Специфіка мови як одного із засобів політики.

Date: 2015-10-07; view: 552.

Специфіка політичної мови: вона є матеріалізована форма фіксації політичних ідей, практики влади, в якій одночасно виявляється і приховується їх достеменний зміст.Специфіка політичної мови зумовлена тим, що суб'єкти політики в своїх мовних комунікаціях прагнуть не істини, а підтримки.Основні риси політичної мови:

1. Політична мова – безпосередній прояв влади, форма влади;

2. Мова політики орієнтована на досягнення підтримки з боку слухачів;

3. Політична мова – корпоративна мова;

Якості політичної мови:1. Повідомлення оцінок для передачі інформації про факти;2. Домінування у повідомленнях коментарів над інформацією про події;3. Надання переваги загальним формулюванням, абстракціям перед реальними фактами;4. Використання умовних, беззмістовних висловів;5. Домінування впливу на відчуття;

Функції політичної мови:

1) Комунікаційна;2) Інформаційна;3) Виховна;4) Маніпуляційна;5) Виразу соціально-групових інтересів;

Різновиди політичної мови ( за сферами застосування ):· мова законодавства та адміністративно-правового управління ( регламентуюча функція );· мова управління ( регуляція практичної діяльності );· мова спілкування та переговорів ( забезпечення порозуміння, з'ясування позицій, вирішення конфліктів );· Мова політичного виховання;Мова політичної пропаганди; повідомляє і тим, хто слухає ( у певному контексті часу, простору, значення ).

Політичний дискурс – це втілена у мові політична воля та демократичне обговорення і обґрунтування будь-яких тем, які мають значення для громадян; це характеристика мовної комунікації в демократичному суспільстві.Особливості політичного дискурсу в сучасній Україні:

1. Сакральний ( священний ) характер мовних повідомлень влади;

2. Закритий характер дискурсної практики;

3. Агресивний характер дискурсної влади;

4. Метафоричність мовлення;

5. Монологізм

98. Основні методи політичного прогнозування.

Прогноз – науково-обґрунтоване судження про можливі стани об'єкту у майбутньому, про альтернативні шляхи та терміни їх здійснення.Політичний прогноз ( у шир. сенсі) – розробка науково обґрунтованих суджень про ймовірні стани політичної системи або окремих її суб'єктів у майбутньому та про можливі шляхи та строки їх досягнення.Політичний прогноз (у вузько-прикладному сенсі) – науково обґрунтовані судження про імовірнісні стани політичної системи або окремих її суб'єктів у майбутньому і про імовірні шляхи та строки досягнення, котрі мають чітко визначений період упередження та тісно пов'язані з можливою реакцією на них у вигляді політичних рішень ( К. В. Симонов ).В історії уявлень про можливість політичного прогнозування виділяють триі позиції:· Марксистська “оптимістична” ( стверджує можливість політичного прогнозування );· Позитивістська “песимістична” ( відкидає можливість політичного прогнозування );· Прогнозування можливе, але ставитись до нього треба обережно;

Дві сторони політичного прогнозування: 1. Теоретична;2. Практична (забезпечення умов для прийняття оптимальних політичних рішень);

Мета політичного прогнозування:1. Уникнення небажаних результатів у майбутньому;2. Прискорення одержання бажаних результатів;

Форми прогностичного знання:· знання про якості об'єктів, які реально існують;· знання про якості об'єктів, які не існують сьогодні, проте можуть з'явитись у майбутньому;

Теоретичні засади політичного прогнозування:І. Загальна методологічна основа: людина здатна пізнавати світ, у тому числі і політичну сферу;ІІ. Основа для прогнозування: майбутнє політичних явищ знаходиться у теперішньому часі, але лише в імовірному плані.ІІІ. Дія закону причинності ( причинно-наслідкових зв'язків ): будь-яке явище має свого попередника ( причину ) і саме виступає як причина для наступного явища ( наслідку ). Завдання політичного прогнозування – виявлення ланцюгів причинно-наслідкових звязків.ІV. Аналіз та вивчення мотивів людей.V. Знання конкретної політичної ситуації.

