Зайнятість, її сутність, види та форми

Date: 2015-10-07; view: 431.

ТЕМА 13. ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК. ЗАЙНЯТІСТЬ, ВІДТВОРЕННЯ РОБОЧОЇ СИЛИ ТА ЇХ РЕГУЛЮВАННЯ ДЕРЖАВОЮ

1.Зайнятість, її сутність, види та форми.

2. Види та соціально-економічні наслідки безробіття.

3. Ринок праці та його суб'єкти.

4. Проблеми зайнятості та відтворення робочої сили в Україні.

Ключові слова: зайнятість, безробіття, закон Оукена, ринок праці, державна служба зайнятості.

Література: [1], [2], [4], [10], [13], [14], [15], [16], [18], [21], [22], [23], [25], [27], [28], [29], [30], [31], [34], [35], [36], [37], [43], [45], [49], [55].

Зайнятість – це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб, яка приносить їм дохід у грошовій чи іншій формі.

Види зайнятості:

– повна;

– неповна;

– часткова.

Повна зайнятість характеризується достатністю робочих місць для тих, хто потребує оплачуваної роботи, тобто має бути забезпечена зайнятість усіх, хто бажає і здатен працювати.

Вітчизняна економічна наука зайнятими вважає усіх, хто відпрацював протягом тижня не менше чотирьох годин, а в особистому підсобному господарстві не менше тридцяти годин, незалежно від того, чи була це постійна, тимчасова, сезонна, випадкова чи інша робота.

Неповна зайнятість – це така ситуація в економіці, коли немає достатньої кількості робочих місць для бажаючих працювати, тобто певна кількість робочої сили вимушено залишаються без роботи.

Часткова зайнятість (приховане безробіття) – це форма неефективного використання праці, коли використовується неповний робочий день, тиждень, вимушені адміністративні відпустки.

Слід зазначити, що не всі придатні до зайнятості трудові ресурси мають бажання займатися тим чи іншим видом економічної діяльності, яка приносить дохід. У зв'язку з цим виділяють таку категорію як економічно - активне населення. Це населення обох статей віком від 15 до 70 років, яке протягом певного періоду забезпечує пропонування робочої сили для виробництва товарів чи послуг.

Форми зайнятості:

– наймана праця за трудовою угодою (державний і приватний сектор);

– праця осіб, співвласників кооперативних, колективних та акціонерних підприємств та організацій;

– праця громадян, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю;

– праця громадян, зайнятих підприємницькою діяльністю;

– праця осіб, зайнятих у фермерських господарствах;

– праця осіб, зайнятих громадською роботою.