Транснаціоналізація у світовому господарстві

Date: 2015-10-07; view: 618.

Інтернаціоналізація господарських відносин і продуктивних сил.

Еко­номічною формою розвитку міжнародного поділу праці та між­народного усуспільнення виробництва є інтернаціоналізація. Слід розрізняти поняття «інтернаціоналізація виробництва», «інтерна­ціоналізація капіталу», «інтернаціоналізація господарського життя».

Інтернаціоналізація виробництва — це встановлення безпо­середніх стійких виробничих зв'язків між підприємствами різних країн, внаслідок чого виробничий процес в одній країні стає частиною процесу, що відбувається у світовому масштабі. Вона означає не що інше, як поступовий вихід виробництва за межі окремої країни та формування його міжнаціональних форм у рам­ках світового господарства. Інтернаціоналізація виробництва — об'єктивний процес, що є наслідком поглиблення міжнародного поділу праці і становить основу розвитку всіх форм міжнародних економічних відносин. Значний вплив на неї справляє інтернаціоналізація капіталу.

Інтернаціоналізація капіталу — це процес переплетіння і об'єднання національних капіталів, що проявляється як у ство­ренні окремими компаніями об'єктів в інших державах, так і в розвитку міжнародних форм зв'язків і контактів між капіта­лами різних країн. Якщо інтернаціоналізація виробництва є об'єк­тивною основою інтернаціоналізації капіталу, то в свою чергу остання сприяє поглибленню інтернаціоналізації виробництва, веде до інтенсифікації господарських зв'язків між країнами. Важ­ливу роль у процесі інтернаціоналізації капіталу відіграють виве­зення капіталу, міграція капіталу між промислово розвинутими країнами, що посилилась з кінця 50-х рр. XX ст. Одним з проявів даного процесу є виникнення транснаціональних компаній, утво­рення міжнародних (міжнаціональних) промислових, банківських та інших об'єднань.

Інтернаціоналізація господарського життя — це зближен­ня економік країн, що виявляється у зростанні виробничої взаємо­залежності, збільшенні міжнародного товарообороту, русі ка­піталів і робочої сили, взаємному впливові на найважливіші еко­номічні процеси в країнах, у тому числі на динаміку цін, ставки проценту, і т. д. В її основі лежать поглиблення міжнародного поділу праці та інтернаціоналізація виробництва, інтернаціоналі­зація капіталу та утворення транснаціональних компаній. Інтер­націоналізація господарського життя охоплює продуктивні сили і виробничі відносини, проявляється як у сфері виробництва мате­ріальних благ, так і у сфері розподілу, обміну та споживання.

Інтернаціоналізація господарського життя почалася за доби великого машинного виробництва і в її розвитку можна виділити три головних етапи. На першому етапі (приблизно кінець XVIII — кінець XIX ст.) інтернаціоналізація виробництва ґрунтувалася переважно на взаємодії національних господарств завдяки про­стій кооперації. Проявом її були найпростіші форми міжнарод­них економічних зв'язків, передусім зовнішня торгівля. Саме ін­тернаціоналізація виробництва і обігу стала однією з основних передумов формування світового господарства.

На другому етапі (кінець XIX — середина XX ст.) інтернаціо­налізація виробництва переходить в іншу стадію, що пов'язана з розвитком складної кооперації. Характерна ознака складної коо­перації полягає в тому, що вона ґрунтується на міжнародному поділі праці, який, у свою чергу, стає визначальним фактором по­глиблення інтернаціоналізації господарського життя та форму­вання світового господарства. Саме у цей час розвиваються всі головні форми міжнародного поділу праці: загальний (базується на спеціалізації сфер суспільного виробництва), частковий (на предметній спеціалізації окремих галузей), одиничний (на подетальній, поопераційній спеціалізації окремих виробничих одиниць).

На третьому (сучасному) етапі, що розпочався із середини XX ст., інтернаціоналізація набуває комплексного характеру, тоб­то охоплює всі підсистеми світового господарства, поширюється практично на всі галузі виробничої та невиробничої сфер, на всі країни світу. Інтернаціоналізація об'єднує структурні елементи і суб'єкти світового господарства в єдине ціле. Вузькість внутріш­ніх ринків, нестача ресурсів: сировини, палива, засобів виробниц­тва — компенсується широкою участю країн у світогосподарських процесах на основі розширення і поглиблення інтерна­ціоналізації виробництва й обігу. Саме тому вона є одним із сис­темоутворюючих факторів світового господарства. З поглиблен­ням процесу інтернаціоналізації виробництва посилюється єд­ність світового господарства, зростає його органічна цілісність.

