Виділяють два основні типи політичної свідомості: державну (етатизм) і антидержавну (анархізм).

Date: 2015-10-07; view: 679.

Етатистський тип політичної свідомості виходить з позиції, що інтереси держави є найвищими, вона має бути монополістом публічної влади і добродійником (найвидатніші представники цієї концепції - Н. Макіавеллі, Т. Гоббс, Г. Гегель.

На відміну від етатистського анархістський тип політичної свідомості характеризується несприйняттям усіх політико-юридичних норм держави й суспільства. Політична влада вважається злом, а держава - експлуататором і ворогом свободи (провідні ідеологи цієї концепції - П. Прудон, М. Штірнер, М. Бакунін.).

Класифікуючи типи політичної свідомості, користуються й такими параметрами, як централізм - децентралізм.

Наведемо централістську типологію політичної свідомості:

– Комуно-соціалістична - характеризується концентрацією власності; крайній ступінь - економічне безправ'я.

– Монархічна - характеризується концентрацією влади, владним авторитаризмом; крайній ступінь - тиранія.

• Націоналістична - характеризується родовим, вузькогруповим світосприйманням; крайній ступінь - шовінізм.

Децентралістська типологія політичної свідомості:

• ліберальна - розподіл власності; крайній ступінь - монополізм;

• анархістська - розподіл влади, владна децентралізація; крайній ступінь - повне безвладдя;

• інтернаціональна - позародове, загальногромадянське світосприйняття; крайній ступінь - імперський космополітизм.

Надзвичайно важливим поняттям для розуміння проблем суспільної, і зокрема політичної, свідомості є поняття ментальності, що характеризує глибинний рівень колективної та індивідуальної свідомості, включаючи й підсвідомий її компонент.

Інакше кажучи, під ментальністю розуміють соціально-психологічні характеристики суб'єкта політики (людини, етносу, класу, іншої великої соціальної групи), що виявляються у способі та характері мислення, світовідчутті, соціальних і психічних настановах та поведінці.

Ментальність формується під впливом соціокультурних чинників: традицій, культури, соціально-політичних структур та інститутів суспільства. Однак і сама ментальність є чинником формування суспільної свідомості та джерелом культурно-історичної динаміки.

Якщо суспільна, зокрема політична, свідомість є регулятором політичної поведінки суб'єктів суспільного життя, то ментальність є внутрішньою характеристикою суб'єкта політики -нації, соціальної або демографічної групи.

Важливою ознакою ментальності та політичної культури взагалі є національний характер, який дослідники розглядають через призму історико-культурних традицій, суспільно-політичної практики та індивідуального способу думання. За аналогією з індивідуальним національний характер можна було б тлумачити як комплекс типових зразків поведінки, що регулюють поведінку нації упродовж тривалого часу.

Підбиваючи підсумок, зазначимо, що політико-психологічна культура суспільства є важливим чинником і механізмом політичної соціалізації, а відтак і регенерації та розвитку політичної сфери суспільства.