Типологія політичних прогнозів:

1. За об'єктом:· зовнішньополітичні;· внутрішньополітичні;

2. За проблемно-цільовим критерієм:· Пошукові ( продовження в майбутнє теперішніх тенденцій );· Нормативні ( визначення строків досягнення бажаного стану об'єкта );

3. За періодом упередження:· оперативні ( до 1 міс. );· короткострокові ( до 1 р. );· середньострокові ( до 5 р. );· довгострокові ( понад 5 р. );· футурологічні ( понад 15 р. );

Методи здійснення політичного прогнозування – основні способи здійснення політичного прогнозування.Інтуїтивно-логічні методи політичного прогнозування – методи політичного прогнозування, засновані на інтуїції, фантазії, уяві, розумінні політичних явищ і процесів дослідниками.Різновиди Інтуїтивно-логічних методів політичного прогнозування :

І. Метод аналогії: співставлення прогнозованого процесу зі схожим процесом, який вже мав місце в минулому, для одержання відповідних висновків про можливості протікання прогнозованого процесу.ІІ. Сценарний метод ( метод складання сценаріїв, метод сценаріотехніки ) – створення описової картини розвитку подій і їх майбутнього стану.

Етапи:· підготовка сценарію - виявлення найсуттєвіших рис описуваного явища ( створення системної моделі описуваного об'єкта );· написання сценарію – послідовний, поетапний опис того, що може відбутись, з максимальним врахуванням всіх чинників.ІІІ. Метод експертних оцінок:· індивідуальне опитування;· “круглий стіл”;ІV. метод “Дельфі” ( різновид методу експерних оцінок ):· опитування фахівців за допомогою анкет;· обробка даних, створення єдиної аналітичного документу;

· ознайомлення експертів з документом;· повторне анкетування;

V. Метод імітаційних ігор:· визначення заданих правил для гри;· створення команд учасників гри, котрі імітують певних суб'єктів;· “програвання” командами певних ігрових ситуацій;Різновиди імітаційних ігор ( за типом учасників ): 1. Ігри, в яких приймають участь лише люди;

2. Ігри, в яких приймають участь лише машини, для яких люди задають програми;3. Ігри, в яких приймають участь люди і машини.VІ. Метод “мозкового штурму” ( “брейнстормінгу” ). Мозковий штурм – спосіб генерування нових ідей, одержання нових шляхів розвязання проблеми, розвитку ситуації в результаті творчості колективу фахівців.

Етапи методу:1. Вільне генерування колективом фахівців ідей;2. Аналіз іншою групою висловлених ідей з метою створення підсумкового документу;ІІ. Метод синектики ( автор У. Гордон ).Подібний до методу “мозкового штурму”, але, на відміну від нього, у методу синектики ідеї мають висуватися нефахівцями, осмислюючись ученими.

VІІІ. Метод ПАТТЕРН ( planning Assistance Through Technical Relevance Number – Допомога плануванню засобом відносних показників технічної оцінки ):· ситуаційний аналіз;· побудова “дерева цілей” ( схеми, що являє собою членування ідей на менші підідеї )Модель – уявлення про об'єкт, систему, ідею у деякій формі, що відмінна від самої дійсності ( Шеннон ). Модель – умовний образ об'єкту або системи об'єктів, який дає можливість одержувати нову інформацію про об'єкт.Типи моделей:1. Фізичні ( не застосовуються в дослідженнях політики );2. Математичні ( застосування в дослідженнях політики – обмежене );3. Аналогові – розкривають зміст певної системи, маючи іншу форму ( знаходять втілення при дослідженні політики у різноманітних схемах ); Групи моделей:1) Статичні ( об'єкт у статиці );

2) Прості динамічні ( об'єкт у динаміці );3) Складні динамічні ( об'єкт у статиці, динаміці і розвитку );Етапи політичного моделювання:1. Створення системної моделі з включенням найсуттєвіших характеристик модельованого об'єкту;2. Введення кількісних параметрів;У США політична моделювання активно використовується у розробці моделей для прогнозування результатів виборів Президента США на основі певних параметрів.Приклади моделей прогнозування результатів президентських виборів ( США ):Модель Тафта ( 1978 ) – Дохід на рік виборів, “симпатія” до Президента;

Модель Гіббса ( 1982 р. ) – Особистий дохід;Модель Льюїс-Бек – Райта ( 1990 р. ) – Валовий національний продукт; рейтинг популярності; число місць президентської партії у Палаті представників Конгресу; процент голосів, одержаних діючим Президентом на первинних виборах; результати праймеріз.