СУТНІСТЬ СОЦІАЛІЗАЦІЇ

Date: 2015-10-07; view: 405.

План

1. Cутність соціалізації.

2. Основні сфери соціалізації.

3. Стадії процесу соціалізації.

4. Інститути соціалізації.

5. Механізми соціалізації.

6. Асоціальні прояви особистості.

Процес взаємовпливу людини і соціального життя спричинює розвиток і становлення індивіда. Активність індивіда зумовлена потребою людини належати до соціуму, сприймати, оцінювати і осмислювати його, ідентифікувати себе з своїм народом, конкретною соціальною групою.

Соціально-психологічне розуміння соціалізації особистості визначає погляд на неї як на специфічне утворення, продукт соціально-психологічного відображення соціального життя, соціальних відносин.

Формування особистості відбувається за допомогою власного досвіду становлення і розвитку в безпосередніх соціальних контактах, у процесі яких людина зазнає впливу мікросередовища, а через нього – і макросередовища, його культури, соціальних норм і цінностей.

Соціалізація(лат. socialis – суспільний) – процес входження індивіда в суспільство, активного засвоєння ним соціального досвіду, соціальних ролей, норм, цінностей, необхідних для успішної життєдіяльності в певному суспільстві.

Термін «соціалізація», не дивлячись на поширеність, не має однозначного трактування серед представників психологічної науки. У системі вітчизняної психології вживається ще два терміни, які часом пропонують розглядати як синоніми слова «соціалізація»: «розвиток особистості», «виховання».

У процесі соціалізації у людини формуються соціальні якості, знання, вміння, навички. Соціалізація відбувається шляхом стихійного впливу на особистість різних обставин життя і за цілеспрямованого формування особистості.

Людина прилучається до групи, намагаючись стати її частиною, осягнути «Ми» почуття і почуття «Я» серед «Ми», що позбавляє самотності, дає відчуття сили і впевненості, спонукає до впливу на соціальне життя і групі в процесі міжособистісних контактів, сприяє набуттю індивідуального досвіду.

Форми реалізації процесу соціалізації:

– соціальна адаптація(лат. – пристосування) – вид взаємодії особи із соціаль ним середовищем, у процесі якого відбувається узгодження вимог та сподівань обох сторін. Цей процес вказує на пристосування індивіда до рольових функцій, соціальних норм, спільностей, до умов функціонування різних сфер суспільства.

– інтеріоризація(лат. iterior – внутрішній) – процес формування внутрішньої структури людської психіки за допомогою засвоєння соціальних норм, цінностей, ідеалів, процес переведення елементів зовнішнього середовища у внутрішнє «Я».

Тобто людина не тільки адаптується до умов соціуму, елементів культури, норм, що формуються на різних рівнях життєдіяльності суспільства, а й завдяки своїй активності перетворює їх на власні цінності, орієнтації, установки.

Джерела сучасної концепції соціалізації містяться у працях американського психолога Альберта Бандури, французького соціолога і юриста Габріеля Тарда, американського соціолога Толкотта Парсонса.Сьогодні процес соціалізації наука розглядає у широкому та вузькому розумінні цього поняття.