Етногенез українського народу, основні етапи його становлення.

Date: 2015-10-07; view: 473.

Як свідчить археологія, протягом тисячоліть, що минули від появи на європейському континенті розумної людини і до періоду творення європейських етносів, одні групи людей не раз змінювали інші. Територія України входить у той етнокультурний простір, де в різний час відбувалися етапні процеси становлення індоєвропейської, германо-балто-слов'янської, праслов'янської і слов'янської етнічних утворень. Саме на теренах України трипільська культура вирізнилась з-поміж інших тогочасних культур високим злетом землеробства й общинних ремесел, наявністю протоміст, де, очевидно, проживало по кілька тисяч жителів. Ще менше підстав існує для етнічного ототожнення степових культур мідного віку та бронзового віку з одночасно існуючими неподалік від них культурами Лісостепу, які мали відношення до зародження праслов'янських спільностей.

У 1-й половині 1 тис. н. е. в південній частині лісостепової зони України існували зарубинецька культура, волинсько-подільська, київська та черняхівська культура, носіями яких повністю або частково були слов'яни-венеди. На їхній основі в 1 тис. н. е. сформувалися ранньосередньовічні спільності (празька культура, пеньківська культура), що належали слов'янським племінним союзам антів. Автор 6 ст. н. е. Йордан писав, що слов'янські племена «походять від одного кореня і відомі під трьома назвами – венедів, антів, скланавів».

У середині 1 тис. н. е. посилились процеси розселення слов'ян у сусідні і віддалені землі Європи. Ці процеси були частиною Великого переселення народів, у результаті якого склалася етнополітична карта середньовічної Європи. Саме під час Великого переселення народів відбувся поділ слов'ян на ті етнічні утворення, подальший розвиток яких зумовив процеси формування сучасних слов'янських народів.

Отже, генетичні корені сучасних слов'янських народів, як і переважної більшості «варварських» народів Європи, сягають епохи Великого переселення народів, а саме, процес формування слов'янського етносу, в тому числі східних слов'ян, лежить у площині загальноєвропейських історичних закономірностей. Державотворчі процеси, які мали місце в Європі в наступні століття, певною мірою вплинули на формування тогочасної політичної карти Європи, але їхній вплив на етнічний розвиток європейських народів не був істотним, він не спричинив корінних змін в етнокультурному поступі.

Виникнення терміна «Україна» сягає ранньосередньовічного періоду, однак лише в 19-20 ст. він утвердився остаточно як назва землі, на якій живе окремий слов'янський народ – українці. Саме ця назва замінила старі назви «Русь», «Мала Русь», «Червона Русь». Сьогодні ця назва є назвою суверенної європейської держави – України.

Грушевський М. – «Історія України-Руси», Баран В. Д. – «Ранні слов'яни між Дністром та Прип'яттю», «Давні слов'яни»