Тема: Діагностика потенціалу підприємства

Date: 2015-10-07; view: 1117.

Лекція 5

1. Сутність, основні характеристики й складові виробничого потенціалу підприємства

2. Оцінка стану та використання виробничого потенціалу

3. Методика оцінки виробничого потенціалу промислового підприємства

1. Потенціал промислового підприємства розглядається як здатність підприємства до виробництва й реалізації конкурентоспроможної продукції, за умов раціонального викорис тання існуючих ресурсів і можливостей, в обсягах, необхідних для забезпечення ефективного функціонування підприємства відповідно до його стратегічних і тактичних планів розвитку.

Виробничий потенціал підприємства відображає спроможність наявних (на підприємстві виробничих) ресурсів (персоналу і засобів виробництва) до перетворення вихідних ресурсів в умовах раціонального взаємозв'язку виробничих процесів, з урахуванням специфіки технології, ресурсозабезпечення, комунікацій та завантаження потужностей, на готову продукцію і послуги.

До характеристик виробничого потенціалу відносяться: цілісність, складність, взаємозамінність, альтернативність його елементів, взаємозв'язок і взаємодія його елементів, здатність до сприйняття в якості елементів новітніх досягнень науково-технічного прогресу, здатність до розвитку шляхом безпосереднього та систематичного використання нових технологічних ідей, гнучкість виробничої системи, потужність виробничого потенціалу.

До структурних особливостей слід віднести цілісність, складність, взаємозамінність елементів, їх взаємозв'язок і взаємодію. Якісними характеристиками можна вважати здатність елементів потенціалу до сприйняття досягнень науково-технічного прогресу, гнучкість виробничого потенціалу. Головна кількісна характеристика виробничого потенціалу підприємства — виробнича потужність — максимальна реальна можливість випуску продукції необхідної якості в номенклатурі та асортименті плану за певний період часу при використанні наявного обладнання й реалізації заходів з вдосконалення технології, організації виробництва і праці.

Трудовий потенціал підприємства є складовою частиною виробничого потенціалу, що за своїми якісними й кількісними характеристиками повинна відповідати потребам виробництва щодо забезпечення ефективного функціонування підприємства згідно з його стратегічними і тактичними планами розвитку.

Виробнича здатність господарської системи визначається кількістю використовуваних засобів праці — наступний елемент виробничого потенціалу. Засоби праці взаємозамінні з іншими видами ресурсів. Особливо висока взаємозамінність між основними фондами й живою працею.

Технологія не є речовинним елементом виробництва і завжди матеріалізується в тій або іншій системі засобів праці. Однак вона визначає форми зв'язку особистих і речовинних елементів виробництва, а також усі просторові й тимчасові зв'язки між речовинними елементами і стадіями виробництва. Тому технологія є одним з найважливіших елементів виробничого потенціалу.

Останній елемент виробничого потенціалу підприємства — інформація — є специфічним ресурсом. У виробничих процесах інформація виконує сполучну роль, поєднуючи його елементи як одне ціле: регулює споживання ресурсів і заміщення одних видів ресурсів іншими; визначає направленість процесу виробництва, сприяє підвищенню продуктивності праці й засобів праці, підвищенню рівня та ефективності технологій. Значна частина ресурсів у вигляді інформації міститься у самій господарській ланці як результат дії її служб, а також від інших спеціалізованих організацій.

2. Техніко-технологічна складова виробничого потенціалу підприємства — це система наявних техніко-технологічних можливостей підприємства з випуску конкурентоспроможної продукції, що визначається технічним оснащенням, рівнем технології виробництва та сукупністю всіх технологічних знань, досвіду, ноу-хау, що використовуються для виробництва продукції.

Таблиця 8.1

Основні показники технічного рівня виробництва

Основні питання дослідження техніко-технологічного комплексу підприємства подані у табл. 8.2

Таблиця 8.2.

Дослідження техніко-технологічного комплексу

Одне з головних питань, яке треба з'ясувати при дослідженні цієї складової виробничого потенціалу — наскільки основні фонди підприємства придатні для виробництва конкурентноздатної продукції. При цьому, поряд з технічними характеристиками, велике значення мають техніко-економічні характеристики устаткування, що визначають витрати виробництва. До них відносяться: продуктивність; якість (технічні характеристики) виробів або продуктів, які виробляються на даному устаткуванні; вартість устаткування і термін служби, що визначають розмір амортизаційних відрахувань; вид та ціна сировини, що використовується, енергоємність виробництва, ціна необхідних видів енергії та енергоносіїв; коефіцієнт корисного використання сировини (величина втрат і відходів), коефіцієнт корисної дії енергетичних агрегатів і двигунів; необхідні витрати на оплату праці основного і допоміжного персоналу; вартість поточного обслуговування та ремонту (запасних частин, видаткових матеріалів) та ін.

