Тема №6 УДК

У другій половині XIX — на початку ХХ століття виникла потреба у створенні класифікаційних систем, які давали б змогу відображати нові науки, теми, поняття тощо. Однією з таких систем стала Універсальна десяткова класифікація (УДК). У 1895 році з ініціативи бельгійських вчених Поля Отле й Анрі Лафонтена відбулась Міжнародна бібліографічна конференція (Брюсель), в якій взяли участь делегати з різних країн. Згідно з її підсумками в основу новостворюваної класифікаційної системи було вирішено покласти Десяткову класифікацію Дьюї (ДКД), яка вже широко застосовувалась у бібліотеках США та Англії й стала відомою в багатьох країнах світу. ДКД як найбільш деталізована система, здатна до подальшого розгалуження, з досить високим науковим рівнем, зі зручною та зрозумілою нотацією, не залежною від мови, мала безумовні можливості розвитку. Перетворення ДКД на комбінаційну систему (якою мала стати УДК) забезпечувалось за допомогою введення в нотаційний апарат ряду математичних і пунктуаційних знаків, відомих в усьому світі й тому настільки ж зрозумілих, як і арабські цифри, використовувані в системі. За допомогою нових позначень типові та повторювані поняття було згруповано в самостійні таблиці визначників, які не належали до основних класів (розділів). Саме П. Отле висунув пропозицію щодо застосування знаків, спеціально призначених для комбінування класифікаційних індексів (навскісна риска, плюс, двокрапка тощо). Окрім цього, було прийнято ще одне рішення: якщо подальше ієрархічне підрозділяння стає неможливим або недоцільним, до класифікаційних індексів можна приєднувати алфавітні позначення. Перше видання таблиць класифікації під назвою "Manuel du répertoirе bibliographique universel" ("Посібник з універсального бібліографічного репертуару") було випущено в період 1905—1907 років Таблиці налічували 33 тис. класів. Назва "Універсальна десяткова класифікація" вперше з'явилась з виходом у світ другого видання таблиць французькою мовою "Classification décimale universelle" (1927—1933). Відтоді саме під цією назвою таблиці почали вдосконалювати і регулярно перевидавати, завдяки чому вони набували міжнародного поширення. Вважалось престижним розміщувати індекс УДК на титульному аркуші книги, демонструючи тим самим її місце в упорядкованому за допомогою УДК "світовому репертуарі". Обсяг таблиць збільшувався від видання до видання: 1907 рік — 33 тис. рубрик, 1927—1933 роки — 70 тис. рубрик. Згодом повні таблиці налічували 100—120 тис. рубрик, а для більшості бібліотек було розроблено середні (35—40 тис. ) і скорочені (10—12 тис. рубрик) варіанти таблиць. Упродовж ХХ століття розробленням і вдосконаленням УДК займався Міжнародний бібліографічний інститут (МБІ). У 1924 році після чергової реорганізації у складі МБІ залишилось лише п'ять держав (Нідерланди, Франція, Німеччина, Швейцарія і Радянський Союз). Після переїзду з Брюселя до Гааґи в 1931 році його перейменовано на Міжнародний інститут документації (МІД), у 1937 році — на Міжнародну федерацію з документації (МФД), а згодом — на Міжнародну федерацію з інформації та документації (МФІД), діяльність якої завершилась уже у наші дні. У 1991 році було створено Консорціум УДК (УДКК), до складу якого увійшла МФІД і видавці УДК. Одним з основних напрямів діяльності УДКК стало розроблення у 1993 році електронної бази даних еталона УДК англійською мовою (Master Reference File, MRF), який, на відміну від повного видання німецькою мовою, є стандартною (середньою) версією УДК. Удосконалення і розповсюдження УДК здійснюється Консорціумом донині і стало міжнародною справою. Подальший розвиток системи Консорціум пов'язує з її фасетизацією та пристосуванням до потреб автоматизованих інформаційних систем. УДК в УРСР. У 1919 році Головна Книжна Палата України підготувала до друку "Міжнародну децимальну бібліографічну класифікацію" (скорочені таблиці), розроблену відомим українським бібліографом Ю. Івановим-Меженком на основі десяткової класифікації Б. Боднарського, який здійснив скорочений переклад з французької "Посібника з універсального бібліографічного репертуару". Особливістю класифікації Іванова-Меженка було те, що вона відображала українську тематику. 