Об'єктивні основи та шляхи виникнення капіталістичної системи та шляхи її розвитку

Date: 2015-10-07; view: 620.

Тема 15. Сучасні економічні системи. Особливості розвитку перехідних економік

1. Об'єктивні основи та шляхи виникнення капіталістичної системи та етапи її розвитку.

2. Суть і ознаки змішаної економічної системи. Моделі змішаної економіки

3. Теорія і практика економічної системи соціалізму.

4. Зміст перехідної економіки. Риси і типи перехідної економіки.

Ключові слова: капіталізм, змішана економічна система, моделі змішаної економіки, економічна система соціалізму, перехідна економіка.

Література: [13], [14], [15], [16], [18], [21], [22], [23], [24], [25], [27], [28], [29], [30], [31], [33], [34], [35], [36], [37], [43], [49], [50], [58].

Капіталістичний спосіб виробництва почав зароджуватись у надрах феодалізму. Зростання продуктивних сил і розвиток суспільного поділу праці розширювали сферу товар­ного виробництва і підривали основи натурального господарства. Водночас поглиблення спеціалізації в сільському господарстві і розвиток ремісницького виробництва сприяли установленню більш міцних економічних зв'язків між різними районами і злит­тю місцевих ринків в єдиний національний ринок. Тим самим створювалися певні умови капіталістичного господарського укладу. Елементи капіталістичних відносин спорадично виникали в міс­тах Італії і Голландії вже в XIV—XV ст., проте розклад феодаль­ної системи господарства і початок капіталістичної ери відно­сять лише до XVI ст.

Капіталізм виник і розвинувся на базі простого товарного ви­робництва, проте, насамперед на базі міського ремісництва. По­глиблення майнової диференціації серед ремісників і розорення все більшої кількості господарств розширювали сферу застосу­вання найманої праці. Важливу роль у виникненні капіталізму виконав купецький капітал. Купці в ряді випадків безпосередньо підкоряли собі працю багатьох ремісників, які з часом перетво­рювались у найманих працівників.

Процеси становлення капіталістичного виробництва приско­рювались первісним нагромадженням капіталу У період первісного нагромадження капіталу відбувалося насильницьке розорення маси дрібних това­ровиробників і перетворення їх із самостійних господарів у най­маних працівників.

Розвинувшись на базі простого товарного господарства, капі­талізм являє собою його вищу ступінь, коли товаром стає і робо­ча сила, що придбавається на ринку праці власниками речових виробничих ресурсів. Перетворивши товарні відносини в панівні, капіталізм зруйнував натуральне господарство. Капіталістичне товарне виробництво зробило неможливим відтворення рутинних методів і технологій виробництва, характерних для традиційної економіки. Виробництво заради прибутку і закон конкурентної боротьби змушувало капіталістів постійно збільшувати капітал і удосконалювати продуктивні сили.

Нагромадження капіталу і розширене відтворення капіталіс­тичних відносин зробили буржуазну епоху періодом небувалого розвитку і зростання матеріальних та людських продуктивних сил, постійних переворотів у техніці та організації виробницт­ва, які супроводжувалися неухильним зростанням капіталістич­ного усуспільнення, а також поглибленням спеціалізації і коопе­рації праці. Разом з розвитком матеріальної бази виробництва відбуваються якісні зміни і в головній продуктивній силі суспіль­ства— людині. Замість закріпачених, нездатних до свідомих по­літичних дій на захист своїх інтересів селян капіталізм створив високоорганізовану нову соціальну силу — найманих працівників.

Етапи розвитку капіталістичної економічної системи:

- ка­піталізм вільної конкуренції;

- монополістичний капіталізм (ХІХст.-30р.р.ХХст.);

- сучасна стадія розвитку капіталізму (30тір.р.ХХст. і до нині).

Ознаки капіталізму вільної конкуренції:

- приватна власність на засоби виробництва;

- наявність системи найманої праці;

- свобода підприємництва і вибору;

- ринкова система та вільна конкуренція;

- важлива роль прибутку;

- обмежена роль держави.

Ка­піталізм вільної конкуренції як особлива стадія розвитку капіта­лістичної формації існував до початку останньої третини XIX ст. У процесі свого розвитку він пройшов ряд станів.

Першою найпростішою формою капіталістичного підприємс­тва була проста кооперація, за якої досягалася вища продуктив­ність праці. Згодом її замінила мануфактура, яка являла собою тип підприємства (велику майстерню), що базувалася на поділі праці найманих робітників і ручній ремісничій техніці. У ману­фактуру в XIV—XV ст. перетворилися й ремісничі об'єднання. Мануфактура зі своєю спеціалізацією створила умови для пере­ходу капіталістичного виробництва на машинну базу.

У період останньої третини XVIII ст. і першій чверті XIX ст. в Англії було здійснено промисловий переворот, який потім розпо­всюдився й на інші капіталістичні країни і тим самим були створені умови для розвитку великої машинної індустрії. Панівною формою підприємництва стала фабрика. Остаточно капіталізм закріпив себе під час переможних буржуазних революцій в Нідерландах в кінці 16 ст., в Англії - у 17 ст., в Північній Америці - в кінці 18 ст., в Німеччині –в середині 19 ст.

Монополістичний капіталізм – другий етап у розвитку капіталістичної економічної системи, що характеризується системою великих і надвеликих підприємств, що уклали один з одним різного роду угоди чи союзи і як монополії займають панівне становище в економіці. Доведено, що вільна конкуренція, на певному етапі розвитку веде до монополії, якщо не регулюється з боку держави. Оскільки перший етап розвитку капіталізму характеризується вільною конкуренцією, яка не регулюється з боку держави, тому пізніше це призвело до виникнення монополії. Гонитва капіталістів за все більшим прибутком і конкурентна боротьба між ними породили концентрацію і централізацію капіталу, зростання розмірів підприємства. Концентрація капіталу давала можливість застосовувати найновіші досягнення науки і техніки. Технічні зрушення у промисловості зумовили зростаюче значення великих підприємств. На новому етапі розвитку техніки зросли розміри самих підприємств, по-скільки лише за таких умов застосування нової техніки могло бути економічно ефективним. Якщо ще на початку 19 ст. в галузях економіки діяли дрібні та середні за розміром підприємства, то в кінці 19 ст. стали швидко з'являтися великі і надвеликі підприємства, їх об'єднання і союзи. Цей процес призвів до того, що вже на початку ХХ ст. саме великі підприємства почали визначати риси основних галузей промисловості.