При проведенні діагностики виробничого потенціалу підприємства, по-перше, необхідна детальна інвентаризація основних фондів підприємства й роздільна оцінка корисності кожної одиниці для виробництва.

Наступний крок — порівняння даних технологічного комплексу з даними технологічно родинних підприємств за аналогічними технологічними операціями не тільки з реальними конкурентами за виробленою продукцією у даний час, але й з потенційними конкурентами, яке мають близький технологічний профіль. При неможливості забезпечення рівня якості, досягнутого підприємствами-конкурентами, оцінка технологічного комплексу за витратами також актуальна, тому що на деяких типах ринків можливість робити продукцію дешевше дає не менші переваги, ніж можливість робити кращу продукцію. Для нематеріальних активів (технічна документація, патенти, ліцензії та інші дозвільні документи) порівняння з Іншими підприємствами здійснюється не за витратами, а за відповідністю сучасному науково-технічному рівню.

Ще одне важливе питання аналізу технологічного комплексу — визначення типу технології. Залежно від співвідношення тривалості життєвих циклів технологій, попиту на товари даного типу і конкретних товарів, що виробляються за допомогою цих технологій, виділяють три типи технологій: стабільну, плідну й мінливу.

Стабільна технологія залишається незмінною протягом усього життєвого циклу попиту. Плідна технологія зберігається тривалий час. Мінлива технологія характеризується появою за період життєвого циклу попиту, крім нових виробів, низки базових технологій, що змінюють одна одну.

Якщо при діагностиці з'ясується, що устаткування підприємства спеціалізоване, гнучкі технології не реалізовані, то таке підприємство може працювати тільки в галузі зі стабільною технологією, тому що у разі плідних технологій інвестиції в заміну технологічного комплексу не встигнуть окупитися. Оскільки на стадії зрілості попиту будь-яка галузь може перемінити тип технології на плідну, для такого підприємства варто шукати можливість працювати в галузі зі зростаючим попитом, потім накопичувати кошти для кардинальної заміни технологічного комплексу та тільки після цього намагатися "прорватися" у галузі з плідними технологіями. Крім техніко-технологічної складової для цього потрібний високий кадровий та інноваційний потенціали.

Процес оцінки властивостей і здібностей працівників слід проводити в два підходи. Первинною буде оцінка індивідуальних параметрів якісних і кількісних характеристик кожного працівника. Відповідно вторинним буде комплексна оцінка всього трудового потенціалу підприємства.

В основу комплексної оцінки покладено три інтегровані оцінки (оцінка індивідуальних якостей; оцінка праці; оцінка результатів праці), кожну з яких можна розкрити в такий спосіб.

Оцінка індивідуальних якостей включає: оцінку професійних якостей (знання, навички, уміння, кваліфікація, досвід); оцінку ділових якостей (особливості відношення до роботи, цілеспрямованість, наполегливість творча активність та інше); оцінку особистих якостей (психофізичні, фізичні, духовні). Оцінка праці працівника включає: оцінку витрат часу, оцінку складності праці. В оцінку результатів праці входить: оцінка результатів індивідуальної праці працівника; оцінка внесків керівників в управлінські показники роботи апарата і внесків у виробничі результати діяльності.

Оцінку індивідуальних якостей може бути проведено за допомогою тестування, аналізу анкетних даних, спостереження, інтерв'ювання, співбесіди, оцінних листів, ранжирування та ін. Оцінку праці працівника може бути здійснено за допомогою фотографії робочого дня, хронометражу, фотохронометражу, шкали вимог та ін. Оцінку результатів праці може бути проведено за допомогою цільового методу, методів експертних оцінок та іншого.

Напрямки аналізу:

1. Динаміка кількісних і якісних характеристик персоналу

2. Відповідність фактичного рівня трудового потенціалу необхідному

3. Ступінь використання трудового потенціалу

Заключним моментом у ході проведення діагностики трудового потенціалу підприємства є аналіз витрат і ефективності вкладень у формування трудового потенціалу підприємства за наступними групами:

1) витрати, які несе підприємство на вже найнятий і працюючий на ньому персонал;

2) витрати, що на заданий момент часу внаслідок фінансових можливостей підприємство може собі дозволити витрачати на персонал;

3) витрати, які підприємство буде нести в ході формування трудового потенціалу, що відповідає за всіма показниками тим параметрам, які закладені в моделі трудового потенціалу.

