|
Об'єктивні основи та шляхи виникнення капіталістичної системи та шляхи її розвиткуDate: 2015-10-07; view: 620. Тема 15. Сучасні економічні системи. Особливості розвитку перехідних економік 1. Об'єктивні основи та шляхи виникнення капіталістичної системи та етапи її розвитку. 2. Суть і ознаки змішаної економічної системи. Моделі змішаної економіки 3. Теорія і практика економічної системи соціалізму. 4. Зміст перехідної економіки. Риси і типи перехідної економіки. Ключові слова: капіталізм, змішана економічна система, моделі змішаної економіки, економічна система соціалізму, перехідна економіка. Література: [13], [14], [15], [16], [18], [21], [22], [23], [24], [25], [27], [28], [29], [30], [31], [33], [34], [35], [36], [37], [43], [49], [50], [58]. Капіталістичний спосіб виробництва почав зароджуватись у надрах феодалізму. Зростання продуктивних сил і розвиток суспільного поділу праці розширювали сферу товарного виробництва і підривали основи натурального господарства. Водночас поглиблення спеціалізації в сільському господарстві і розвиток ремісницького виробництва сприяли установленню більш міцних економічних зв'язків між різними районами і злиттю місцевих ринків в єдиний національний ринок. Тим самим створювалися певні умови капіталістичного господарського укладу. Елементи капіталістичних відносин спорадично виникали в містах Італії і Голландії вже в XIV—XV ст., проте розклад феодальної системи господарства і початок капіталістичної ери відносять лише до XVI ст. Капіталізм виник і розвинувся на базі простого товарного виробництва, проте, насамперед на базі міського ремісництва. Поглиблення майнової диференціації серед ремісників і розорення все більшої кількості господарств розширювали сферу застосування найманої праці. Важливу роль у виникненні капіталізму виконав купецький капітал. Купці в ряді випадків безпосередньо підкоряли собі працю багатьох ремісників, які з часом перетворювались у найманих працівників. Процеси становлення капіталістичного виробництва прискорювались первісним нагромадженням капіталу У період первісного нагромадження капіталу відбувалося насильницьке розорення маси дрібних товаровиробників і перетворення їх із самостійних господарів у найманих працівників. Розвинувшись на базі простого товарного господарства, капіталізм являє собою його вищу ступінь, коли товаром стає і робоча сила, що придбавається на ринку праці власниками речових виробничих ресурсів. Перетворивши товарні відносини в панівні, капіталізм зруйнував натуральне господарство. Капіталістичне товарне виробництво зробило неможливим відтворення рутинних методів і технологій виробництва, характерних для традиційної економіки. Виробництво заради прибутку і закон конкурентної боротьби змушувало капіталістів постійно збільшувати капітал і удосконалювати продуктивні сили. Нагромадження капіталу і розширене відтворення капіталістичних відносин зробили буржуазну епоху періодом небувалого розвитку і зростання матеріальних та людських продуктивних сил, постійних переворотів у техніці та організації виробництва, які супроводжувалися неухильним зростанням капіталістичного усуспільнення, а також поглибленням спеціалізації і кооперації праці. Разом з розвитком матеріальної бази виробництва відбуваються якісні зміни і в головній продуктивній силі суспільства— людині. Замість закріпачених, нездатних до свідомих політичних дій на захист своїх інтересів селян капіталізм створив високоорганізовану нову соціальну силу — найманих працівників. Етапи розвитку капіталістичної економічної системи: - капіталізм вільної конкуренції; - монополістичний капіталізм (ХІХст.-30р.р.ХХст.); - сучасна стадія розвитку капіталізму (30тір.р.ХХст. і до нині). Ознаки капіталізму вільної конкуренції: - приватна власність на засоби виробництва; - наявність системи найманої праці; - свобода підприємництва і вибору; - ринкова система та вільна конкуренція; - важлива роль прибутку; - обмежена роль держави. Капіталізм вільної конкуренції як особлива стадія розвитку капіталістичної формації існував до початку останньої третини XIX ст. У процесі свого розвитку він пройшов ряд станів. Першою найпростішою формою капіталістичного підприємства була проста кооперація, за якої досягалася вища продуктивність праці. Згодом її замінила мануфактура, яка являла собою тип підприємства (велику майстерню), що базувалася на поділі праці найманих робітників і ручній ремісничій техніці. У мануфактуру в XIV—XV ст. перетворилися й ремісничі об'єднання. Мануфактура зі своєю спеціалізацією створила умови для переходу капіталістичного виробництва на машинну базу. У період останньої третини XVIII ст. і першій чверті XIX ст. в Англії було здійснено промисловий переворот, який потім розповсюдився й на інші капіталістичні країни і тим самим були створені умови для розвитку великої машинної індустрії. Панівною формою підприємництва стала фабрика. Остаточно капіталізм закріпив себе під час переможних буржуазних революцій в Нідерландах в кінці 16 ст., в Англії - у 17 ст., в Північній Америці - в кінці 18 ст., в Німеччині –в середині 19 ст. Монополістичний капіталізм – другий етап у розвитку капіталістичної економічної системи, що характеризується системою великих і надвеликих підприємств, що уклали один з одним різного роду угоди чи союзи і як монополії займають панівне становище в економіці. Доведено, що вільна конкуренція, на певному етапі розвитку веде до монополії, якщо не регулюється з боку держави. Оскільки перший етап розвитку капіталізму характеризується вільною конкуренцією, яка не регулюється з боку держави, тому пізніше це призвело до виникнення монополії. Гонитва капіталістів за все більшим прибутком і конкурентна боротьба між ними породили концентрацію і централізацію капіталу, зростання розмірів підприємства. Концентрація капіталу давала можливість застосовувати найновіші досягнення науки і техніки. Технічні зрушення у промисловості зумовили зростаюче значення великих підприємств. На новому етапі розвитку техніки зросли розміри самих підприємств, по-скільки лише за таких умов застосування нової техніки могло бути економічно ефективним. Якщо ще на початку 19 ст. в галузях економіки діяли дрібні та середні за розміром підприємства, то в кінці 19 ст. стали швидко з'являтися великі і надвеликі підприємства, їх об'єднання і союзи. Цей процес призвів до того, що вже на початку ХХ ст. саме великі підприємства почали визначати риси основних галузей промисловості.
|