Теорії особистості

Date: 2015-10-07; view: 430.

1. Автори теорії особистісних рис розглядають особистість як комплекс якостей, що властиві певним категоріям людей, або ж намагаються виявити такі риси особистості, які змушують одних людей поводитися більш чи менш однаково в різних ситуаціях.

Ф.Олпорт вирізняв від 2 до 10 основних якостей (праце­любність, лінощі, чесність, ділові якості тощо), які характеризують спосіб життя людини, а решту вважав другорядними.

Дж.Кеттел оцінював особистість за 16 шкалами (серйоз­ність — легковажність, відкритість — закритість тощо).

Айзенк визначав особистісні риси за двома параметрами: екстраверсія — інтроверсія (відкритість — закритість) та ста­більність — нестабільність (рівень тривожності).

Розроблені ними методики успішно використовуються в психологічних дослідженнях особистості.

2. Біхевіористичний підхід (Б.Скіннер та ін.) базується на ідеї впливу на людину її соціального оточення. Всі форми соціальної поведінки, на думку теоретиків цього напряму, є результатом спостережень за соціальними моделями (батьками, чителями, друзями, героями кіно тощо). Особистість є резуль­татом взаємодії індивіда (зі всіма властивими йому характерис­тиками) і довкілля, яке він прагне пізнати, щоб пристосуватися до нього.

3. Когнітивний підхід (Еліс, Роттер та ін.) є спробою поясни­ти природу контролю людини над своїм існуванням або надати йому певного сенсу. Людина не пасивна істота, на яку впливає довкілля.

4. Психодинамічні підходи представлені багатьма теоріями, зокрема психоаналітичною теорією З.Фрейда, індивідуальною психологією А.Адлера та аналітичною психологією К.Юнга.

5. Гуманістичний підхід найвиразніше представлений у теоріях самоактуалізації К.Роджерса й А.Маслоу та теорії інтенціональності Ш.Бюлер.

Особистісне зростання можливе і є центральним для структури організму — така основна ідея "терапії, центрованої на клієнті" К.Роджерса. Він вважав, що існує фундаментальний аспект людської природи, який змушує людину рухатися до більшої конгруентності (під якою він розумів відповідність між тим, що висловлюється, що перебуває в полі досвіду, і тим, що помічається) та до більш реалістичного функціонування.

Ш.Бюлер розробила теорію розвитку людини, поклавши основу ідею про те, що в основі людської природи лежить "намір" (інтенція). Інтенціональність проявляється протягом життя в здійснюваних виборах для досягнення мети, яку сама людина може і не усвідомлювати. Лише один раз у житті, на думку Бюлер, наприкінці його, людина здатна усвідомити глибину, сутність своїх очікувань та оцінити, наскільки вони досягнуті.