Революція кактусів

Date: 2015-10-07; view: 423.

Вибори 2000 року

В 1994 була прийнята поправка до конституції, розширювала можливості громадського контролю за ходом виборів. Опозиція отримала доступ до засобів масової інформації, були забезпечені більш рівні можливості фінансування виборчих кампаній. В 1996 у виборчу систему були внесені зміни, утруднювали фальсифікацію результатів виборів. У 1997 році, беручи участь в парламентських виборах, ІРП набрала тільки 39% і 239 мандатів з 500, позбувшись таким чиномабсолютної більшості в палаті депутатів.

На президентських виборах, що пройшли 2 липня 2000, перемогу здобув представник ПНД Вісенте Фокс. Він набрав 42,5% голосів. Кандидат від ІРП отримав 36,1%, третє місце посів Куаутемок Карденас, отримавши 16,6%. В палаті депутатів ПНД набрала 223 мандата, тоді як ІРП - 211, а створена в 1989 році Карденасом Партія демократичної революції (ПДР) - отримала 66 мандатів. Мером столиці став кандидат ПДР. Багаторічна монополія ІРП закінчилася, а країна перейшла до багатопартійної системи.

Вісенте Фокс посилив американське напрямок у міжнародних відносинах Мексики, зробив спробу реформування застарілих державних інститутів, боровся з корупцією. Проте адміністрації Фокса не вдалося вирішити такі проблеми, як монополія найбільших приватних корпорацій, які встановили контроль над ключовими галузями, соціальне розшарування, проблеми у відносинах уряду з бюрократизованої профспілками, які перебували під впливом ІРП, гострий конфлікт з індіанським населенням, наркотрафік і організована злочинність, нелегальна еміграція мексиканців в США.

В 2006 в Мексиці пройшли багатотисячні акції протесту проти результатів президентських виборів, на яких з відривом менш ніж в відсоток переміг представникПНД Феліпе Кальдерон. Противник Кальдерона лідер ПДР Андрес Мануель Лопес Обрадор відмовився визнавати поразку і звинуватив владу у фальсифікаціях. Потім він став вимагати ручного перерахунку всіх бюлетенів. Почалася організація масових протестів, демонстрацій і акцій громадянської непокори. 30 липня вМехіко пройшла демонстрація, число учасників якої складало близько 1 млн чоловік. Ще одним способом вираження протесту стала блокада представниками опозиції посольства Іспанії, що продовжилася декілька годин. ^[335]

У суботу 16 вересня 2006, в День незалежності Мексики, прихильники лівих політичних сил проголосили свого лідера законним президентом країни. Це рішення було прийнято на площі Сокало на зібраному опозиціонерами Національному Демократичному Конвенті. ^[336] 20 листопада, в річницю початку Мексиканської революції 1910-1917 рр.., учасники альтернативних виборів провели церемонію присяги Лопеса Обрадора, ^[337] який у своїй промові пообіцяв створювати нові робочі місця, захищати природні багатства країни і боротися з корупцією.

Однак ще 29 серпня Виборчий трибунал підтвердив офіційні підсумки виборів, ^[337] і незважаючи на акції лівоцентристів Феліпе Кальдерон вступив на посаду президента 1 грудня 2006 строком на шість років.