Холерик.

Date: 2015-10-07; view: 457.

Представники цього темпераменту відрізняються швидкістю (інколи лихоманковою швидкістю) рухів і дій, поривчастістю, збудженістю. Психічні процеси протікають у них швидко, інтенсивно. Неврівноваженість, притаманна холерику, яскраво проявляється в його діяльності і він із захопленням і навіть пристрастю береться за діло, проявляє ініціативу. Але запас нервової енергії у нього може швидко виснажитися в процесі роботи, особливо коли робота одноманітна і потребує ретельності і терпіння, і тоді може настати охолодження, підйом і натхнення зникають, настрій різко погіршується.

Переважання збудження над гальмуванням, притаманне цьому темпераменту, яскраво проявляється в спілкуванні з людьми, з якими холерик допускає різкість, роздратованість, емоційну нестриманість (що часто не дає йому можливості об'єктивно оцінити вчинки людей) і на основі цього інколи створює конфліктні ситуації в колективі. Позитивні сторони цього типу темпераменту – енергія, активність, пристрасність, ініціативність. Негативні прояви – загальна нестриманість, грубість і різкість, схильність до афектів – часто розвиваються у несприятливих умовах життя і діяльності.

Меланхолік.

Представники меланхолічного темпераменту схильні до замкнутості, уникають спілкування з малознайомими, новими людьми, часто знічені, відчувають велику незручність у новій обстановці. В несприятливих умовах життя і діяльності на основі меланхолічного темпераменту можуть розвинутися такі риси, як хвороблива вразливість, пригніченість, скритність, песимізм. Але у сприятливих умовах, при правильному вихованні виявляються ціннісні якості особистості меланхоліка. Його вразливість, тонка емоційна чутливість, гостре сприйняття навколишнього світу дозволяють йому досягти великих успіхів у мистецтві, музиці, малюванні, поезії та ін.

Меланхоліки часто відрізняються м'якістю, тактовністю, делікатністю, чуйністю.

Треба враховувати, що темпераменти не можна оцінювати як погані чи хороші. Кожен темперамент має свої позитивні сторони, на основі кожного темпераменту при неправильному вихованні можуть складатися негативні прояви.

Німецький філософ Еммануїл Кант, який жив в кінці XVIII на поч. XIX століття, дотримувався думки, що головний поділ темпераментів може бути таким: на темпераменти почуття і темпераменти діяльності, вони, в свою чергу, діляться на два види, що в сукупності дають чотири темпераменти. До темпераментів почуття відносяться: а) сангвінічний і б) його протилежність – меланхолічний. Перший має ту особливість, що на відчутті відбивається швидка і сильна дія, але відчуття проникає не глибоко (не буває довготривалим); у другому ж темпераменті відчуття буває менш яскравим, проте пускає глибоке коріння. В цьому слід розглядати різноманітність темпераментів почуття, а не в прихильності до радості і смутку.

I. Темпераменти почуття:

а) сангвінічний темперамент – у людини веселої вдачі. Його можна впізнати за такими проявами. Це людина безтурботна, повна надій, кожній речі на мить надає великого значення, а через хвилину – уже перестає про неї думати. Вона чесно обіцяє, але не дотримує свого слова, так як обіцянка недостатньо глибоко обдумана, чи в стані людина дотриматись його. Це людина достатньо добродушна, щоб надати допомогу іншому, але вона – поганий боржник і завжди потребує часу. Сангвінік добрий співбесідник, жартівник, веселий, готовий нічому в світі не надавати великого значення, і всі люди йому друзі. Переважно, це не зла людина, але грішник, який важко піддається виправленню. Робота його швидко втомлює, але він без втоми займається тим, що насправді є гра, тому що гра завжди пов'язана із змінами, а витримка – не по його частині.

При сангвінічному типі темпераменту умовні рефлекси, як позитивні, так і гальмівні, утворюються легко, виявляються міцними і точними. Сангвініки легко збуджуються і так само легко гальмують свої бажання. При зіткненні двох протилежних нервових процесів у них не виникають зриви вищої нервової діяльності.

б) меланхолічний темперамент – у людини сумної вдачі. Людина, схильна до меланхолії (не меланхолік, тому що це означає уже стан, а не просто схильність до стану), надає всьому, що її стосується, велике значення, завжди знаходить привід для обережності і звертає увагу перш за все на труднощі, тоді як сангвінік – навпаки, починає з надії на успіх, тому перший думає настільки глибоко, наскільки другий поверхнево. Він важко дає обіцянки, тому що не може їх не виконати. І все це у нього пояснюється не моральними причинами, а тим, що протилежне робить йому неприємність, і саме тому він стає стурбованим, недовірливим і повним сумнівів, а через це і мало сприймаючим веселість. Проте, коли цей дух стає звичним, він протиставляється душі людинолюба, яка властива більше сангвініку, зокрема спонуканню, тому що той, хто сам повинен обходитися без радості, навряд чи побажає її іншому.

Вища нервова діяльність меланхоліка характеризується слабкістю як збудливого, так і гальмівного процесів. Позитивні умовні рефлекси у нього виявляються нестійкими, від найменшої зміни оточення легко гальмуються. Реакції меланхоліків часто не відповідають законові сили подразників.