МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ АУДИТУ

Date: 2014-02-26; view: 579.

ТЕМА 4

ТЕМА 3

ТЕМА 2

ТЕМА 1

АУДИТ

СОДЕРЖАНИЕ

1. ПРИЕМ И ПЕРЕДАЧА РАДИОСИГНАЛОВ…………………..3

1.1. Электромагнитные волны (радиоволны)………………………3

1.1.1. Свойства радиоволн……………………………………………. 3

1.1.2. Законы распространения радиоволн…………………………. 4

1.1.3. Диапазоны радиоволн………………………………………….. 6

1.2. Антенные устройства и их характеристики……………………...7

1.2.1. Назначение и основные свойства антенн………………………..7

1.2.2. Основные характеристики антенн……………………………….7

1.2.3. Основные типы антенн и их характеристики…………………..9

1.3. Радиосигналы……………………………………………………..14

1.3.1. Виды радиосигналов и их основные характеристики………..14

1.3.2. Спектры сигналов……………………………………………….19

1.4. Радиопередающие и радиоприемные устройства………………21

1.4.1. Назначение и типовая схема передающих устройств…………21

1.4.2. Основные электрические параметры передатчика……………23

1.4.3. Общие сведения о радиоприемниках…………………………..24

1.4.4. Основные параметры радиоприемников………………………24

1.4.5. Типовые схемы радиоприемников……………………………..26

2. БОРТОВЫЕ АВИАЦИОННЫЕ РАДИОСТАНЦИИ………..29

2.1. Назначение бортовых авиационных радиостанций………………29

2.2. Требования к бортовым авиационным радиостанциям

и их тактико-технические характеристики………………………………31

2.3. Принцип построения бортовых авиационных………………… 37

2.3.1. Передатчик радиостанции………………………………………….39

2.3.2. Приемник радиостанции……………………………………………41

2.3.3. Синтезаторы частот………………………………………………..42

2.3.4. Система дистанционной настройки радиостанций……………….45

3. ОКОНЕЧНАЯ АППАРАТУРА АВИАЦИОННЫХ

СИСТЕМ СВЯЗИ………………………………………………………….48

3.1 Назначение и виды оконечной аппаратуры

авиационных систем……………………………………………………… 48

3.2. Электроакустические преобразователи …………………………….48

3.2.1. Микрофоны………………………………………………………..49

3.2.2. Ларингофоны…………………………………………………………...57

3.2.3. Телефоны и громкоговорители……………………………………58

4. САМОЛЕТНЫЕ МАГНИТОФОНЫ И РЕЧЕВЫЕ ИНФОРМАТОРЫ………………………………………………………….62

4.1. Самолетные магнитофоны……………………………………………..62

4.2. Речевые информаторы…………………………………………………64

конспект лекцій (к.е.н., доц. Коновалова О.В.).

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

Основна:

1. ЗУ „Про аудиторську діяльність” № 140-V від 14.09.2006 р.

2. ЗУ „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” №966-ХІV від 16.07.1999 р. зі змінами і доповненнями.

3. Усач Б.Ф. Аудит. – К.: Знання-Прес, 2003. – 223 с.

4. Загородній А.Г., Корягін М.В., Єлисєєв А.В., Полякова Л.М. Аудит: теорія і практика. – Львів: Вид-во НУ „Львівська політехніка”, 2004. – 456 с.

5. Петрик О.А., Савченко В.Я., Свідерській Д.Є. Організація та методика аудиту підприємницької діяльності: Навч. пос. – К.: КНЕУ, 2008. – 472 с.

Додаткова:

1. Давидов Г.М. Аудит. – К.: Знання, 2001. – 363 с.

2. Дорош Н.І. Аудит: методологія і організація. – К.: Знання, 2001. – 402 с.

3. Журнал „Бухгалтерський облік і аудит”.

4. Савченко В.Я. Аудит. – К.: КНЕУ, 2002. – 322 с.

5. Бондаренко Н.О., Понікаров В.Д., Попова С.М. аудит суб’єктів підприємницької діяльності: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004.–300 с.