12 січня 1921 року Головполітосвіта РРФСР видала міжнародну десяткову класифікацію і прийняла постанову про її обов'язкове застосування в бібліотеках СРСР. Невдовзі аналогічну постанову ухвалили Управління в справах друку та Головполітпросвіта УРСР. Видання десяткової класифікації Б. Боднарського (1919), Ю. Іванова-Меженка (1919), Головполітосвіти РРФСР (1921), Є. Добржинського (1924) в Україні, Росії та інших республіках СРСР були, по суті, скороченими перекладами міжнародної УДК, не завжди правильними й точними. Найбільш цікавими і повними були видання таблиць десяткової класифікації М. Русинова (1924, 1944) та Є. Добржинського (1930). Вони також мали недоліки, але їх широко використовували наукові бібліотеки, книжкові палати, архіви, видавництва тощо. Індекси десяткової класифікації в Україні централізовано проставляли з 1924 року в "Літописі українського друку", а з 1927 року — на друкованих картках, які видавала Українська книжкова палата. У 1931 році було перевидано таблиці Головполітосвіти РРФСР для масових бібліотек, на основі яких Книжкова палата УРСР у 1938 році опублікувала більш розширені таблиці УДК. Для подальшої роботи над УДК в Інституті бібліотекознавства (Москва) створено комісію на чолі з Л. Троповським. У 1938, 1939 і 1942 роках було випущено три видання таблиць УДК для масових бібліотек. Районні, міські та обласні бібліотеки СРСР користувались спрощеною десятковою класифікацією — "Схемой библиотечной классификации для массовых библиотек", складеною Міжбібліотечною класифікаційною комісією Міністерства культури РРФСР й опублікованою в 1955 році за редакцією З. Амбарцумяна, і "Таблицами библиотечной классификации для областных библиотек". Це було, по суті, доповнене видання "Схемы…", що значно відрізнялось від оригіналу УДК. Згідно з Постановою Ради Міністрів СРСР "О мерах по улучшению организации научно-технической информации в стране" від 11 травня 1962 року УДК було запроваджено як єдину обов'язкову класифікацію для систематизації документів з природничих і прикладних наук у науково-технічних бібліотеках, видавництвах, редакціях науково-технічних журналів, установах науково-технічної інформації. Багато технічних і наукових бібліотек почали використовувати УДК і для систематизації документів суспільно-економічної тематики. Відтоді УДК набуває значного поширення. Обов'язки з ведення, вдосконалення і впровадження системи УДК було покладено на Міжвідомчу комісію з класифікації Державного Комітету СРСР з науки і техніки, вона ж підтримувала зв'язок з МФД. Науково-дослідний інститут технічної інформації, класифікації та кодування Держстандарту СРСР разом з Міжвідомчою комісією і галузевими інститутами інформації підготував і надрукував третє видання УДК російською мовою (1979—1986). Міжнародний характер УДК, її високий науковий рівень, постійне вдосконалення під егідою авторитетного міжнародного центру сприяли становленню органів НТІ в державі. УДК використовується в Україні в не переробленому вигляді з 1962 р., коли були створені органи науково-технічної інформації. Відсутність на той час в СРСР єдиної класифікації гальмувала розвиток інформаційної діяльності, що особливо позначалося на науково-технічній інформації. Міжнародний характер УДК, її стабільність, високий науковий рівень, постійне вдосконалення під егідою авторитетного міжнародного центру давало змогу з її введенням уникнути труднощів у становленні органів НТІ в країні. Тому в науково-технічних видавництвах, редакціях журналів, органах НТІ, технічних бібліотеках була запроваджена УДК як обов'язкова для систематизації документів з природничих і прикладних наук, її почали застосовувати також патентні служби, науково-технічні архіви, установи, пов'язані з організацією наукової діяльності тощо. Проте тривалий час застосування її було обмежене з ідеологічних причин. За наших часів УДК набуває великого поширення. Багато технічних бібліотек використовують УДК і в систематизації документів суспільно-економічної тематики, на застосування УДК перейшли бібліографічні установи, зокрема Книжкова палата. Більш ефективному впро-вадженню УДК в нашій країні сприяє публікація українською мовою еталона класифікації, здійснена Книжковою палатою України. Побудова основної таблиці. За структурою УДК — ієрархічна комбінаційна класифікаційна система, яка містить основну таблицю, допоміжні таблиці й абетково-предметний покажчик. До її основного ряду входять такі класи:

Загальний відділ;

Філософія. Психологія;

Релігія. Теологія;

Суспільні науки. Статистика. Політика. Економіка. Торгівля. Право. Уряд. Військова справа. Добробут. Страхування. Освіта. Фольклор;

Вільний з 1962 р.;

Математика та природничі науки;

Прикладні науки. Медицина. Технологія;

Мистецтво. Декоративно-прикладне мистецтво. Ігри. Спорт;

Мова. Мовознавство. Література;

Географія. Біографії. Історія.

