Типологія партій

Date: 2015-10-07; view: 445.

парламентсько-електоральні непарламентські урядові опозиційні (нелегальні) позасистемні (нелегальні) індивідуального представництва соціальної інтеграції ідеологічні ділових інтересів ліві центристські праві масові кадрові консервативні ліберальні соціалістичні комуністичні фашистські конфесійні нетрадиційні (екологічні, жіночі, шанувальників пива) поміщицькі буржуазні селянські робітничі етнічні правлячої еліти регіональної еліти конфесійні У країнах сучасного світу склалися різні партійні системи. М.Дюверже та його послідовники виділяють одно-, дво – та багатопартійні системи. Дж.Сарторі поширив цю типологію, виділивши однопартійну гегемоністську, з домінувальною партією, двопартійну обмеженого плюралізму, атомізовану систему.

Однопартійна система властива авторитарним, особливо – тоталітарним режимам, коли управління здійснюється однією партією (колишній СРСР, Куба, Албанія).

Двопартійна система характеризується домінуванням двох потужних партій, одна із яких перебуває при владі, а, інші – в опозиції (США. Великобританія, Канада).

Багатопартійна система характеризується, як така, що передбачає реальний вплив на функціонування державних інститутів суспільства (парламенту, уряду, судових структур) більше двох політичних партій (Франція, Іспанія, Італія).

Партійна система з партією-гегемоном характеризується пасивним становищем однієї партії при відсутності реальної партійної конкуренції. Усі інші партії мають організаційну автономію, але визнають керівну роль правлячої партії (Мексика).

Партійна система з домінувальною партією передбачає існування кількох партій, одна з яких упродовж тривалого часу перемагає на виборах і одноосібно формує уряд (Японія, Індія).

Найпоширенішою є партійна система поміркованого плюралізму,яка характеризується існуванням трьох-п'яти партій, жодна з яких не переважає і не може самостійно утворити коаліцію, а тому партії змушені йти на досягнення компромісу щодо формування уряду згідно з кількістю виборних мандатів (Бельгія, ФРН).

Поширеною є партійна система крайнього плюралізму, яка передбачає боротьбу за владу між шістьма і більше партіями. За наявності великої кількості невеликих партій, вони, переважно, утворюють блоки або коаліції (Нідерланди, Фінляндія).

Атомізована партійна система характеризується наявністю багатьох маловпливових і нечисельних партій (Малайзія).

У середині партійних систем існують різні залежності між партіями, які називаються партійними угодами.

Партійні угоди бувають: однопартійна угода - уряд очолює та партія, яка має більшість у парламенті;двопартійна модифікована угода –жодна з двох основних партій не має більшості в парламенті й одна із них утворює союз із третьою партією, яка має своїх представників у парламенті (ФРН);двоблокова партійна угода - тут партії поділяються на два великі локи – праві, ліві (Франція);партія домінування - коли політичні партії доручають сформувати уряд найбільш впливовій партії, яка понад 25 років керує державою (Швеція, Японія);партія-гегемон - вона була в колишніх країнах соціалістичного табору, коли всі інші партії визнавали провідну роль компартії. Політичні коаліції не тривалі і малоефективні.