Класифікація і формування асортименту м'ясних консервів

Date: 2015-10-07; view: 423.

Оглавление

СПИСОК ИСПОЛЬЗОВАННОЙ ЛИТЕРАТУРЫ

1. Правила устройств электроустановок. – 6 изд. – М.: Атомиздат, 1985, 1999.

2. ГОСТ 27514-87. Короткие замыкания в электроустановках. Методы расчета в электроустановках переменного тока напряжением свыше 1 кВ. –М.: Издательство стандартов, 1989.

3. Правила технической эксплуатации электрических станций и сетей. – М.: Энергия, 1977.

4. Ульянов С.А. Электромагнитные переходные процессы в электрических системах. – М.: Энергия, 1970.

5. Ульянов С.А. Сборник задач по электромагнитным переходным процессам. – М.: Энергия, 1968.

6. Силюк С.М., Свита Л.М. Электромагнитные переходные процессы: Учебное пособие для ВУЗов. – Мн.: Технопринт, 2000.

7. Рекомендации по расчету сопротивлений цепи фаза-нуль, приложение 1 к руководящему материалу А05-32/85. – М., 1988.

8. Семчинов А.М. Токопроводы промышленных предприятий. – Л.: Энергоиздат, 1982.

9. Руководящие указания по расчету коротких замыканий и проверке аппаратов и проводников по условиям короткого замыкания. – М.: изд-во МЭИ, 1980.

10. Таблица выбора пусковой и защитной аппаратуры, проводов и кабелей для асинхронных электродвигателей с короткозамкнутым ротором. – Красноярское отд. ГПИ ЭП, 1984.

11. Голубев М.Л. Расчет токов короткого замыкания в электрических сетях 0,4-35 кВ. – М.: Энергия, 1980.

12. Бойченко А.И., Дзекцер Н.Н. Контактные соединения токоведущих шин. – Л.: Энергия, 1978.

13. Карпов Ф.Ф., Козлов В.Н. Справочник по расчету проводов и кабелей. – 3-е изд. – М.: Энергия, 1969.

14. Вагин Г.Я., Чечков В.А. Об определении переходных сопротивлений при расчете токов КЗ в сетях до 1000 В. Инструктивные указания ВНИПИ ТИЭП, 1984. – № 2.

15. Расчеты токов короткого замыкания для релейной защиты и системной автоматики в сетях 110 – 750 кВ. Руководящие указания по релейной защите. Выпуск 11. – М.: Энергия, 1979.

16. Беляев А.В., Шабад М.А. Учет переходных сопротивлений при выборе защит и аппаратуры в сетях 0,4 кВ //Электрические станции. – 1981. – № 3.

17. Евминов Л.И. Короткие и простые замыкания в распределительных сетях. – Гомель: ГГТУ им. П.О. Сухого, 2003.

В основу класифікації м'ясних консервів покладено декілька ознак. Залежно від виду сировини виділяють консерви м'ясні, із м'ясних продуктів, субпродуктів, із м'яса птиці і кроликів, м'ясорослинні і салобобові. За характером обробки сировини враховують: соління (без попереднього просолювання, з витрим­кою посоленої сировини), подрібнення сировини (неподрібнена, подрібнена, гомогенізована), термічна обробка сировини (без і з попередньою тепловою обробкою: бланшування, варіння, смаження). Залежно від складу виділяють консерви: в натуральному соці, з соусами (томатний, білий, перечний тощо), в желе; від температури теплової обробки: стерилізовані і пастеризовані; за призначенням: закусочні, 1-і і 2-і страви, комбінованого використання, для дитячого і дієтичного харчування; за способом підготовки до споживання: без попередньої теплової обробки, в нагрітому або охолодженому стані; від виду тари: металева, скляна.

Консерви з м'яса представлені кількома різновидами. Консерви типу М'ясо тушковане одержують із жилованого м'яса і жиру-сирцю (топленого), які вмі­щують у банки із внесенням спочатку солі, перцю, лаврового листа, герметично закачують і стерилізують. З яловичини і баранини виробляють консерви двох сортів: вищого (з м'яса 1-ї категорії) і 1-го сорту (з м'яса ІІ-Ї категорії вгодова­ності). Свинину тушковану на сорти не ділять, а Конину тушковану і Конину з свининою тушкованою випускають 1-м сортом.

М'ясо відварне у власному соці (яловичина і свинина) одержують відварю­ванням шматків масою 50—70 г із сіллю і перцем з наступним фасуванням у банки м'яса, бульйону, лаврового листа і жиру (для консервів з яловичини).

М'ясо смажене (яловичину, свинину, баранину) одержують смаженням на топленому жиру шматків масою 50—60 г. При цьому їх посипають сіллю і чорним перцем. У банки, крім м'яса, додають соус від обсмажування і смаже­ну цибулю.

Гуляш (яловичий, свинний, баранячий) готується із смажених шматків м'я­са масою 25—ЗО г, залитих томатним соусом.

Консерви з подрібненого м'яса з додававанням жилок готуються без попереднього соління м'яса (Яловичина подрібнена і Свинина подрібнена) і з витримуванням м'яса при солінні з прянощами. (Сніданок туриста — із свини­ни, яловичини або баранини і Свинина пряна).

Консерви в білому соусі готують із сирої яловичини, баранини або свинини, з додаванням пасерованого борошна, солі, перцю, цукру, жиру, смаженої цибулі, оцту.

З м'яса птиці виробляють консерви у власному соці (із сирого м'яса курей, качок, індиків 2-ї категорії на кістках по типу М'ясо тушковане), в желе (Філе, Рагу куряче, М'ясо курчат у желе тощо), в сметанному соусі (М'ясо курчат, приготовлене із м'яса смажених курчат).

