Засоби ЛФК

Date: 2015-10-07; view: 950.

Лікувальна фізична культура (ЛФК) ‒ метод лікування (реабілітації, відновлювальної терапії), що використовує засоби фізичної культури з лікувально-профілактичною метою та для більш швидкого відновлення здоров'я та працездатності хворого і запобігання наслідкам патологічного процесу.

До засобів ЛФК належать фізичні вправи, природні чинники (опромінювання сонцем, аерація, водні процедури), лікувальний масаж і мануальна терапія.

Дозовані фізичні вправи підрозділяють на три основні групи: гімнастичні, прикладні та ігри.

Гімнастичні вправиподіляються на дихальні та загальнорозвиваючі.

Дихальні вправи групують таким чином:

· «локальні» (для збільшення об'єму вентиляційної функції окремих частин легень);

· з опором дихання (для зміцнення дихальних м'язів);

· вправи, що підвищують рухливість грудної клітки і діафрагми,

· вправи з відтворенням звуків (для полегшення видиху),

· дренажні, з дозованою затримкою дихання і з вольовим керуванням диханням.

Фізичні вправи за направленістю дії підрозділяють на загальнорозвиваючі та спеціальні. Загальнорозвиваючі вправи дають загально зміцнювальний ефект. Завдання спеціальних вправ - вибіркова дія з урахуванням характеру захворювання чи травми.

За характером м'язового скорочення фізичні вправи бувають динамічними (ізотонічне скорочення) і статичними (ізометричне скорочення).

За ступенем активності розрізняють активні та пасивні динамічні вправи. За допомогою відтворення в думках виконують ідеомоторні вправи (посилання імпульсів до скорочення м'язів). Застосовують і фізичні вправи, що ґрунтуються на принці природних синкінезій. Крім цього, виділяють коригуючі вправи, вправи на розслаблення та розтягування м'язів, на рівновагу, ритмопластичні, рефлекторні вправи.

Прикладні вправидопомагають опанувати основні рухові навички, в основі яких лежать природні способи пересування людини. До прикладних вправ належать різновиди ходьби, бігу, стрибків, лазіння, переповзання, метання, ловлі, плавання, веслування, пересування на лижах, ковзанах, велосипеді та (умовно) трудотерапія.

У ЛФК використовують такі види ходьби:

а) лікувальна ходьба по рівній місцевості;

б) коригувальна ходьба, спрямована на усунення порушень, навчання й удосконалення правильної методики ходьби;

в) теренкур (дозовані сходження) застосовують переважно в умовах санаторію, на курортах або в позакурортній обстановці;

г) прогулянки, пішохідні екскурсії і близький туризм застосовують у комплексі з іншими курортно-санітарними заходами.

д) спортивна ходьба має вигляд переважно порядкових (стройових) вправ у процедурах гігієнічної лікувальної гімнастики (шикування і перешиковування, пересування, розмикання і змикання, вправи для організації уваги).

За темпом проходження дистанції розрізняють такі види ходьби:

– повільна ходьба − 60-80 кроків за хвилину,або 3-3,5 км/год;

– середня ходьба − 80-100 кроків за хвилину,або 3,5-4 км/год;

– швидка ходьба − 100-120 кроків за хвилину, або 4-5 км/год;

– дуже швидка − 120 і більше кроків за хвилину, або 5 км/год і більше.

Різновиди бігу і стрибків. Розрізнюють біг гімнастичний і з перешкодами, стрибки у висоту, у довжину, у глибину і підскоки.

Ігри в ЛФК посідають особливе місце. Розрізнюють такі форми ігор залежно від навантаження:

– ігри на місці (настільні). Вони не мають значного впливу на серцево-судинну і дихальну системи, але, викликаючи позитивні емоції, відвертають увагу від хворобливих почуттів і переживань;

– малорухливі ігри: крокет, кегельбан, які злегка тонізують серцево-судинну, дихальну і нервову системи і помірно підвищують обмін речовин;

– фізкультурні атракціони: накидання кілець, «снайпер», «рибалка» та ін., які помірно тонізують вегетативні функції, викликають позитивні емоції;

– рухливі ігри: умовно поділяються на некомандні, командні і перехідні до спортивних. Вони впливають на вегетативні функції, викликають позитивні емоції;

– ігри на місцевості значно підвищують психофізичний тонус і мають загартовуючий і оздоровчий ефект;

– спортивні ігри. Вони створюють значне навантаження на весь організм і тому їх застосовують у період одужання.

Широко використовуються у практиці ЛФК природні фактори. Це метод використання специфічних властивостей різних типів клімату, а також окремих метеорологічних комплексів і різних фізичних властивостей повітряного середовища з лікувально-профілактичною метою.

Загартовування − один із найбільш використовуваних засобів.

Аеротерапія − лікування повітрям, передбачає максимальне перебування на свіжому повітрі — у лісі, на березі моря, у парку та інших незабруднених місцях.

Геліотерапія − сонячні ванни.

Таласотерапія (буквально: лікування морем) − лікувальне використання морських купань і клімату морського узбережжя.