СУТНІСТЬ, ПРЕДМЕТ, МЕТОД І ОБ’ЄКТИ АУДИТУ

1. Сутність, мета і завдання аудиту.

2. Стандарти і нормативи аудиту.

3. Види аудиту.

4. Предмет, метод і об’єкти аудиту.

1. Сутність, мета і завдання аудиту.

Аудит є обов’язковою частиною цивілізованого функціонування ринкової економіки кожної країни.

Промислова революція надала вирішального імпульсу для розвитку аудиту як самостійної професії.

Уперше закон про обов’язків аудит, який гарантував усім корпораціям та акціонерним компаніям проведення незалежних аудиторських перевірок, був прийнятий в Англії в 1862 р. У Франції такий закон було прийнято у 1867, у США – в 1937 р. Сьогодні практично у всіх країнах світу з розвиненою ринковою економікою існує інститут аудиту зі своїм правовим та організаційним забезпеченням.

Розвиток аудиту в Україні почався після прийняття у 1993 році Закону „Про аудиторську діяльність”. Відповідно до цього Закону (в новій редакції від 14.09.06 р.), аудит – це перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.

Але єдиної точки зору щодо поняття аудиту та його завдань у вітчизняних та зарубіжних вчених поки що немає. Сьогодні існує 3 основні точки зору на поняття „аудит”:

- аудит є контрольно-ревізійна діяльність;

- аудит є експертно-консультаційна діяльність;

- аудит є симбіоз ревізійної та експертно-консультаційної діяльності.

Аудиторська діяльність - підприємницька діяльність, яка включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг.

Мета аудиту – сприяння ефективності роботи, раціональному використанню матеріальних, трудових і фінансових ресурсів у підприємницькій діяльності для отримання максимального прибутку.

Основними завданнями аудиту є:

· перевірка фінансової звітності, розрахунків, декларацій та інших документів для встановлення їх достовірності й відповідності здійснених господарських і фінансових операцій чинному законодавству;

· виявлення і попередження порушень у фінансово-господарській діяльності підприємств;

· реальність визначення фінансових результатів;

· оцінка ефективності внутрішнього контролю;

· надання консультаційних послуг з питань обліку, аналізу, права, менеджменту, маркетингу, фінансів тощо.

Види користувачів облікової інформації:

1) внутрішні;

2) зовнішні.

1. Стандарти і нормативи аудиту.

Робота аудитора ведеться відповідно до документів, об’єднаних у 2 групи:

1) державні законодавчі акти;

2) аудиторські стандарти (нормативи).

Під стандартами аудиту розуміють основні принципи, яких слід дотримуватися під час аудиторських перевірок.

Загальноприйняті стандарти згруповані в 3 групи:

1) загальні;

2) робочі;

3) стандарти аудиторської звітності.

За своєю належністю стандарти підрозділяються на:

1) зовнішні;

2) внутрішні.

На відміну від стандартів, норми не передбачають основних принципів, але містять вказівки щодо процедур. Норми мають бути переконливими, але без директивного характеру. Аудитори можуть не дотримуватися норм, але завжди повинні пояснити, чому вони так роблять.

АПУ рішенням від 18 квітня 2003 року №122 затвердила Стандарти аудиту та етики Міжнародної федерації бухгалтерів (Міжнародні стандарти аудиту) як Національні стандарти аудиту, тому вони підлягають обов’язковому застосуванню суб’єктами аудиторської діяльності до фінансової звітності, починаючи з 2003 року.

1. Види аудиту

За формою і метою здійснення аудиту розрізняють:

1) зовнішній та

2) внутрішній аудит.

Основні відмінності між внутрішнім і зовнішнім аудитом показано в табл. 1:

Таблиця 1.

Відмінності між внутрішнім і зовнішнім аудитом

Зовнішній аудит може бути:

- добровільним (ініціативним);

- обов’язковим.

