Основні ознаки демократії

Date: 2015-10-07; view: 365.

Модель демократичної участі (К. Пейтман, Н.Боббіо, К.Макферсон)

Ø Важливою умовою демократії є участь громадян в обговоренні і прийнятті політичних рішень.

Ø Протистояти авторитаризму можна шляхом сильної влади знизу.

Ø Демократія поширюється на всі сфери, тобто саморозвивається.

Ø Зниження рівня участі приведе до тиранії меншості.

Модель «поліархічної демократії»(Р.Даль)

Р.Даль запропонував розрізняти ідеальний варіант демократії й інституціональний, який він пропонує називати терміном «поліархія» (гр. polys-численний, archi – старший, головний, тобто багатовладдя, або влада багатьох). Характерні риси поліархії:

Ø Виборні посадові особи, які керують державою.

Ø Вільні і чесні вибори.

Ø Загальне голосування. Голоси членів суспільства рівні.

Ø Право кожного претендувати на виборну посаду.

Ø Свобода слова.

Ø Альтернативна інформація.

Ø Незалежність самоорганізації.

Подані теоретичні моделі загалом увібрали в себе весь демократичний досвід, і це дає можливість розглянути сучасну демократію з характерними ознаками й умовами, які вже сформувалися.

Для того, щоб розкрити сутність демократії необхідно відрізняти ідеальний варіант демократії від реального. Жодна держава у світі не може претендувати на ідеальний варіант, тому що це свого роду політична утопія. Держави, що претендують на реальний варіант демократії повинні прагнути відповідати певним ознакам:

· Народ є джерелом влади і носієм верховної влади.

Реалізація цієї ознаки можлива шляхом прямої і представницької участі народу в процесі управління. Залежно від того, хто - народ безпосередньо чи його представники - здійснюють владні функції, виділяють дві основні форми демократії: пряма (безпосередня) і представницька (репрезентативна)

До прямої форми демократії ми відносимо всі типи самостійної конвенціональної (законної) участі особистості в політиці, а саме: вибори, референдуми, ініціативи, відкликання, мітинги і т.д.

Представницька форма демократії здійснюється через виборні органи й осіб, що діють від імені громадян, які їх обрали, і які підзвітні виборцям: парламент, президент, депутати.

· Законодавче закріплення і гарантованість основних економічних, соціальних і політичних прав людини.

· Політична і правова рівноправність громадян.

Усі громадяни демократичної держави є рівними і рівноправними. Кожен учасник політичного процесу повинен усвідомлювати і дотримуватися принципу рівності прав громадян, тобто мати рівні права для голосування, балотуватися на посаду, одержувати необхідну освіту, брати участь у політичних об'єднаннях і т.д. Дана ознака в першу чергу відноситься до рівності виборчих прав громадян.

Виборче право в різних державах має (мало) певні обмеження (виборчі цензи): вікові, майнові, гендерні, расові, еміграційні (проживання в державі не менше визначеного законом терміну), освітні (знання державної мови) та ін. Як правило, більше цензів виборче право має щодо осіб, які обираються.

Віковий ценз для виборців - У різних державах право голосу мають громадяни, які досягли 18-21 року. В Україні право голосу на виборах і референдумах мають громадяни України, які досягли 18 років (ст.70 Конституції України).

Віковий ценз для тих, які обираються – В Україні народним депутатом парламенту може стати громадянин, який досяг 21 року (ст.76 Конституції України), а президентом – 35 років (ст.103 Конституції України). У країнах із двопалатним парламентом віковий ценз для депутатів верхньої палати особливо високий: у США і Японії – 30 років, у Франції – 35 років, у Бельгії й Іспанії – 40 років.

Гендерний ценз – Боротьба жінок за виборчі права досягла успіху в тих державах, що претендують на звання демократичних, тільки в другій половині ХХ ст. Наприклад, у Франції, Бельгії, Італії жінки одержали право голосу тільки після 2-й світової війни. У Швейцарії – у 1971р.

Майновий ценз для тих, які обираються – Наприклад, у Канаді в Сенат може входити особа, яка володіє нерухомою власністю у Великобританії.

Ценз за расовою приналежністю – У США аж до 70-х рр. ХХ ст.. не мали права голосувати на виборах афроамериканці.

Освітній ценз для тих, які обираються -У багатьох країнах для тих, хто балотується на різні посади, потрібне знання національної мови. Наприклад, в Україні (ст.103 Конституції України).

Еміграційний ценз для тих, які обираються –Наприклад, в Україні президентом може бути громадянин, що проживає в цій державі впродовж останніх десяти років до дня виборів (ст.103 КонституціїУкраїни), а депутатом парламенту - впродовж п'яти років (ст.76 Конституції України).

У деяких державах вибори – це не просто рівна можливість для голосування, але й юридичний обов'язок громадян. Наприклад, в Австрії, Бельгії, Люксембурзі, Бразилії, Аргентині, Еквадорі, Коста-Риці голосування є обов'язковим.

Громадяни демократичної держави повинні також усвідомлювати і рівну відповідальність перед законом.

· Виборність основних органів влади.

Вибори повинні бути загальні, вільні, рівні, змагальні (більше однієї альтернативи), таємні. Загальні прямі вибори – це єдина можливість шляхом прямої участі виразити суверенність народу на національному, регіональному, місцевому рівні. Політичний інститут виборів передбачає два основних типи електоральних систем для обрання осіб в органи влади: мажоритарний і пропорційний.

Мажоритарна система передбачає обрання одного кандидата від кожного електорального округу. Мажоритарна система у свою чергу поділяється на систему абсолютної більшості, тобто 50%+1 голос (Австралія) і систему відносної більшості, де перемагає той, хто набирає просту більшість голосів (США, Великобританія, Канада). Якщо вибори проходять у два тури, то переможцем вважається кандидат, який набрав абсолютну більшість голосів, якщо ніхто з кандидатів її не набрав, то в другому турі за перемогу борються два кандидати, де перемагає той, хто отримав відносну більшість голосів. Так, наприклад, обираються президенти Франції, України.

Пропорційна система виборів передбачає розподіл місць у парламенті пропорційно до кількості поданих голосів за партійними списками. Ця система використовується в Бельгії, Швеції, країнах Латинської Америки, Україні (з 2006 р.).

Поширена також змішана система виборів, яка передбачає обрання депутатів за мажоритарним і пропорційним списками.

· Правління більшості при твердих гарантіях прав меншості відстоювати свої інтереси.