У загальному відділі збираються документи загального і міжгалузевого характеру: наука і культура в цілому, організація розумової праці, преса і документація, бібліотечно-бібліографічна справа, енциклопедії та журнали загального характеру. Перенесення мовознавства з 4 класу до 8 сприяло більш логічному комплексоутворенню документів з філологічних наук. Проте загалом основний ряд не відповідає сучасній структурі наукових знань. Це стосується і побудови окремих класів. Тут велика кількість умовних рішень, що не відповідають сучасному рівню знань і взаємозв'язкам наук. Наприклад, ділення 796 "Фізкультура і спорт" зараховано до ділення 79 "Видовища, крім театру", фізична наука "Кристалографія" зарахована до відділу 54 "Хімія", приладобудування відірване від машинобудування, мінералогія — від геологічних наук, і таких прикладів безліч. Неабияких труднощів при роботі з УДК завдає нерівномірність насиченості класів. Так, на класи природничих і прикладних знань припадає більше 70 % ділень таблиць, хоча вони займають лише два основних класи (5 і 6). Звідси занадто довгі індекси в цих класах. Відставання і навіть суперечності в багатьох випадках змісту УДК даним сучасної науки призвели до кризи УДК в середині XX ст. Прихильники УДК, захищаючи її від критики, висловлюють думку про те, що умовність багатьох рішень УДК сприяє її стабільності, незалежності від змін у класифікації наук. Подолати кризу УДК допомогла автоматизація процесів зберігання і пошуку інформації. УДК виявилася придатною для використання як інформаційно-пошукова мова у нетрадиційних ІПС. У таких системах користувачі не залежать від науковості її побудови настільки, як у традиційних. Тому в наш час ставлення до УДК порівняно з початком XX століття дещо змінилося, її стали сприймати не як наукову бібліотечно-бібліографічну класифікацію, а як систему умовного кодування інформації. Міжнародне визнання УДК отримала не стільки завдяки своєму змісту, скільки завдяки технічним прийомам і засобам, що використані в ній, і, передусім, своїй індексації. Індексація. Важливою позитивною рисою УДК є її індексація. Індексаційна база однорідна — цифрова. Десятковий принцип побудови індексів складачі УДК запозичили у ДКД. Кожен основний клас поділяється на десять відділів, кожен відділ — на десять більш детальних розділів і т. д. Індекси розглядаються як десяткові дроби. Як правило, у десятковому ряді УДК цифри 2—8 використовуються для основних підрозділів, цифра 1 виступає як резерв для нових понять або для питань загального характеру. Цифра 9 найчастіше означає "інші" або також резервується для нових тем. В останніх виданнях таблиць УДК для збільшення кількості ділень на одному ступені використовують октавний метод. Структура індексації в УДК логічна, кожен наступний знак в індексі відображає рівень класифікації. На першому ступені індекси однозначні, на другому — двозначні, на третьому — тризначні і т. д. Завдяки такій побудові індекси можуть легко розширюватися, деталізуватися і, навпаки, згортатися, стискатися, тому УДК зручна в пошукових масивах різних обсягів. Значна увага в УДК приділяється мнемонічності індексів. З метою полегшення запам'ятовування їх застосовують спеціальні прийоми. Так, використовують однотипні позначення ділень, наприклад, 802 "Англійська мова", 820 "Англійська література". Іноді будують індекси так, щоб зорово вони сприймалися як знайомі, завдяки однаковим кількісним ознакам, наприклад:

621.315.213.12 Двожильні кабелі; 621.395.512 Двопровідні ланцюги.

Використовують також типові "змінні" закінчення, які позначаються трьома крапками:

666...5 Сплави металів; .35 Сплави міді; .45 Сплави свинцю; .55 Сплави цинку.

