![]() |
Шиплячі приголосні (Friction consonants)Date: 2015-10-07; view: 484. Класифікація приголосних та голосних звуків. UNIT 2 Шиплячі приголосні: [ f ] – [ v ], [ θ ] – [ ð ], [ s ] – [ z ], [∫] – [ ჳ ] Голосні: довгий [ i: ] та короткий [ı] Правила читання: «r» + голосні.
Приголосним називається звук, при утворенні якого повітря зустрічає на своєму шляху перепону, подолання якої викликає шум. Англійські приголосні класифікують за наступними принципами: · співвідношення шум – голос (сонанти / глухі шумні / дзвінки шумні) · сила вимовляння (сильні та слабкі) · місце артикуляції (губні / зубні / альвеолярні / палатальні / велярні) · спосіб артикуляції (шиплячі / вибухові / носові / плавні) Голосним називається звук, при утворенні якого повітря виходить вільно, а сам звук утворюється внаслідок коливання голосових зв‘язок. Розрізняють монофтонги, дифтонгоїди, дифтонги та трифтонги. Монофтонги та дифтонгоїди класифікують за наступними принципами: · артикуляція певної частини язика (переднього / середнього / заднього ряду) · підняття язика (високого / середнього / низького підняття) · участь губ (лабіалізовані / нелабіалізовані) · тривалість (довгі / короткі) · напруженість (напружені / ненапружені) Дифтонги поділяються в залежності від артикуляції свого ядра на дифтонги переднього та заднього ряду.
Є дев‘ять приголосних фонем, головною спільною рисою яких є шипіння. Виникає воно тому, що повітря не виходить з рота вільно, а виштовхується через певну щілину.
[ f ] / [ v ] – губні шиплячі
Отже, м‘яке піднебіння підняте, щоб усе повітря виходило через ротову, а не носову порожнину. Верхні зуби знаходяться дуже близько до нижньої губи, утворюючи щілину, через яку ми і виштовхуємо повітря. Язик не приймає безпосередньої участі у творенні цих звуків, а готується до вимови наступного звуку (займає відповідну позицію).
Ø Спробуйте вимовити наступні слова.
Ø Тепер всередині слова.
Ø У словосполученнях.
В кінці слів сильний звук [ f ] скорочує попередній голосний, а слабкий [ v ] – подовжує. Ø Спробуйте вимовити наступні слова.
Ø І знову у словосполученнях.
[ θ ] / [ ð ] - зубні шиплячі Кінчик язика торкається передніх верхніх зубів, утворюючи щілину, через яку ми виштовхуємо повітря. Ця пара звуків менш шумна ніж наступні [ s ] / [ z ].
Ø Спробуйте вимовити наступні слова.
Ø Тепер всередині слова.
В кінці слів сильний звук [ θ ] скорочує попередній голосний, а слабкий [ ð ] подовжує. Ø Спробуйте вимовити наступні слова.
[ s ] / [ z ] - зазубні шиплячі Кінчик і бока язика торкаються передньої частини альвеолярного бугорка (одразу за зубами). Слідкуйте, щоб щілина утворювалася саме там, а не на зубах або піднебінні. Ця пара звуків більш шумна ніж попередні.
Ø Тепер всередині слова.
В кінці слів сильний звук [ s ] скорочує попередній голосний, а слабкий [ z ] подовжує. Ø Спробуйте вимовити наступні слова.
Дуже уважно подивіться на наступну вправу: вимовляйте подані слова, чітко розрізняючи звуки [ θ ] - [ s ] та [ ð ] - [ z ]. Ці слова є так званими мінімальними парами, тобто відрізняються лише одним звуком. Ø Спробуйте вимовити наступні слова.
Чітко вимовити пари [ θ ] - [ s ] та [ ð ] - [ z ] буває ще складніше, коли вони трапляються поруч наприкінці слів або у словосполученнях. Ø Спробуйте вимовити наступні слова.
[ ∫ ] / [ ჳ ] – (за)альвеолярні шиплячі Кінчик язика торкається задньої частини альвеолярного бугорка. Передня частина язика піднята вище порівняно з попередніми [ s ] / [ z ]. Губи трохи округлені.
Ø Спробуйте наступні слова із звуком [ ∫ ] (звук [ ჳ ] на початку слів не трапляється).
Спробуйте наступні мінімальні пари. Зауважте, що звук [ s ] вимовляється із більшим шипінням ніж [ ∫ ] (оскільки кінчик язика знаходиться ближче до зубів).
[ h ] Цей звук лише умовно відносять до шиплячих. Власне, це просто звук повітря (подиху), яке проходить крізь артикуляційний апарат, що вже приготувався до вимови наступного голосного. Приготуйте губи та язик до голосного звуку, але перш ніж вимовити його видихніть трохи повітря.
Ø Тепер всередині слова.
Ø Спробуйте наступні мінімальні пари.
Ø Тепер у словосполученнях.
Голосні: довгий [ i: ] та короткий [ı]
Щоб вимовити довгий [ i: ] посуньте язик вперед, так щоб його кінчик майже торкався нижніх зубів, а середня частина була піднята до піднебіння. Губи розтягнені. Короткий [ ı ] вимовляється так само, але менш напружено – не так сильно вигнутий язик і губи менш розтягнені.
Ø Спробуйте розрізнити довжину голосного у наступних діалогах.
Розглянемо правила читання літери «r»з різними голосними. Вони всі мають одну спільну рису: в транскрипції «r»подовжує попередній голосний, а сам випадає.
Ø Запишіть транскрипцію наступних слів.
|