За ЗУ „Про аудиторську діяльність” встановлено обсяг і порядок здійснення обов’язкового аудиту, а також визначено перелік підприємств, що підлягають обов’язковій аудиторській перевірці. Зокрема, це:

· підтвердження достовірності та повноти річної фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності відкритих акціонерних товариств, підприємств - емітентів облігацій, професійних учасників ринку цінних паперів, фінансових установ та інших суб'єктів господарювання, звітність яких відповідно до законодавства України підлягає офіційному оприлюдненню, за винятком установ і організацій, що повністю утримуються за рахунок державного бюджету;

· перевірки фінансового стану засновників банків, підприємств з іноземними інвестиціями, відкритих акціонерних товариств (крім фізичних осіб), страхових і холдингових компаній, інститутів спільного інвестування, довірчих товариств та інших фінансових посередників;

· емітентів цінних паперів при отриманні ліцензії на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.

Проведення аудиту є обов'язковим також в інших випадках, передбачених законами України, зокрема, обов’язковий аудит може бути організований також за рішенням суду або слідчих органів.

Залежно від повторюваності контрольних дій аудит підрозділяється на:

1) первинний;

2) узгоджений.

Залежно від поставлених цілей та складу інформації, яка аналізується, виділяють:

1) аудит фінансової звітності;

2) аудит господарської діяльності.

1. Предмет, метод і об’єкти аудиту

Предметом аудиту є процес здійснення господарської діяльності, достовірність відображення її в системі бухгалтерського обліку і звітності, а також дослідження ефективності ділової активності з дотриманням чинного законодавства.

Предмет аудиту конкретизується його об’єктами. Об’єкти аудиту можуть бути різними за складом та структурою, відношенням до різних сфер діяльності, іншими характеристиками. Об’єктами аудиту є: ведення бухгалтерського обліку; достовірність звітності; фінансова стійкість; платоспроможність; система управління підприємством; якість роботи економічних і технічних служб; оподаткування; планування; нормування; стимулювання; внутрішньогосподарський контроль; організація і технологія виробництва; процеси господарської діяльності; проектно-кошторисна документація; виконавча дисципліна та ін.

Різні об’єкти зумовлюють і різні види перевірок.

Метод аудиту – це упорядкована сукупність знань про прийоми, способи та підходи мислення аудитора при вивченні ним фінансово-господарської діяльності з метою отримання доказів достовірної та об’єктивної її оцінки, формування інформації з такої оцінки для використання.

Методи і методичні прийоми аудиту слід поділяти на:

1) загальнонаукові (аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, моделювання, абстрагування, конкретизація тощо);

2) прикладні (інвентаризація, експертизи, розрахунково-аналітичні методи);

3) спеціальні (узагальнення і реалізація результатів аудиту).

ОРГАНІЗАЦІЯ АУДИТУ ТА ЙОГО НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

1. Управління аудитом в Україні.

2. Сертифікація аудиторської діяльності.

3. Реєстр суб’єктів аудиторської діяльності.

4. Професійна етика та правовий статус аудиторів і аудиторських фірм.

1. Управління аудитом в Україні

Питання, пов’язані з роботою і професійним захистом аудиторів, регулюють Аудиторська палата України (АПУ) і Спілка аудиторів України (САУ). Організацію аудиту очолює Аудиторська палата України, яка відповідно до законодавства є неурядовим органом.

Аудиторська діяльність регулюється ЗУ „Про аудиторську діяльність” № 140-V від 14.09.2006 р.

АПУ створюється і функціонує як незалежний, самостійний орган на засадах самоврядування. Вона є юридичною особою, веде відповідний облік та звітність.

АПУ формується через делегування до її складу по 1 представникові від Міністерства фінансів, Головної державної податкової адміністрації, НБУ, Міністерства юстиції тощо. До складу Аудиторської палати України від аудиторів делегуються в кількості 10 осіб висококваліфіковані аудитори з безперервним стажем аудиторської діяльності не менше п'яти років, представники фахових навчальних закладів та наукових організацій.

Загальна кількість членів АПУ становить 20 осіб. Термін повноважень членів палати не може перевищувати 5 років. Персональний склад АПУ підлягає щорічній ротації в кількості не менше 3 членів. Члени Палати виконують свої обов’язки на громадських засадах, крім Голови.