Слід зазначити, що прийоми надання мнемонічності індексам сприяють також уніфікації побудови таблиць, яка має велике значення для забезпечення високої якості систематизації, оперативності пошуку, використання в автоматизованих ІПС тощо. Проте цифрова індексаційна база має той недолік, що вона занадто вузька, а це веде до подовження індексів, їхньої нерівномірності в різних відділах, порушення супідрядності, труднощів у введенні нових ділень, коли всі десять певного ступеня вже зайняті. Для розширення індексаційної бази в УДК застосовуються математичні знаки та інші символи. Так, щоб розпізнати визначники, їхні індекси позначаються спеціальними розпізнавальними знаками: круглими дужками (...), круглими дужками і нулем (0 ...), лапками "...", дефісом (-), крапкою і двома нулями (.00) тощо. Визначники. УДК має розгорнуту систему допоміжних таблиць, які складаються з таблиць загальних визначників, що використовуються в усіх діленнях основної таблиці, і таблиць спеціальних (аналітичних) визначників, що використовуються в межах певних розділів. До загальних визначників належать визначники форми, місця, народів, часу, загальні визначники з дефісом. В україномовному виданні є також загальні визначники точки зору, але МФД вже скасувала їх, а їхня тематика передається здебільшого індексами основної таблиці. Визначники форми використовуються для відображення літературної форми і читацького призначення документа. Наприклад, (043) Дисертації. Тези. Визначники місця відображають територіальну ознаку змісту документів, причому територію може бути подано в різних аспектах — геологічному, фізико-географічному, країнознавчому. Наприклад, (477) Україна. Визначники часу показують час, у якому розглядається об'єкт у документі. З їхньою допомогою можна відобразити епоху, період, конкретну дату: "1961.04.12" 12 квітня 1961 року; "18" XVIII ст.; "321" Весна. Визначники мови (лінгвістичні) використовують, коли є потреба визначити мову, якою видано документ. Найчастіше ними користуються у документознавчій роботі: =40 Французька мова; 57=40 Література з біології, видана французькою мовою. Визначники народів (етнічні) дуже схожі на лінгвістичні і використовуються у відділах гуманітарних наук: (=20) Англійці. Визначники з дефісом дають змогу показати матеріали або компоненти, з яких зроблені предмети, вироби (-03), або окремі професії, кадри, особи (- 05). Наприклад, 621-05 Машинобудівники. Спеціальні визначники в УДК поділяються на три види: визначники, що приєднуються до індексів основної таблиці за допомогою знаків дефіс (-), крапка нуль (.0) і апостроф ('). Перші мають більш загальний характер, найчастіше використовуються у відділі техніки; другі і треті — більш обмежені у використанні. Таблиці визначників розроблені дуже детально, вони мають тисячі ділень. Завдяки цьому значно зменшується обсяг основної таблиці, збільшується точність відображення ознак документів і таким чином підвищуються оперативність і точність пошуку.

Універсальна десяткова класифікація (УДК)

0 Загальний відділ

1 Філософія. Психологія

2 Релігія. Теологія

3 Суспільні науки

4 (вільний)

5 Математика. Природничі науки

6 Прикладні науки. Медицина. Техніка. Сільське господарство

7 Мистецтво. Архітектура. Ігри. Спорт

8 Мова. Мовознавство. Художня література. Літературознавство

9 Географія. Біографії. Історія

Основна таблиця УДК

* 0 Загальний відділ

o 00 Загальні питання науки та культури

+ 001 Наука та знання в цілому. Організація розумової праці

# 001.1 Загальні уявлення про науку

# 002.2 Взаємозв'язок між різними галузями науки

# 002.3 Значення науки

# 002.4 Спеціальна термінологія. Наукова номенклатура

# 002.5 Наукові теорії. Гіпотези. Системи

# 002.6 Закони науки

# 002.8 Методологія

# 002.9 Розповсюдження знань і псевдознань

+ 002 Документація. Книги. Письменництво. Авторство

+ 003 Системи письма та писемності

+ 004 Комп'ютерна наука та технологія. Застосування комп'ютера

# 004.2 Комп'ютерна архітектура

# 004.3 Апаратне забезпечення комп'ютерів

# 004.4 Програмне забезпечення

# 004.5 Взаємодія людини і комп'ютера. Інтерфейс користувача

# 004.6 Дані

# 004.7 Комп'ютерні мережі

# 004.8 Штучний інтелект

# 004.9 Прикладна техніка, що базується на комп'ютерних системах. Прикладні інформаційні системи

+ 006 Стандартизація та стандарти

+ 008 Цивілізація. Культура. Прогрес

o 01 Бібліографія та бібліографічні покажчики. Каталоги

+ 011 Універсальні та загальні бібліографії

+ 012 Бібліографії творів окремих авторів і окремих творів невідомих авторів

+ 013 Бібліографії певних груп (колективів) авторів

+ 014 Бібліографія праць за певними особливостями

(анонімних праць, праць під псевдонімом тощо)

