Тема: Виникнення іституціоналізму та його розвиток на початку ХХ ст.

Date: 2015-10-07; view: 400.

Заданне

Скласці храналагічную табліцу дзейнасці друкарняў Беларусі ў перыяд ВКЛ (XVI – XVIII cтст.). У якасці ўзору выкарыстаць табліцу, змешчаную ў “Беларускай энцыклапедыі” (Т. 18, кн.2, с. 429–431), унёсшы пры неабходнасці дапаўненні і выпраўленні. Самастойна дапоўніць тэматыку і віды выданняў кожнага з выдавецкіх прадпрыемстваў (дадаткова ўключыўшы ў табліцу асобны слупок).

1. Ранні інституціоналізм – перший етап.
2. Особливості позитивістського інституціоналізму

1. Перше питання

Інституціоналізм грунтується на позаекономічному тлучаченні суті господарських процесів у ринковому суспільстві.

Рушійними силами економічного розвитку вважаються соціальні явища як політичного, правового, етичного, морального, психологічного, технічного, так і економічного характеру - такі як джерела та профспілки, сім'я і тадиції, звичаї та мораль, правові акти та етичні норми, технічний прогрес та наука, конкуренція та ринкова влада, еволюція економіки.

Різні вчені порізному визначали основу економічних процесів. Зокрема, Т. Веблен - психологія та біологія. Дж. Комонс - психологія і право, Й. Шумпетер - новаторство підприємців, технічний прогрес, конкуренцію і ринкову владу. Дж. Гелбрейт - технологія. Р. Коуз - трансакційні витрати і права власності.

При цьому власність, товар, гроші, кредит, процент, прибуток тощо визначалися як форма прояву психології суспільства. При цьому розглядалася психологія не ізольованого раціонального суб'єкта, а психологія груп, верств суспільства, яким відводилася роль визначального фактору впливу на економіку.

Особливості методології інституціоналізму:

1. Незадоволення надто високим рівнем абстракції, властивим класичним і неокласичним теоріям;

2. Прагненням до інтерграції економічної теорії з іншими суспільними науками;

3. Незадоволення недостатнім емпіризмом “класиків” та “неокласиків”, заклик до деталізації кількісних досліджень.

Торстен Веблен (1857-1929).Основоположник як інституціоналізму так і соціально-психологічного напряму.

Т. Веблен став першим економістом, хто показав неспроможність економічного лібералізму за умов панування монополій та обгрутував необхідність “соціального контролю” господарської діяльності.

Розглядав проблему суперечності (дихотомії) між інтересами розвитку виробництва та інтересами підприємців. За його словами, матеріальною основою сучасної цивілізації є “індустрія”, а спрямувальною силою - “бізнес”. Він зазначав, що метою і стимулом для підприємця є не задоволення людських потреб, не розвиток виробництва, а одержання прибутку.

Ця проблема пов'язана з тим, що монополії збільшують свої приьутки за рахунок операцій з фіктивним капіталом, втіленим у цінних паперах, а не за рахунок зростання власне виробництва, підвищення його ефективності.

“Корпорація, - підкреслював Веблен, - це завжди підприємство бізнесу; вона є засобом робити гроші, а не виробляти товари”.

У своїх дослідженнях протиставляв “технократів” і “бізнесменів”: перші зайняті корисними виробничим функціями, а другі - фінансовою діяльністю і не виконують корисної роботи, а тому утворюють “бездіяльний клас”.

Основу методології Т. Веблена було покладено соціальний дарвінізм - дослідження походження і розвитку економічних інституцій повинно розглядатися з позиції еволюційної теорії - розгляд економічної системи як “кумулятивний процес”, а не саморегульований механізм - процес природного відбору інституцій у боротьбі за існування. Таким чином, він виходив із принципу взаємозв'язку та взаємообумовленості усіх суспільних відносин, у тому числі економічних і соціально-психологічних.

Джон Роджерс Коммонс (1862 - 1945).– засновник соціально-правової течії інституціоналізму.

Будучи прихидльником юридично-правового регулювання економічного життя досліджеував вплив таких “колективних інституцій”, як сім'я, виробничі корпорації, профспілки, держави на реформування рикових відносин.

Всі явища економічного життя Коммонс тлумачив як своєрідні “правові угоди”. Конфлікти, що виникають при цьому, стають динамічним чинником соціальної еволюції. Завдання держави як основної інституції полягає у розв'язанні цих конфліктів законодавчими, юридичними засобами.

Усі “угоди” в суспільстві Коммонс поділив на три гурпи:

- ринкові;

- адміністративні;

- розподільчі.