Аналіз кожної групи витрат здійснюють з віднесенням їх до поточних і одноразових витрат.

Однією з основних характеристик та елементів виробничого потенціалу є інформація Інформаційними ресурсами є: дані (або вихідна інформація); технологія (сукупність інформації, що характеризує процес переробки ресурсів та знань у корисний результат); продукт (інформація, обробку якої в рамках підприємства повністю завершено). У рамках виробничого потенціалу, крім власне Інформаційних ресурсів і знань персоналу, інформація включає різноманітні компоненти, що представляють зміст заходів в області удосконалення організації виробництва, праці та управління.

Оцінку інформаційних ресурсів можна здійснити за наступними процедурами: визначення виду інформаційних ресурсів, необхідних для забезпечення ефективного функціонування підприємства; визначення джерел та форм забезпечення інформаційними ресурсами; визначення припустимої вартості інформації; оцінка доцільності та ефективності використання тієї чи іншої інформації" або того чи іншого джерела.

Показниками оцінки стану є: ступінь забезпеченості інформацією структурних підрозділів та керівників підприємства; відповідність або невідповідність інформаційних потоків потребам підприємства щодо аналітичного забезпечення прийняття рішень; наявність сучасних технологій інтерпретації інформації, що надходить.

Оцінку рівня використання "інформаційної" складової виробничого потенціалу можна визначити сукупністю показників.

Ступінь використання інформації оцінюється шляхом відношення одноразово використаної інформації до загального обсягу використаної інформації; відношення використаної інформації до всього обсягу отриманої та створеної інформації; повноти використання існуючих інформаційних джерел для забезпечення підприємства.

Ефективність використання у виробництві інформаційних ресурсів у вигляді програм управління устаткуванням, математичного забезпечення ЕОМ, маркетингових даних та ін., оцінюються через: віддачу інформаційних ресурсів — результат, зароблений на 1 гривню вартості спожитих інформаційних ресурсів; ефективність інформаційних ресурсів, яка показує, наскільки їх використання дозволяє скорочувати витрати виробництва в аналізованому періоді.

3. Розглянемо методику визначення рівня виробничого потенціалу підприємства, що може включати як експрес-оцінку, так і деталізовану оцінку, які проводяться за різними напрямками дослідження (табл. 8.3).

Таблиця 8.3

Система оціночних показників при визначенні рівня виробничого потенціалу підприємства

При експрес-оцінці рівня ВПП досить розглянути три-п'ять ключових узагальнюючих показників оцінки кожної складової ВПП, при деталізованій оцінці кількість аналізованих показників значно вище.

Методика визначення рівня ВПП містить у собі наступні етапи:

Підготовчий етап:

1. Визначення рівнів виробничого потенціалу підприємства й їхня характеристика. Приклад визначення рівнів виробничого потенціалу підприємства (ВПП) наведений у таблиці 8.4.

Таблиця 8.4

Характеристика рівнів виробничого потенціалу

2. Розробка узагальнюючих і часткових показників оцінки ефективності використання виробничого потенціалу підприємства по видах (основні й оборотні фонди, трудові ресурси).

3. Визначення граничних значень показників, наведених у п. 2. з урахуванням рівнів виробничого потенціалу підприємства, певних у п. 1.

Наприклад, для експрес-оцінки рівня ВПП були обрані наступні показники й експертним шляхом визначені їхні граничні значення:

Оцінка стану виробничої складової:

- зношування основних фондів. Деякою мірою значення даного показника свідчить про наявність або відсутність проблем, пов'язаних з накопиченим зношуванням основних виробничих фондів. У цьому змісті саме накопичене зношування, його величина - свого роду показник успіху або невдачі на ринку коштів праці. Даний показник визначається відношенням суми зношування основних фондів до їхньої первісної вартості. Рівень цього показника для оцінки ВПП має наступну шкалу:

1. Рівень ВПП А - менш 50% - помірний;

2. Рівень ВПП В - 51-69 % - потребуючі відновлення;

3. Рівень ВПП С - 70 % і більше - значний.

- співвідношення коефіцієнтів оновлення й вибуття основних фондів. Коефіцієнт відновлення розраховується як відношення вартості основних фондів, що надійшли, до вартості основних фондів на кінець року. Коефіцієнт вибуття розраховується як відношення вартості вибулих основних фондів до вартості основних фондів на початок року. Якщо відновлення основних виробничих фондів випереджає вибуття, то йде процес «випередження», тобто варто припускати, що основні фонди не тільки підтримуються в працездатному стані, але й відбуваються процеси істотного відновлення або розширення виробничої бази. Співвідношення компенсації свідчить про те, що підприємство може лише підтримувати основні виробничі фонди на досягнутому рівні.