+ 015 Бібліографії за місцем видання

+ 016 Галузеві бібліографії

+ 017 Каталоги в цілому. Реальні каталоги

+ 018 Каталоги формальні

+ 019 Словникові або перехресні каталоги

o 02 Бібліотечна справа

+ 021 Функції, значення, цінність, розвиток бібліотек

+ 022 Бібліотечне приміщення, будівля та прилеглі території. Обладнання

+ 023 Організація роботи бібліотек. Кадри. Персонал бібліотек

+ 024 Відносини з читачами (обслуговування). Регулювання користуванням бібліотекою

+ 025 Адміністративні відділи бібліотеки (формування фондів, довідково-бібліографічна робота, книговидача)

+ 026 Галузеві та спеціальні бібліотеки

+ 027 Універсальні бібліотеки

+ 028 Читання (психологія читання, методи та техніка читання)

o 030 Довідкові видання загального типу (енциклопедії, словники)

o 050 Серійні публікації. Періодика (щорічники, альманахи, календарі)

o 06 Організація та інші типи об'єднання (співробітництва)

o 070 Газети. Преса

o 08 Видання змішаного змісту. Праці. Збірники

+ 087.5 Науково-популярна література для дітей

o 09 Рукописи. Раритети та рідкісні видання

+ 091 Рукописи

+ 092 Ксилографічні книги

+ 093 Інкунабули

+ 094 Інші видання, надруковані особливим, оригінальним способом

+ 095 Книги з незвичайними палітурками

+ 096 Книги з видатними ілюстраціями або використаними цінними матеріалами

+ 097 Книги зі знаками власників

+ 098 Рідкі види книг з примітними характеристиками

+ 099 Інші книги з видатними зовнішніми ознаками. Рідкісні, антикварні книги

* 1 Філософія. Психологія

o 101 Сутність і роль філософії

o 11 Метафізика

o 12 Окремі проблеми та категорії філософії

o 13 Філософія розуму та духу. Метафізика духовного життя

o 14 Філософські системи та погляди

o 155.9 Психологія

o 16 Логіка. Епістемологія. Теорія пізнання. Методологія логіки

o 17 Філософія моралі. Етика. Практична філософія

* 2 Релігія. Теологія (богослов'я)

o 21 Природна теологія. Теодицея. Бог. Раціональна теологія. Релігійна філософія

o 22 Біблія. Святе письмо

o 23 Догматична теологія

o 24 Практична теологія

o 25 Пасторська теологія (богослов'я)

o 26 Християнська церква в цілому

o 27 Загальна історія християнської церкви

o 28 Християнські церкви, секти, деномінації

o 29 Нехристиянські релігії

* 3 Суспільні науки

o 30 Теорія, методологія та методи суспільних наук. Соціографія

o 31 Демографія, соціологія, статистика

+ 311 Статистика як наука. Теорія статистики

+ 314 Демографія. Вивчення народонаселення

+ 316 Соціологія

o 32 Політика

+ 321 Форми політичної організації. Держава як політична влада

+ 322 Відносини між церквою та державою. Політика стосовно релігії. Церковна політика

+ 323 Внутрішні справи. Внутрішня політика

+ 324 Вибори. Плебісцити. Референдуми. Виборчі компанії. Корупція, зловживання під час виборів. Результати виборів

+ 325 Відкриття нових територій. Колонізація

+ 326 Рабство

+ 327 Міжнародні зв'язки. Світова політика. Міжнародні справи. Зовнішня політика

+ 328 Парламенти. Представництво народу. Уряди

+ 329 Політичні партії та рухи

o 33 Економіка. Економічна наука

+ 330 Економіка в цілому

+ 331 Праця. Працевлаштування. Робота. Економіка праці. Організація праці

+ 332 Регіональна економіка. Територіальна економіка. Економіка землі. Економіка житла

