ДВОХ СТОЛІТЬ

Date: 2015-10-07; view: 404.

НА ЗЛАМІ

КУЛЬТУРА

Якщо ми говоримо, що 90-м рокам передував період подальшого поглиблення протистояння двох непримиренних між собою світів соціально-економічних, політичних й ідеологічних си­стем, що створювало значні перешкоди на шлях}' культурного прогресу (а це незаперечно так), то що можна сказати у зв'язку з поразкою однієї з цих систем, тобто комуністично-радянської, поразкою СРСР у "холодній війні", розвалом соціалістичного табору, розпуском СРСР та КПРС та угворенням натомість ряду самостійних, суверенних незалежних держав?

Це не рядова подія — упав великий Вавилон! Відбулося третє за своєю історичною значущістю (після Першої і Другої світових воєн з їх кризо­вими і карколомними наслідками) потрясіння XX століття. На межі 80— 90-х років з причин тоталітаризму, мілітаризму, ідеологізації принципів демократії, зневаги до фундаментальних законів економіки, інших не менш антиприродних чинників у ряді країн настав крах соціалістичного ладу і розпочалися процеси політичної та економічної трансформації в напрямку запровадження законів ринкової економіки та демократизації. Відношення до цього історичного повороту мають деструктивні й творчі сили обох світів, у тому числі, й особливо, у сфері духовної культури.

І якщо Захід продовжував іти своїм капіталістичним шляхом і зумів за­хистити свій статус-кво, свою демократію, свою духовність і свої капітали, то цього не скажеш про соціалізм. Він залишився на роздоріжжі, точніше — на бездоріжжі. І тепер залишки його прихильників, які слідом за своїми батьками і дідами, прообразами Часників і Галушок, котрі непогано почу­валися за свого режиму, не знають, куди знову кинутися, який ще "ізм" де­магогічно нав'язати для продовження експерименту на своїх і чужих про­столюдинах років отак із 75.І йдуть вперед кумачово з постійно поверну­тою назад головою, ностальгічно зітхаючи не за стома днями Паризької комуни, не за двома-трьома роками за Леніна, а за цілим століттям (без чверті), яке склало епоху деспотизму, страху, злидарства, байдужості, мер­злякуватості своїх покірних, яких, мов овечок на бойню, гнали на "доб­лесний труд", а вони тільки жалібно мекали і бекали.

Як відбувався цей культурний процес у новій ситуації, коротко і повідаєм у цьому розділі.