Співвідношення відставання свідчить про те, що підприємство «втрачає» основні виробничі фонди. Рівень цього показника для оцінки ВПП має наступну шкалу:

1. Рівень ВПП А - = 1;

2. Рівень ВПП В - 0,5 - 1;

3. Рівень ВПП С - < 0,5.

- фондовіддача. Даний показник визначається відношенням виторгу від реалізації продукції до середньорічної вартості основних коштів. Зростання фондовіддачі є одним з факторів інтенсивного зростання обсягу випуску продукції. Рівень цього показника для оцінки ВПП має наступну шкалу:

1. Рівень ВПП А - > 1;

2. Рівень ВПП В - = 1;

3. Рівень ВПП С - < 1.

Оцінка стану матеріальної складової:

- частка змінних витрат у собівартості продукції. Оцінюючи даний показник, безсумнівно, потрібно мати на увазі, що структура собівартості має яскраво виражені галузеві особливості. Рівень цього показника для оцінки ВПП має наступну шкалу:

1. Рівень ВПП А - 80 % і більше;

2. Рівень ВПП В - 50 % - 79 %;

3. Рівень ВПП С - < 50 %.

- співвідношення зміни цін на сировину, матеріали й зміни цін на продукцію. У випадку якщо значення даного співвідношення більше одиниці - це співвідношення називається «диктат постачальника». Постачальник з різних причин (дефіцитність продукції, монопольне положення) має можливість диктувати ціну на свою сировину, а виробник продукції - підприємство, з різних причинах (тверда конкуренція, низький купівельний попит і т.п.) не має можливості відповідно підвищувати ціни на готову продукцію.

Якщо значення показника дорівнює одиниці - це «співвідношення рівнодення». Тобто підприємство - виробник продукції як би передає «підвищення» цін на сировину, матеріали на ціни на готову продукцію. Якщо ж значення даного співвідношення менше одиниці - це вже «диктат виробника». Означає це наступне - сировину, матеріали купуються за низькими цінами, а готова продукція користується підвищеним попитом; або підприємство займає дуже вигідну ринкову позицію й має можливість «диктувати ціни». Рівень цього показника для оцінки ВПП має наступну шкалу:

1. Рівень ВПП А - < 1;

2. Рівень ВПП В - = 1;

3. Рівень ВПП С - > 1.

- матеріаловіддача. Даний показник визначається як відношення виторгу від реалізації продукції до матеріальних і прирівняних до них витратам у собівартості продукції. Рівень цього показника для оцінки ВПП має наступну шкалу:

1. Рівень ВПП А - >1,5;

2. Рівень ВПП В - 1 - 1,5;

3. Рівень ВПП С - < 1.

Оцінка стану кадрової складової:

- співвідношення коефіцієнта обороту по прийому й коефіцієнта обороту по вибуттю. Коефіцієнт обороту по прийому визначається відношенням числа прийнятих за певний період часу до середньоспискової чисельності протягом досліджуваного періоду.

Коефіцієнт обороту по вибуттю визначається відношенням числа звільнених за певний період часу до середньоспискової чисельності протягом розглянутого періоду. Економічне значення отриманого співвідношення є співвідношення компенсації, і говорить про збалансованість, динамічну рівновагу у формуванні трудових ресурсів підприємства. Рівень цього показника для оцінки ВПП має наступну шкалу:

1. Рівень ВПП А -> 1;

2. Рівень ВПП В - 0,5 - 1;

3. Рівень ВПП С - < 0,5.

- професійний склад кадрів. Присвоєння зазначеної якісної характеристики здійснюється на основі експертної оцінки. Рівень цього показника для оцінки ВПП має наступну шкалу:

1. Рівень ВПП А - відповідає потребі;

2. Рівень ВПП В - необхідно навчання й відновлення персоналу;

3. Рівень ВПП С - не відповідає потребам, необхідно радикальне відновлення персоналу.

- зміна продуктивності праці. Продуктивність визначається відношенням обсягу виробленої продукції до середньоспискової чисельності працюючих. Потім розраховується зміна продуктивності як відношення продуктивності поточного періоду до продуктивності попереднього періоду. Рівень цього показника для оцінки ВПП має наступну шкалу:

1. Рівень ВПП А - >10 %;

2. Рівень ВПП В - 0 - 10 %;

3. Рівень ВПП С - < 0.

