Поняття геополітики та основні підходи до його визначення.

Date: 2015-10-07; view: 508.

Поняття геополітики характеризує місце і конкретноісторичні форми впливу територіально-просторових особливостей, положення держав чи їх блоків на локальні, регіональні, континентальні чи глобальні процеси.

Два підходи до розуміння геополітики:

У вузькому сенсі, геополітика – це політологічна концепція, яка визнає у зовнішній політиці держави визначальну роль географічного фактору, а саме: просторове розташування країни, розмір території, кількість і щільність населення, природні ресурси, особливості клімату. В цьому сенсі геополітику прийнято розглядати як просторово-географічний аспект міжнародних відносин, пов'язаний із питан­нями здійснення зовнішньої експансії держави за допомогою сили, передусім військової.

У широкому сенсі, геополітика – сукупність фізичних, соціальних, матеріальних і моральних ресурсів держави, використання яких дозволяє їй досягати своїх цілей на міжнародній арені. З огляду на це прийнято розрізняти геополітичне і географічне положення держави. Кожна країна має географічне поло­ження, але може не мати геополітичного, яке залежить від її потенціалу. "Геополітика - це цілеспрямована діяльність суб'єкта міжнародних від­носин у контексті всього спектра зовнішніх і внутрішніх факторів, що дають змогу цьому суб'єкту здійснювати контроль над простором із метою реалізації своїх життєво важливих інтересів".

Обидва підходи досліджують зовнішню політику держав, відносини між ними, намагаючись з'ясувати їх закономірності та детермінан­ти. Відмінності: Перший підхід акцентує увагу на географічному аспекті таких діяльності та відносин. Другий підхід – на соціокультурному рівні, не заперечуючи фізичного впливу, але й не абсолютизуючи його.

Об'єктом дослідження геополітики можна вважати міжнародні відносини і зовнішню політику держав, а предметом– чинники, що їх визначають і синтезують географічні, економічні та інші особливості розташування даної держави у певному регіоні, а також - інших країн, що утворюють близьке та більш віддалене її оточення. До об'єктивних геополітичних чинників прийнято відносити можливості геогра­фічного розташування, параметри території, ресурсний, військовий, економіч­ний та інтелектуальний потенціали країни, розвиненість комунікацій. До суб'єктивних - національно-цивілізаційну ідентичність, соціально-політичну організацію суспільства, характер політичного режиму, рівень усвідомлення національних інтересів.

Різниця між двома основними підходами є конкретно-історичною, і зумовлена двома етапами становлення геополітичної думки: 1.Класична геополітика.2.Постмодерна геополітика (геополітика, що відповідає реаліям постбіполярного світу). Різниця між підходами полягає у різному тлумачення префіксу “гео-“.Класична геополітика тлумачить його як географічну, просторово-територіальну детермінанту зовнішньої політики, а сучасна, постмодерна геополітика тлумачить “гео” як синонім глобального, “вселюдського”. Процеси, які мають ці ознаки на сьогодні детермінують зовнішню політику держав, а вміння держав використовувати ці процеси у своїх інтересах визначає їх геополітичне положення.

Як наука: Геополітика у Британській енциклопедії – дисципліна, що слу­гує визначенню національної політики з урахуванням впливу на неї факторів природного середовища. В Американській енциклопедії – наука, що вивчає й аналізує в єдності географічні, історичні, політичні та інші взаємодіючі фактори, що чинять вплив на страте­гічний потенціал країни. В. Потульницький визначає геополі­тику як напрямок політології, що межує з географією і досліджує передусім державну належність тієї чи іншої землі.