+ 334 Форми організації та співробітництва в економіці

+ 336 Фінанси

+ 338 Економічне становище. Економічна політика. Управління та планування в економіці. Виробництво. Послуги. Ціни

+ 339 Торгівля. Міжнародні економічні відносини. Світова економіка

# 339.1 Загальні питання торгівлі. Ринок

# 339.3 Внутрішня торгівля

# 339.5 Зовнішня торгівля. Міжнародна торгівля

# 339.7 Міжнародні фінанси

# 339.9 Міжнародна економіка в цілому. Міжнародні економічні зв'язки. Світове господарство

o 34 Право. Юриспруденція

+ 340 Право в цілому. Пропедевтика. Методи та допоміжні правничі науки

+ 341 Міжнародне право

+ 342 Державне право. Конституційне право. Адміністративне право

+ 343 Кримінальне право. Карні порушення

+ 344 Особливі види кримінального права. Військове, військово-морське, військово-повітряне право

+ 346 Господарське право. Правові основи державного регулювання економіки

+ 347 Цивільне право. Судовий устрій

+ 349.2 Трудове право

+ 349.3 Право соціального забезпечення

+ 349.4 Земельне право. Право планування населених пунктів

+ 349.6 Правові проблеми охорони навколишнього середовища

+ 349.7 Атомне право

o 35 Державне адміністративне управління. Військова справа

+ 351 Напрями діяльності органів державного адміністративного управління

+ 352 Нижній рівень органів управління. Органи місцевого управління. Муніципальна адміністрація. Місцеві органи

+ 353 Середній рівень органів управління. Регіональне, провінційне управління. Регіональні органи

+ 354 Вищий, найвищий рівень органів управління. Центральне, державне управління

+ 355 Військова справа в цілому

+ 356 Піхота

+ 357 Кавалерія. Кінні війська. Моторизовані війська. Військово-транспортні частини

+ 358 Артилерія. Бронетанкові війська. Інженерні війська. Військова авіація. Різні технічні служби та їх функції

+ 359 Військово-морські сили. Військово-морський флот. Особовий склад, організація

o 36 Забезпечення духовних і матеріальних життєвих потреб

+ 364 Соціальні проблеми, що породжують необхідність надання соціальної допомоги. Види соціальної допомоги

+ 365 Потреба в житлі та її задоволення. Забезпечення житлом

+ 366 Кос'юмеризм. Рух на захист інтересів та прав споживачів

+ 368 Страхування. Суспільне забезпечення шляхом взаємного розподілу ризику

+ 369 Соціальне страхування

o 37 Освіта. Виховання. Навчання. Дозвілля

+ 37.0 Основні види та принципи освіти

+ 371 Організація системи освіти та виховання. Шкільна організація

+ 372 Зміст та форма діяльності в дошкільному вихованні та початковому навчанні. Предмети усіх рівнів навчання та типів шкіл (методика)

+ 373 Види загальноосвітніх шкіл

+ 374 Позашкільна освіта і підготовка. Подальша освіта (самоосвіта)

+ 376 Освіта, навчання, підготовка спеціальних груп осіб. Спеціальні школи

+ 377 Спеціалізоване навчання. Професійно-технічне навчання. Професійні коледжі. Політехнічна освіта

+ 378 Вища освіта. Університети. Підготовка наукових кадрів

+ 379.8 Дозвілля

o 39 Етнологія. Етнографія. Звичаї. Традиції. Спосіб життя. Фольклор

+ 391 Народний одяг. Народні костюми. Національний оляг. Народні прикраси. Мода

+ 392 Звичаї, традиції в особистому житті

+ 393 Смерть. Поводження з померлими. Поховання. Обряди, пов'язані з похованнями

+ 394 Громадське життя. Життя народу

+ 395 Церемоніал. Етикет. Правила поведінки. Соціальні сходинки. Звання. Титули

+ 396 Фемінізм. Жінка і суспільство. Становище жінки

+ 397 Первісні народи. Окремі раси, племена з точки зору їх звичаїв

+ 398 Фольклор у вузькому значенні

* 4 (вільний)

* 5 Математика. Природничі науки

o 50 Загальні відомості про математичні та природничі науки

+ 501 Загальні відомості про точні науки. Математичні науки в цілому, включаючи астрономію, механіку, математичну фізику

Дата добавления: 2015-07-26; просмотров: 453; Нарушение авторских прав

Мы поможем в написании ваших работ!