведення певної кредитно-бюджетної політики, виступав за активну участь держави в перебудові економіки. Засновником теорії є видатний англійський економіст Дж. Кейнс. Напрямок виник в 30 х роках XX cт. Як відповідь на потреби подолання Великої депресії 1929-1933 рр., яка на практиці довела неспроможність ринку до саморегулювання.
- Інституціоналізм
Представники: Т. Веблен, Дж. Коммонс, У. Мітчелл, Дж. Гелбрейт.
Розглядали економіку як систему, в якій відносини між господарюючими суб'єктами складались як під впливом економічних так і під впливом політичних, соціальних і психологічних факторів, об'єктом їх вивчення є інститути (держава, корпорація, профспілки) і їх вплив на економіку.
- Неокласичний синтез
Представники: Д. Хікс, П. Самуельсон.
Обґрунтували принцип поєднання ринкового і державного регулювання економіки, наполягали на необхідності руху до змішаної економіки.
| <== previous lecture | | | next lecture ==> |
| ТЕМА 1. ПРЕДМЕТ І МЕТОД ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ | | | Функції та методи політекономії |