Із м'яса кроликів випускають М'ясо кроляче тушковане, Кроляче рагу та ін.

Пастеризація шинкових консервів ведеться за таким режимом: спочатку їх прогрівають при 100°С протягом 15 хв, потім за 5 хв знижують температуру до 80° С і проводять пастеризацію для Шинки особливої — 80 хв, Шинки любительської і Шийки шинкованої — 100 хв і Шинки січеної — 110 хв. Після цього консерви охолоджують до 20° С протягом 65 (Шинка особлива) — 80 хв (Шинка любительська і січена). Потім їх сортують, миють, сушать, пакують і відправляють на зберігання при температурі 0—5°С.

Для Шинки особливої використовують м'ясо із окороків, вирізки і філею без помітних жирової і сполучної тканин. З інших частин туші з вмістом до 15% жирової тканини використовують м'ясо для консервів Шинка любитель­ська, а при вмісті жирової тканини від 15 до 30% — для Шинки січеної.

Консерви із м'ясопродуктів виробляють кількох видів: ковбасні фарші багатьох ковбас (типу закусочних консервів), консерви із сосисок (в бульйоні, у свиному жирі, в томатному соусі); із м'ясних копченостей (свиняча грудинка в солодкому або томатному соусі, бекон тощо).

Консерви із субпродуктів. Високо ціняться консерви із субпродуктів 1-ї категорії, в тому числі у власному соці (печінка, серце), які готують із сирої сировини, панірованої пасерованим борошном, з додаванням жиру, смаженої цибулі і моркви; консервовані язики готують із солених і несолених сирих, відварних або копчених язиків; смажені (Мозок смажений), смажені в томат­ному соусі (печінка, нирки).

Із субпродуктів, а також м'яса виробляють різноманітні паштети: печінковий, Любительський, Львівський, Арктика, м'ясний тощо.

Із субпродуктів ІІ-Ї категорії розроблені консерви Субпродуктові, Асорті, Рагу, паштет Любительський, Субпродукти тушені та ін.

Консерви для дитячого і дієтичного харчування залежно від ступеня подрібнення випускають гомогенізованими і тонкоподрібненими (Малюк, Ма-лютка, Язичок, Крихітка), пюреподібними і грубоподрібненими (Малюк, Язичок, Пташка), а також як суп-пюре курячий, паштет Шкільний та ін.

Консерви м'ясорослинні готують з використанням певних видів м'яса і рослинних продуктів. Із перших страв можуть виробляти різні види супів з м'ясом (круп'яних, овочевих, макаронних, овочево-круп'яних), а також борщі і розсільники із вмістом м'яса від 10 до 29%. Консерви других страв вклю­чають 35—45% м'яса і 55—65% гарніру: жарке із свинини, яловичини, гуляш з картоплею, макаронними виробами або крупою, каша з м'ясом (33% м'яса), солянка з м'ясом, овочі з м'ясом, сосиски з капустою.

Салобобові консервиготують з бобових (горох, квасоля, соя) з тварин­ним жиром, в які додають бульйон або томатну заливку.

Вимоги до якості і дефекти консервів. Поверхня металевих банок повинна бути чистою, без іржі, бомбажу, пом'ятий і зазубрин. М'ясо, яке міститься в банках, має бути соковитим, неперевареним, нетвердим, шматочки м'яса при акуратному вийманні не повинні розпадатись. Смак і запах нормуються приємними, без сторонніх присмаків і запахів; бульйон у нагрітому стані має бути прозорим.

Вміст кухонної солі нормується в межах 1—2,2%, олова — не більше 200 мг на 1 кг продукту; вміст свинцю не допускається.

Не допускаються в реалізацію консерви бомбажні, пробиті, сильно дефор­мовані, з іржею 3-го ступеня, з неприємним смаком і запахом та іншими недоліками, що передбачені стандартами.

Фасування, маркування і зберігання консервів. М'ясні консерви фасу­ють у металеві банки циліндричні і фігурні збірні і цільноштамповані різної місткості (від 96 до 3020 см3), з яких банка № 8 місткістю 353,4 см3 прийнята за умовну. Часом використовують і скляні банки, місткістю до 1 дм3.

На кришці нелітографованих банок наносять позначення в три ряди: перший ряд шість цифр: число, місяць, рік (по дві цифри), у другому: асортиментний номер (О1В — Яловичина тушкована вищого сорту) і номер зміни, у третьому: індекс промисловості і номер підприємства — виготовлювача. На етикетках, крім загальноприйнятих даних, зазначають основний склад консервів, спосіб підготовки до використання, для частини консервів —умови зберігання і строки придатності.

Пастеризовані консерви слід зберігати при температурі від 0 до 5° С і відносній вологості повітря 75±2% не більше 6 місяців.

Консерви типу М'ясо тушковане можуть зберігатись тривалий період: в неопалювальних складах — переважно 4 роки, в опалювальних складах при відносній вологості повітря не вище 75%: у банках із жерсті гарячого лудження II класу — 6 років, у банках з алюмінію — 4 роки, а в більшості інших — 5 років. Строки зберігання основних видів м'ясних консервів без кислотних заливок у скляних і збірних банках складають 3 роки, у цільноштампованих — 2 роки; м'ясорослинних (квасоля, горох або чечевиця з м'ясом) у скляній тарі — 3, а в металевій — 2 роки з дня виготовлення; консервів для дитячого і дієтичного харчування — в межах 1 року.

При тривалому зберіганні консервів м'ясо стає сухим, волокнистим і розсипається. При цьому погіршується смак і запах продукту, особливо за рахунок змін жиру, а в деяких видів — і білків, набуття металевого присмаку.