Основними завданнями АПУ є:

1) здійснення сертифікації осіб, які мають намір займатися аудиторською діяльністю;

2) затвердження стандартів аудиту;

3) затвердження програми підготовки аудиторів та за погодженням з Національним банком України програми підготовки аудиторів, які здійснюватимуть аудит банків;

4) ведення Реєстру;

5) здійснення контролю за дотриманням аудиторськими фірмами та аудиторами вимог Закону, стандартів аудиту, норм професійної етики аудиторів;

6) здійснення заходів із забезпечення незалежності аудиторів при проведенні ними аудиторських перевірок та організації контролю за якістю аудиторських послуг;

7) регулювання взаємовідносин між аудиторами (аудиторськими фірмами) в процесі здійснення аудиторської діяльності та у разі необхідності застосовання до них стягнення;

8) здійснення інших повноважень, передбачених Законом та Статутом Аудиторської палати України.

2. Сертифікація аудиторської діяльності

Сертифікацію (визначення кваліфікаційної придатності) аудиторів здійснює Аудиторська палата України. За ЗУ „Про аудиторську діяльність” аудитором може бути громадянин України, який має кваліфікаційний сертифікат, що підтверджує його право на зайняття цією діяльністю на території нашої держави.

Право на отримання сертифіката мають кандидати, які мають вищу економічну або юридичну освіту, документ про здобуття якої визнається в Україні, необхідні знання з питань аудиту, фінансів, економіки та господарського права, досвід роботи не менше трьох років підряд на посадах ревізора, бухгалтера, юриста, фінансиста, економіста, асистента (помічника) аудитора та успішно склали кваліфікаційний іспит із суміжних з аудитом галузей знань (бухгалтерський та управлінський облік, основ економіки та управління, права і оподаткування, фінансів та інформаційних технологій).

Не може бути аудитором особа, яка має судимість за корисливі злочини.

Іспити проводяться в 2 етапи.

Кандидати, які не склали кваліфікаційний іспит, мають право складати його вдруге на загальних умовах. Складений успішно перший етап іспиту зараховується кандидату при складанні кваліфікаційного іспиту вдруге, якщо після успішного складання першого етапу іспиту минуло не більше ніж 1,5 року.

Термін чинності сертифіката – 5 років.

1. Реєстр суб’єктів аудиторської діяльності

Відповідно до рішення АПУ від 31 жовтня 2000 р. затверджено Положення про Реєстр суб’єктів аудиторської діяльності – офіційний загальнодержавний реєстр аудиторських фірм і аудиторів – підприємців - суб’єктів підприємницької діяльності, які зареєстрували свою аудиторську діяльність згідно із ЗУ „Про аудиторську діяльність”.

За ЗУ „Про аудиторську діяльність” ведення Реєстру покладене на Аудиторську палату України. При включенні до Реєстру суб’єкта аудиторської діяльності видається свідоцтво встановленого Аудиторською палатою України зразка.

До Реєстру вносяться такі суб’єкти аудиторської діяльності:

а) аудиторські фірми, що зареєстрували свою діяльність згідно з чинним законодавством України і відповідають вимогам ЗУ „Про аудиторську діяльність”, а саме:

· організація пройшла державну реєстрацію як аудиторська фірма;

· установчими документами передбачено виключно аудиторську діяльність;

· загальний розмір частки засновників (учасників, акціонерів) аудиторської фірми, які не є аудиторами, у статутному капіталі не перевищує 30%;

· директором фірми є сертифікований аудитор;

б) аудитори, як суб’єкти підприємництва – фізичні особи і які мають чинний сертифікат аудитора.

Суб’єкти аудиторської діяльності, включені до Реєстру, зобов’язані:

· дотримуватись вимог чинного законодавства України, рішень АПУ, положень Національних нормативів аудиту і Кодексу професійної етики аудиторів України;

· подавати до АПУ звіт про аудиторську діяльність у встановлений строк;

· у місячний термін повідомляти АПУ про зміни в документах щодо внесення до Реєстру.