Вирізняють два рівні інтернаціоналізації: мікро та макрорівень. На мікрорівні інтернаціоналізація являє собою процес залу­чення фірми до міжнародних операцій, якому притаманний пере­важно стадійний характер. На макрорівні вона виявляється в розширенні та поглибленні світогосподарських зв'язків за раху­нок підвищення міжнародної мобільності факторів і результатів виробництва.

Інтернаціоналізація виробництва сприяє зростанню ефектив­ності виробництва в окремих країнах, прискореному розвитку науки і техніки, підвищенню життєвого рівня населення. Спеціа­лізація окремих країн, що дає можливість організувати масовий випуск продукції, зосередити виробництво продукції в країнах з найкращими для цього умовами, сприяє зростанню продуктивнос­ті праці, економії часу в світовому масштабі. Інтернаціоналізація веде до поширення в усьому світі досягнень науки і техніки, отриманих в окремих країнах. При цьому використання у тій чи іншій формі найновітніших досягнень науки і техніки стає для більшості країн об'єктивною необхідністю, оскільки вони втягнуті в конкурентну боротьбу на світовому ринку. Інтенсифікую­чи всі форми міжнародних економічних відносин, інтернаціона­лізація приводить до встановлення більш тісних зв'язків між країнами, формує світовий виробничий організм, який лежить в основі функціонування світового господарстві.

Термін «інтернаціоналізація господарського життя» означає участь країн у світовому господарстві, а отже, для визначення її рівня використовується ряд показників. Основними з них є: екс­портна квота, імпортна квота, зовнішньоторговельна квота, вар­тісний обсяг експорту на душу населення, обсяг нагромаджених зарубіжних капіталовкладень у країні щодо її ВВП, частка інозем­ного капіталу в щорічних інвестиціях країн та ін.

Транснаціоналізація у світовому господарстві. Ключовою сучасною тенденцією інтернаціоналізації є транснаціоналізація.Вчені вважають, що транснаціоналізація — це якісно новий етап інтернаціоналізації господарського життя,який характери­зується різким зростанням ролі зовнішніх факторів розвитку всіх держав і створенням транснаціонального капіталу. Слід зазначити, що транснаціоналізація має дві сторони про­яву— якісну і кількісну. Якісно транснаціоналізаціяпроявляєть­ся у формуванні внутрішньокорпоративнихміжнародних ринків, які охоплюють переважну частину світових потоків товарів, послуг, капіталу і робочої сили. Кількісно — у зростанні числа ТНК і розширенні масштабів їх діяльності. Транснаціональні компанії є, з одного боку, наслідком, а з іншого — причиною зростання міжнародної концентрації виробництва, а отже, і розгортання процесу інтернаціоналізації.

Транснаціональна корпорація — це група підприємств, що функціонують у різних країнах, але контролюються штаб-кварти­рою, яка знаходиться в одній конкретній країні.

Характерними рисами сучасного етапу транс націоналізації є:

1) стрімке зростання масштабів операцій ТНК.Приблизно 70 % світових платежів за технологію є результатом внутрішньо-фірмових трансакцій ТНК;

2)розширення географії діяльності ТНК. Більшість з них (90%)базується в розвинутих країнах з ринковою економікою. Однак за останні роки до процесу транснаціоналізації все більше залучаються фірми країн, що розвиваються, а також країн Східної та Централь­ної Європи. У промислово розвинутих країнах розміщено близько 46 % усіх філій ТНК, у країнах, що розвиваються, — 42 %;

3)підвищення ступеня «міжнародності» операцій ТНК біль­шості країн, який характеризується питомою вагою зарубіжних активів, продажу, зайнятих у загальнокорпораційних показниках.

4)збільшення трансграничного злиття і поглинання.

5)розширення транснаціоналізації середніх і малих фірм.
Діяльність ТНК все більше перетворює світове господарство в єдиний ринок товарів, послуг, капіталу, робочої сили і знань, ви­значає загальні обриси сучасної і майбутньої світової економіки.