Ринкові включають п'ять учасників - покупця та продавця, потенційного продавця та покупця, а також суд, який визначає “правила гри” і готовий до примирення сторін.

Адміністративні - це угоди між керівниками та підлеглими.

Розподільчі - це рішення правлінь корпорацій, оподаткування, бюджети та регулювання цін.

Причини загострення соціальних суперечностей, на думку Коммонса соціальних суперечностей ховаються у недоліках механізму юридичного регулювання конфліктів.

Веслі Клер Мітчелл (1874-1948)засновник емпіричного або коньюктурно-статистичного напряму в інституціоналізмі. (“Економічні цикли”).

Будучи учнем Т. Веблена розивав думку про взаємозв'язок економічних проблем із неекономічними, зокрема з проблемами соціології, культури та ін, що зумовлюють психологію, поведінку й мотиви діяльності людей у суспільстві.

На грунті застосування широкого масиву стистичних даних про фактичні матеріали в математичній обробці йому вдалося вперше визначити вплив на економічні фактори (у категоріях грошового обігу, кредиту, фінансів тощо) неекономіних факторів - психології, поведінки тощо, засобами встановлення закономірностей у кон'юктурних коливаннях цих показників. Крім того, спроба обгрутнування концепції безкризового економічного циклу за допомогою різних варіантів державного втручання в економіку.

Аналізуючи циклічність, розглядаючи “малі” і “великі” цикли коньюктури Мітчелл і його однодумці намагалися прогнозувати “економічну погоду”.

Попри невдалі прогнози через недосконалість методологічної бази тих років, після “Великої депресії” 30-х кроків Мітчелл став одним із теоретиків “регульованої ринкової економіки”, пропонуючи послабити економічну циклічність методами грошово-кредитного регулювання і регулювання державних витрат.

Його дослідження породило економетрію, що грунтується на математиці і ститастиці.

2. Питання

Йозеф Шумпетер (1883-1950). - “Теорія економічного розвитку”

Розмежував поняття статика(процес пристосування економічної системи до змін, звичайний господарський кругообіг) і динаміка(процес розвитку, що порушує й оновлення всю економічну структуру). Суть динамічних змін полягає у виникненні “нових виробничих комбінацій”, а саме появі нових продуктів, нових тежнологій, освоєнні нових ринків збуту і джерел сировини, зміни ринкової коньюктури. Виходячи з цього поділу Шумпетер розглядав мотиви.

Для статики характерний мотив є споживання, втамування потерб, в основі чого - традиційна раціональна господарська поведінка.

Для динаміки характерною є нераціональна мотивація, пов'язана з саморозвитком особистості, успіхом, радість творчості, подолання труднощів. Таким чином, поведінка стає новаторством.

“Нові виробничі комбінації”здійснюють підприємці - рушійна сила розвитку в теорії Шумпетера. Але до підприємців він відносин не всіх, хто займається господарською діяльністю заради одержання доходу, а лише особливо ініціативних осіб, готових до ризику, новаторів виробництва. Підприємництво - це особливий талант і особлива функція.

Капіталіснує лише в грошовій формі, засоби праці - це майно. Капітал - це категорія розвитку, тому “платіжні засоби стають капіталом лише в руках підприємця новатора”.

Ідея новаторства є центральною і в характеристиці циклічності розвитку економіки. На думку Шумпетера, довгі, середні та короткі цикли пов'язані із впровадженням у виробництво нововведень (інновацій).

Одне нововведення, якщо воно приносить підприємцю-новатору звичайний підприємницьких прибуток, викликає лавину “дотичних” інновацій, що приводить до буму (стрімкого піднесення виробництва).

У взаємозв'язку із теорію нововведень Шумпетер розвиває концепцію ефективної конкуренції.На противагу неокласичному принципу протиставляння конкуренції і монополій він запропонував ідею позитивної взаємодії сил конкуренції монополії. Об'єднавши ефективну конкуренцію і ефективну монополію з процесом нововведень, з функцією підприємницького новаторства він зробив висновок “ефективна конкуренція” можлива тільки за умов динамічної економіки, де існує безперевний потік нововведень - у продукті, технологіях, організації виробництва та збуту, управлінні фірмою.

Інновації відкривають можливість змінювати економічне середовище, впливаючи на склад і зв'язки виробників, структуру попиту, умови формування витрат і цін.

Це дозволило йому сформулювати поняття ефективної конкуренції -динамічна конкуренція, яка стимулюється прагенням до одержання більш високого прибутку за рахунок переваг у рівні витрат і якості самого продукту.

Монополія, яка утворюється внаслідок нововведень, Шумпетер іменує ефективного монополією.