4 Професійна етика та правовий статус аудиторів і аудиторських фірм

Аудит як вид підприємницької діяльності відносять до інтелектуальної діяльності. У теорії та практиці аудиту важливе місце займає професійна етика аудитора. Вона включає ряд принципів службової поведінки та ставлення до виконання фахових обов’язків:

· незалежність суджень – головна риса професії аудитора, бо він не є штатним працівником державного органу управління, він не підпорядкований контрольно-ревізійним органам або політичним партіям чи громадським організаціям і не залежить від них. Думка аудитора з фінансових питань не має залежати від гонорару, який виплачується клієнтом. На незалежність потенційно впливають загрози власного інтересу, власної оцінки, захисту, особистих та сімейних стосунків та тиску;

· об’єктивність висновків – має ґрунтуватися на вдумливому дослідженні діяльності клієнта, використанні достовірних даних, застосуванні оптимальних методів їх аналізу і складанні аудиторського висновку за результатами перевірок;

· конфіденційність – аудитор зобов’язаний переконатися в дотриманні принципу конфіденційності особами, що працюють під його керівництвом, проводити консультації під час аудиторських перевірок. Конфіденційність також вимагає, щоб аудитор не використовував отриману інформацію для особистої вигоди або для вигоди третьої сторони;

· чесність і сумлінність;

· почуття обов’язку перед суспільством;

· відкритість зі своїми клієнтами;

· доброзичливе ставлення до клієнтів;

· компетентність і високий професіоналізм;

· організованість і добросовісність.

Аудиторська фірма – юридична особа, яка безпосередньо займається аудиторською діяльністю і може створюватися на підставі будь-яких форм власності. Умовою створення такої фірми є те, що в ній є хоча б один сертифікований аудитор. При цьому керівником аудиторської фірми може бути тільки аудитор.

Основні функції аудиторської фірми:

· експертна оцінка фінансово-господарської діяльності та стану майна суб’єкта підприємницької діяльності;

· перевірка достовірності бухгалтерського фінансового обліку та фінансової звітності за період дослідження;

· прогнозування фінансово-господарської діяльності підприємства, оцінювання перспективи його розвитку, розробка заходів для ліквідації збитковості та підвищення ефективності виробництва;

· інформаційне, наукове і методичне забезпечення діяльності підприємств на договірних засадах із замовниками;

· упорядкування обліку і звітності, коли підприємство-клієнт не в змозі організувати облік і звітність за відсутності кваліфікованих спеціалістів або з інших мотивів;

· консультації з питань обліку, права, оподаткування, розрахунків, зовнішньоекономічних операцій тощо.

Аудиторам та аудиторським фірмам забороняється безпосередньо займатися торгівлею, посередницькою та виробничою діяльністю, що не виключає їх права отримувати дивіденди від акцій та доходи від інших корпоративних прав. Забороняється займатися наданням аудиторських послуг органам державної виконавчої влади, виконавчим органам місцевих Рад народних депутатів, КРУ, що мають державно владні повноваження, а також окремим особам, яким ЗУ заборонено здійснювати підприємницьку діяльність.

ПЛАНУВАННЯ, СТАДІЇ ТА ПРОЦЕДУРИ АУДИТУ

1. Планування аудиту.
2. Стадії аудиту.
3. Процедури аудиту.

1. Планування аудиту

Аудиторський процес складається з 3 основних етапів:

1) планування;

2) збору і аналізу інформації, необхідної для оцінки достовірності балансу та фінансової звітності;

3) написання звіту (висновку).

Якщо буде прийнято позитивне рішення про надання аудиторських послуг, аудиторська фірма та клієнт можуть обмінятися листами. Це зробити просто необхідно, аби уникнути непорозумінь щодо завдання. Лист - зобов’язання, згідно МСА 210 „Умови домовленості про аудиторську перевірку”, документує і підтверджує згоду на проведення аудиту, мету та обсяг аудиторської перевірки, ступінь відповідальності аудитора перед клієнтом і форму звітів та висновків.