4. Присвоєння кожному значенню показника, що попали в інтервал, бальної характеристики. Найбільший бал повинен відповідати самому сприятливому інтервалу, найменший бал – самому критичному інтервалу.

5. Визначення мінімального й максимального значення бальної шкали в межах використовуваної групи показників.

Для нашого прикладу шкала значень буде виглядати в наступним чином:

1. Коефіцієнти рівня ВПП А - 10 балів;

2. Коефіцієнти рівня ВПП В - 6 балів;

3. Коефіцієнти рівня ВПП С - 2 бали.

Максимальне значення шкали - 30 балів (10*3),

де 10 – максимальний бал по розрахованих коефіцієнтах кожної структурної групи;

3 - кількість показників, що характеризують кожну зі складових ВПП.

Мінімальне значення шкали - 6 балів (2*3),

де 2 - мінімальний бал по розрахованих коефіцієнтах кожної структурної групи;

3 - кількість показників, що характеризують кожну зі складових ВПП.

6.Присвоєння інтервалам, наведеним у п. 3, бальних значень.

Рекомендується проводити дану градацію, використовуючи метод експертної оцінки.

Наприклад, розглянуте підприємство можна віднести в розряд з високим рівнем виробничого потенціалу при наступних значеннях коефіцієнтів, що розраховують:

• всі три коефіцієнти - коефіцієнти рівня ВПП А;

• два коефіцієнти - коефіцієнти рівня ВПП А,

• один коефіцієнт - коефіцієнт рівня ВПП В.

Підприємство можна віднести в розряд із середнім рівнем виробничого потенціалу при наступних значеннях коефіцієнтів, що розраховують:

• два коефіцієнти - коефіцієнти рівня ВПП А, один коефіцієнт - коефіцієнт рівня ВПП С;

• один коефіцієнт - коефіцієнт рівня ВПП А, один коефіцієнт - коефіцієнт рівня ВПП В, один коефіцієнт - коефіцієнт рівня ВПП С;

• два коефіцієнти - коефіцієнти рівня ВПП В, один коефіцієнт - коефіцієнт рівня ВПП А;

• всі три коефіцієнти - коефіцієнти рівня ВПП В;

• два коефіцієнти - коефіцієнти рівня ВПП В, один коефіцієнт - коефіцієнт рівня ВПП С.

Підприємство можна віднести в розряд з низьким рівнем виробничого потенціалу при наступних значеннях коефіцієнтів, що розраховують:

• два коефіцієнти - коефіцієнти рівня ВПП С, один коефіцієнт - коефіцієнт рівня ВПП А;

• два коефіцієнти - коефіцієнти рівня ВПП С, один коефіцієнт - коефіцієнт рівня ВПП В;

• всі три коефіцієнти - коефіцієнти рівня ВПП С.

На основі даних міркувань були визначені граничні значення бальної шкали:

- рівень ВПП А - 26 - 30 балів;

- рівень ВПП В - 14 - 22 бала;

- рівень ВПП С - 6 - 14 балів.

7. Визначення експертним шляхом значимості кожної складової залежно від регіональної або галузевої приналежності підприємства з метою визначення підсумкового рівня ВПП господарюючого суб'єкта.

Розрахунковий етап містить у собі наступні дії:

1. На основі вихідних даних визначаються значення коефіцієнтів по складової ВПП із метою присвоєння відповідних балів;

2. Підсумуються бали по складової ВПП;

3. Визначається характеристика ВПП підприємства залежно від отриманих балів і значимості складової ВПП.

Розрахунковий етап для розглянутого підприємства наведений у таблиці 8.5.

На досліджуваному підприємстві особливу значимість має матеріальна складова ВПП, тому що про високий рівень виробничого потенціалу буде свідчити своєчасність поставок сировини, його високу якість, максимальну оборотність тощо.

Таким чином, підприємству можна присвоїти середній рівень виробничого потенціалу (В) – підприємство успішно існує в бізнесі, є труднощі, які переборюються, тому що працюють механізми адаптації.

Пропонована методика визначення рівня виробничого потенціалу підприємства володіє рядом переваг, серед яких можна виділити:

• придатність методики для використання її як окремими промисловими підприємствами, так і при комплексному вивченні тенденцій у галузі, регіоні й т.д.;

• структурованість, що дозволяє чітко виділити й сформулювати проблеми в управлінні виробничим потенціалом, що підлягають рішенню;

• доступність розуміння результатів всім персоналом підприємства.

Таблиця 8.5

Значення коефіцієнтів по кожній групі, що характеризує ВПП