Олександр Довженко – основоположник українського мистецтва.

Date: 2015-10-07; view: 999.

Геніальний режисер-новатор, самобутній прозаїк і драматург, основоположник українського мистецтва. О. Довженко написав дванадцять кіноповістей, створив тринадцять кінофільмів; його перу належить до двох десятків оповідань, дві оригінальні п'єси, велика кількість публіцистичних статей, творчих виступів, лекцій...

Народився Олександр Петрович Довженко 10 вересня 1894 року в м. Сосниці на Чернігівщині.

1928 рік завдяки О.П.Довженку можна вважати роком народження українського національного поетичного кінематографа: на екрани вий­шов довженківський фільм "Звенигора" — кіноепопея про історичну до­лю українського народу. Картина обійшла екрани Голландії, Бельгії, Аргентини, Мексики, Канади та інших країн і була сприйнята як велике досягнення української кінематографії.

У наступному фільмі "Арсенал"О. Довженко торкається болючої сторінки історії України - періоду Центральної Ради.

У 1930 р. О.Довженко ставить фільм "Земля" на Київській кіностудії,який впевнено вивів українське мистецтво на широкі міжнародні обшири й приніс Довженкові світову славу. На Брюссельському кінофестивалі "Земля" увійшла до 12 найкращих фільмів усіх часів і народів.

Про Довженка починають говорити як про класика. Тоді з'являється нищівний фейлетон Дем'яна Бєдного "Філософи", після яко­го Довженко "буквально посивів і постарів за кілька днів". Приголомше­ний розпочатим цькуванням, тридцятивосьмирічний митець не лише сивіє, а й всерйоз думає про самогубствоА він продовжує, піднімаючись над жахливим сьогоденням, мріяти, писа­ти, говорити з екрана про майбутнє і минуле України, про її людей.

На кілька місяців Довженку вдається виїхати у закордонне відряджен­ня, звідки він повертається з наміром зняти фільм про Арктику. Та йому ве­лено написати "що-небудь таке" про сучасне українське життя до чергової річниці Жовтня. Перебуваючи все ще під впливом фейлетону, за дванадцять днів він пише сценарій (як сам вважав — невдалий) і починає зйомки сво­го першого звукового фільму "Іван" (1932). Фільм цензура порізала і фактично заборонила.

Позбавлений можливості викладати в Кіноінституті, де його студенти були оголошені контрреволюціонерами в кіно, Довженко виїж­джає до Москви, У Москві доведений до відчаю О.Довженко, намагаючись врятуватись від планомірного цькування, пише листа Сталіну. Наївна спроба самозбереження виявилась дійовою. Довженка зарахо­вано до творчого складу "Мосфільму" і незабаром з дружиною — відомою артисткою кіно ("Аеліта") і асистенткою Ю.Солнцевою та письменником О.Фадєєвим він виїжджає на Далекий Схід. Натхненний безмежними просторами і монументальним розмахом будівництва, до яких завжди тя­жіла його "архітектурна іпостась", Довженко створює за два з половиною місяці літературний сценарій "Аероград" і звертається з проханням осо­бисто прочитати його Сталіну.

За персональною вказівкою І.Сталіна у 1936—39 рр. О.Довженко пра­цював над героїчною кіноепопеєю "Щорс".

Одержавши у 1939 р. звання заслуженого діяча мистецтв УРСР, О.Довженко перед війною очолює Київську кіностудію. Возз'єднання За­хідної України з УРСР застає "політпрацівника Олександра Довженка" в Галичині, де він близько двох місяців очолює операторську групу. На зібраних матеріалах він створює документальний фільм "Визволення" (1940), відзначений Сталінською премією 1941 р. Але цей твір широкий глядач так і не побачив. Сценарій вимріяного "Тараса Бульби" довелося відкласти до кращих часів — почалася Велика Вітчизняна війна.

У роки війни О.Довженко працює військовим кореспондентом на фронті. Він написав кіноповісті "Україна в огні", "Повість полум'яних літ", оповідання "Ніч перед боєм", "Відступник", "Стій, смерть, зупинись!", "На колючому дроті", "Мати", "Воля до життя".

В післявоєнний період йому на Україну не дозволяють повернутися. Він пише автобіографіч­ну повість "Зачарована Десна", п'єси "Потомки запорожців" і "Життя в цвіту", за якою на студії "Мосфільм" у 1948 р. створив кольоровий фільм "Мічурін", удостоєнний Державної премії в 1949 р.

В останні роки життя Довженко деякий час викладав (1949—51; з 1955 — професор) у Всесоюзному державному інституті кінематографії (ВДІК, серед учнів — М.Вінграновський, О.Іоселіані, Л.Шепітько та ін.), працю­вав над сценарієм фільму "Поема про море" (1956), який присвятив ге­роїчним будівельникам Каховської ГЕС і перетворенню природи України. У 1956 році була опублікована "Зачарована Десна", завершена "Поема про море" і розпочалися зйомки цього кінофільму. 25 листопада О. Довженко раптово помирає.

Дружиною О.П.Довженка, його постійним асистентом Ю.Солнцевою за сценаріями О.Довженка поставлено фільми: "Поема про море" (1958; Ленінська премія, 1959), "Повість полум'яних літ" (1961), "Зачарована Десна" (1965).

У Києві, на Кіностудії художніх фільмів, яка носить ім'я Олександра Довженка, росте великий, посаджений майстром понад піввіку тому, фруктовий сад. Посіяні ним творчі зерна проросли в новому українсько­му кінематографі, в нових обрисах міст і сіл України, в самому факті ук­раїнської державності.