Після обміну листами та на їх основі складається договір на проведення аудиту. Договір є документом, який засвідчує факт встановлення домовленості між замовником і виконавцем про проведення аудиторської перевірки.

Планування – це процес вироблення аудиторської стратегії. Воно ведеться на підставі МСА 300 „Планування роботи” протягом всієї аудиторської перевірки. Аудитор повинен скласти графік завершення основних етапів операції. Графік показує заплановану аудиторську роботу і служить засобом контролю за проведенням операції. При складанні графіка мають враховуватися вимоги клієнта. Потім аудитор повинен підготувати програму перевірки, докладно перерахувати процедури, які необхідно здійснити під час операції.

Процес планування може бути подано 3 етапами:

1) попереднє планування аудиту;

2) підготовка і складання загального плану аудиту;

3) підготовка і складання програми аудиту.

Аудиторську перевірку, як правило, проводить група аудиторів.

Загальний план аудиту оформляється, як правило, у вигляді таблиці і має наступний вигляд:

Таблиця 1.

Загальний план аудиту

Організація, що перевіряється ______________________________

Період аудиту _______________________________

Кількість людино-годин на перевірку_______________________________

Керівник аудиторської перевірки _______________________________

Запланований аудиторський ризик _______________________________

Запланована суттєвість ________________________________

Керівник аудиторської фірми

Керівник аудиторської перевірки

2. Розробка індивідуального плану кожного учасника групи аудиторів.

3. Інструктаж учасників аудиторської групи.

4. Розробка конкретної програми дій (аудиторської програми). У ній розробляються конкретні заходи і процедури для кожного об’єкту аудиту і виду робіт.

Програма аудиту також може оформлятися у вигляді таблиці і мати наступний вигляд:

Таблиця 2.

Програма аудиту

Організація, що перевіряється ______________________________

Період аудиту _______________________________

Кількість людино-годин на перевірку_______________________________

Керівник аудиторської перевірки _______________________________

Запланований аудиторський ризик _______________________________

Запланована суттєвість ________________________________

Керівник аудиторської фірми

Керівник аудиторської перевірки

Упродовж всієї перевірки загальний план і програма аудиту переглядаються та уточнюються з метою врахування зміни умов, напрямків та об’єктів аудиту, отримання неочікуваних аудитором результатів тощо. Події чи мотиви, що зумовили аудитора вносити зміни у загальний план аудиту і аудиторську програму, оформляються документально.

1. Стадії аудиту

Кожна аудиторська перевірка складається з етапів і частин, які називаються стадіями:

1) підготовча – вибір економічного суб’єкта;

2) проміжна;

3) здійснення аудиторської перевірки;

4) заключна.

1. Процедури аудиту

Аудит представляє собою сукупність дій аудитора. Такі дії аудитора називаються аудиторськими процедурами.

У загальному вигляді аудиторські процедури можуть бути класифіковані таким чином:

· розуміння бізнесу, його організації, галузі, у якій здійснюється діяльність підприємства;

· вивчення і аналіз інформації про діяльність підприємства в цілому;

· вивчення форм і методів обліку, оцінювання впливу законодавчих змін на стан обліково-аналітичного процесу;

· визначення стану об’єкту в натуральному, вартісному вираженні;

· контроль процесу відображення деяких операцій в обліку (первинні документи, аналітичні, синтетичні та звітні документи);

· розгляд питань минулих років;

· огляд звітів керівництва підприємства і проміжних звітів;

· аналіз важливих змін в облікових процедурах;

· оцінка праці внутрішніх аудиторів.

Аудитор одержує аудиторські докази, застосовуючи одну, або декілька із зазначених нижче процедур: перевірку, спостереження, опитування і підтвердження, підрахунок та аналітичні процедури. Термін проведення таких процедур частково залежатиме від часу, протягом якого потрібні аудиторські докази.

Виконання процедур аудиту дає аудитору впевненість у тому, що робота буде виконана в повному обсязі незалежно від розмірів підприємства і виду його діяльності.

1. Порядок проведення аудиторської перевірки.

