Структура культури .

Date: 2015-10-07; view: 430.

Структуру культури утворює:

- усе, що створено людиною, створено матеріальною і духовною працею, уся матеріальна і духовна дійсність, що поєднує в собі як засоби існування людства, так і його духовний світ – мистецтво, літературу, релігію, філософію (предмети матеріальної і духовної діяльності людини)

- сама людина як представник певної соціальної верстви і рівень її культурності (суб'єкти і носії культури з характерними рисами національної ментальності і моралі)

- комплекс зразків поведінки, що визначають спосіб життя людини (інституціональні стосунки)

Сучасна наука поділяє структурні частини культури передовсім за її носіями: світова і національна, міська і сільська, класова і етнічна, професійна і непрофесійна, молодіжна, культура сім'ї чи окремої людини, масова і елітарна. Л. Уайт у структурі культури виділяє три підсистеми: технологічну (знаряддя праці і техніка їх використання), соціальну( стосунки між людьми і відповідні типи поведінки в економіці, політиці, моралі, війську, професійній діяльності), ідеологічну(знання, ідеї, філософія, наука, художня культура, міфологія, звичаї і традиції, релігія).У іншому структурному зрізі – співвідношення національного, інтернаціонального і (донедавна штучно підкреслюваного) класового в культурі. Штучне виділення класового поділу культури, що панувало в СРСР, призвело до нівелювання національного у розвитку культури. На основі різновидностей людської діяльності умовно виділяють дві форми культури – матеріальну і духовну.

Матеріальна культура пов'язана виробництвом і задоволенням та зростанням матеріальних потреб людей, духовна ж пов'язана ж з духовним виробництвом і формуванням і забезпеченням етичних і естетичних цінностей, смаків й інтелектуальних потреб, духом, свідомістю. Вона викликається духовними потребами, ідеалами, уявленнями про сенс життя, щастя, справедливість, світоглядом, ментальністю. Духовна культура формується в процесі духовної діяльності, а реалізується у вигляді наочно прийнятних результатах цієї діяльності – формах свідомості моралі, праві, політиці, філософії, науці, мистецтві, релігії, соціальних інститутах – системі освіти і виховання, звичаях, традиціях, суспільній думці, обрядах. До духовної культури належать і ті відносини, що склалися під час духовної діяльності. Особливістю духовних цінностей і їх непіддатливість старінню і довго тривалість та незалежність, часто невіддільність від акту творчої діяльності (театральна вистава, лекція, виступ музиканта).Оцінка їх завжди відносна і суб'єктивна. На думку фахівців, існує чимало різновидів культури, які відносяться ідо матеріальної, і до духовної сфери: політична, економічна, екологічна, естетична культури. Отже, структура культури складає єдину систему з різних елементів, які взаємодіють між собою.

Культура в людському бутті виконує такі функції:

функція консолідації

функція регуляції колективних форм життєдіяльності

функція накопичення і трансляції і репродукції соціального досвіду

функція адаптації до оточення

функція комунікації

8)Художня культура як складова духовної базується на засвоєнні світу через систему художніх образів, створених митцем - суб'єктом культури. Художня діяльність поєднує перетворюючу діяльність (створення художніх творів) з комунікативною та пізнавальною (реалізація процесів сприймання мистецьких цінностей). Слід підкреслити самостійність існування ще однієї реальності – світу мистецтва, який наближує людину до її ідеалу. Художньо-образне освоєння світу має різноманітні способи творчості, модифікації, виявлені у видах мистецтва, які тепер частіше називають текстами культури – література, музика, живопис, архітектура, театр, скульптура, ужиткове й декоративне мистецтво. Мистецтво побутує у різних жанрах (поема, роман, симфонія, портрет). Історично склалися різні творчі методи і стилі (готика, бароко, класицизм, романтизм). У художній культурі реалізується цілісне, об'ємне, найбільш гармонійне освоєння людиною світу. Вона сприяє реалізації людиною наявних у ній можливостей і потенцій, дає змогу вдосконалюватись духовно, емоційно, інтелектуально, прилучає до вічної мудрості, до мистецьких цінностей, орієнтує на загальнолюдські ідеали.

Рівень художньої культури, при всій самостійності її розвитку, багато в чому залежить від матеріальної основи історичної доби, бо вона є системою створення, збереження, обміну, розподілу, поширення і споживання створених і створюваних цінностей, тому залежить від інституцій, а також матеріального благополуччя людей. Суспільний стан стимулює або стримує художню діяльність.

В художній культурі, в мистецтві, зокрема у фольклорі найбільше виявляється психічний склад нації як цілого. Він об'єктивується в артефактах мистецтва, які піддаються науковому дослідженню. Джерело проявів рис національного – в мистецтві, національному не лише за формою (як стверджували ідеологи марксизму), а передовсім в образах і нормах мислення. Мовна будова твору мистецтва віддзеркалює характерність специфіки національного мислення.