З другої половини 1990-х років на парламентських виборах лідирували в основному правоцентристські сили на чолі з Сільвіо Берлусконі.

Date: 2015-10-07; view: 433.

Незабаром після падіння комуністичних режимів в Східній Європі вибухнула урядова криза. Цей період характеризується частою зміною урядів. Виникали нові партії, а старі — переглядали свої програми.

У 1970-і роки помітною подією з життя Італії став тероризм лівих і правих екстремістів. Найбільш відомим угрупуванням були т.з. «червоні бригади». Напади на громадських діячів досягли кульмінації, коли в 1978 році був викрадений і убитий християнсько-демократичний лідер Альдо Моро (1916-1978). Уряд за підтримки комуністів прийняв в 1978-1979 роках жорсткі закони проти тероризму.

У 1949 році Італія вступила в НАТО.У 1955 році уряд зіграв активну роль в переговорах про створення Європейського спільного ринку.

До кінця війни Італія була повністю окупована союзними військами. За мирним договором 10 лютого 1947 року всі її колонії були втрачені, острови Додеканес повернені Греції, півострів Істрія на схід від Трієста — Югославії, а місто Трієст проголошене вільною територією під егідою ООН (у 1954 році воно було повернено Італії).

Після підписання Італією договору про мир з країнами антигітлерівської коаліції Німеччина окупувала велику частину Північної і Центральної Італії. Коли опір німців в Північній Італії було зупинено, Муссоліні намагався сховатися в Швейцарії. Він був схоплений партизанами, розстріляний, а потім повішений поблизу Донго 28 квітня 1945 року.

9 травня 1946 року король Віктор Еммануїл III відрікся від престолу на користь свого сина Умберто (1904-1983), який став останнім королем Італії. Його правління продовжувалося трохи більше місяця. 2 червня 1946 р. був проведений плебісцит з питання про те, бути країні монархією або республікою. Переважила друга.