2. Узагальнення результатів аудиту.

1. Порядок проведення аудиторської перевірки

Послідовність аудиторської перевірки діяльності підприємства складається з цілого ряду дій:

· збір і аналіз інформації, необхідної для оцінки достовірності бухгалтерського фінансового обліку та фінансової звітності суб’єкта підприємницької діяльності;

· визначення профілю та обсягу діяльності підприємства за установчими документами, а також характером і змістом його роботи;

· шляхом порівняння фактичної діяльності підприємства зі статутною - встановлюються невідповідності між ними, про що необхідно ставити до відома керівництво фірми і порекомендувати йому внести зміни чи доповнення до статуту і здійснити перереєстрацію підприємства у відповідних державних органах;

· планування аудиту і наступний контроль аудиторської перевірки;

· оцінювання внутрішнього аудиторського контролю;

· аналіз показників балансу і даних інших форм фінансової звітності;

· перевірка спів ставності аналогічних показників балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал;

· контроль відповідності даних фінансової звітності записам в облікових регістрах;

· перевірка відповідності даних бухгалтерського фінансового обліку і фінансової звітності вимогам чинного законодавства і нормам облікової політики;

· попередня оцінка повноти і правильності складання балансу та інших форм фінансової звітності.

2. Узагальнення результатів аудиту

Для узагальнення результатів аудиту необхідно їх систематизувати і згрупувати за однорідними ознаками. Для цього складають часткові акти перевірок (наприклад, акт аудиту каси), однорідні факти порушень відображають у нагромаджувальних відомостях, аналітичних таблицях, розрахунках, схемах тощо.

Узагальнення результатів аудиторської перевірки суб’єкта підприємницької діяльності регулюється крім ЗУ „Про аудиторську діяльність”, МСА 500 „Аудиторські докази”, МСА 560 „Подальші події”, МСА 700 „Аудиторський висновок про фінансову звітність”, МСА 720 „Інша інформація в документах, що містять перевірені фінансові звіти” тощо.

Існує 2 основних види подальших подій, які сприятливо або несприятливо впливають на фінансову звітність підприємства:

· події, що забезпечують підтвердження умов, які існували на дату фінансової звітності;

· події, що відображають нові умови, які настають після дати подання фінансової звітності.

Аудитор не несе відповідальності за достовірність фінансової звітності після дати підписання висновку. Після цього підписання і до офіційного оприлюднення фінансової звітності підприємства відповідальність за інформування про подальші події, які впливають на достовірність звітності, повністю лежить на керівництві клієнта. Але коли після дати підписання висновку і до офіційного оприлюднення фінансової звітності аудитору стає відомо про факт, який може суттєво вплинути на фінансову звітність клієнта, він повинен визначити для себе, чи треба внести поправку у фінансову звітність і аудиторський висновок, а також обговорити це питання з керівництвом клієнта і діяти відповідно до ситуації, що склалася.

Коли керівництво вносить зміни у фінансову звітність, аудитор повинен внести поправки в результати процедур аудиторської перевірки стосовно ситуації, що існує на той момент. Дата у висновку ставиться не раніше дня підписання керівництвом клієнта зміненої фінансової звітності.

Якщо клієнт не вносить потрібні виправлення до фінансової звітності, то аудитор складає висновок, відмінний від позитивного, з яким аудитор знайомить керівництво клієнта, що відповідає за оприлюднення звітності, але аудитор попереджає про недопустимість публікації звітності без відповідного коригування. Новий аудиторський висновок має містити посилання на те, що стало причиною перегляду думки про фінансову звітність клієнта і що призвело до зміни в аудиторському висновку. Якщо фінансовий звіт все-таки опублікований без змін, аудитор повинен вжити заходів для інформування про це користувачів фінансової звітності. Прийняття рішення про такі дії залежатиме від правової підтримки аудитора і рекомендацій юриста.

Після проведення необхідних процедур і отримання необхідної інформації, аудитор складає висновок про ймовірність постійної діяльності підприємства і зміст висновку вже не змінюється.