Основними його видами є природне і циклічне безробіття.

Date: 2015-10-07; view: 366.

Апреля 2013, 18.00

Лекцию читает проф. д-р Герта Дойблер-Гмелин, экс-министр юстиции Германии и бывший депутат Бундестага

April 2013, 18.00 Uhr

Deutsches Generalkonsulat Sankt Petersburg, Ul. Furstatskaja 39

Anmeldung unter julia.Tarassowa@fesmos.ru bis zum 18.April erforderlich

Генеральное консульство Федеративной Республики Германия в Санкт-Петербурге и Фонд имени Фридриха Эберта в рамках Недели Германии в Санкт-Петербурге 2013 приглашают на лекцию с последующей дискуссией

«Гражданские права и международные отношения»

Генеральное консульство Федеративной Республики Германия в Санкт-Петербурге, улица Фурштатская, д. 39

Предварительная запись по электронной почте julia.Tarassowa@fesmos.ru до 18 апреля обязательна

Складові природного безробіття, чинники, які його виправдовують, і його динаміку.

Природне безробіття є добровільним, фрикційним і структуриим.

Добровільне безробіття виникає тоді, коли робітники не хочуть працювати за пропоновану їм заробітну плату, але стали б до роботи, якби вона була вищою. Існування добровільного безробіття вказує на важливість правильного розуміння безробіття. Економіка може ефективно функціонувати, і навіть тоді вона породжує певне безробіття. Частина з цих людей офіційно вважаються безробітними. Фрикційне безробіття виникає внаслідок постійного руху населення між видами праці, регіонами, а також на різних стадіях життєвого циклу. Навіть якщо економіці притаманна повна зайнятість, завжди існують люди, які шукають роботу після закінчення навчання або через переїзд в інше місто. Структурне безробіття означає невідповідність між пропонування і попитом на працівників. Ця невідповідність виникає тоді, коли попит на один різновид праці зростає, тоді як на інший зменшується, а пропонування не може швидко пристосуватися до цього.

Вимушене безробіття зумовлене перепадами ринкової кон'юнктури і характеризується своєю тривалістю. Якщо надто висока з позицій ринкової рівноваги заробітна плата не знижується, то виникає надлишкова робоча сила. Тільки частина робітників отримує роботу, решта стають вимушено безробітними. Циклічне безробіття - це безробіття, викликане спадом, тобто тією фазою економічного циклу, коли виробництво і сукупний попит абсолютно скорочуються.

Закон Оукена стверджує, що кожен 1 % привищення рівня безробіття вище природного рівня, призводить до недоотримання ВВП в розмірі 2,5 %. Циклічне безробіття існує лише в період спаду ділової активності. Великі розміри безробіття негативно впливають як на відтворення ВВП, так і на відтворення робочої сили.

Відтворення робочої сили в ринковій економіці — це безперервний процес відтворення зайнятої його складової і незайнятої.

Рівень безробіття вимірюється нормою безробіття, а саме:Рівень безробіття = безробітні/ робочу силу*100.

Якщо рівень безробітті перевищує норму природного безробіття, то в країні існує безробіття.

Соціальні наслідки безробіття.

Безробіття в механізмі відтворення робочої сили — це не тільки економічне лихо, воно завдає людям великих соціально-психологічних збитків.

Втрата роботи істотно знижує життєвий рівень працівника, завдає йому морально- психологічної травми внаслідок відчуження від виробництва. За період безробіття знижується кваліфікація, втрачається самоповага, формується почуття самотності та непотрібності. Погіршується фізичний і психологічний стан людини. Невипадково в економічно розвинутих країнах на подолання негативних наслідків безробіття витрачається 3—5 % ВВП. Особливу роль у цьому відіграє держава. її діяльність здійснюється за такими напрямами: а) регулювання рівня й тривалості безробіття і б) соціальний захист безробітних.

Зниженню безробіття сприяє: -економічна політика, спрямована на підтримання стійкого розвитку суспільного виробництва, стримування інфляції та підтримання сукупного попиту; -збільшення тривалості навчання пересічного громадянина; -посилення гнучкості заробітної плати; -державна політика, спрямована на захист і підтримку вітчизняного виробництва та вітчизняного ринку;

Безробіття— закономірний елемент відносин зайнятості і відтворення робочої сили в ринковій економіці.

2. Визначеня предмету політична економія .Функціїї політ економ
Перші спроби аналізу економічних явищ ми бачимо ще в античний період. Виникнення структурованих спеціалізованих економічних досліджень відноситься початку 17 ст. часу зародження капіталістичних стосунків і формуванні національних ринків. Саме тоді виник термін політична економія. Вперше застосував француз Антуан де Монкріт'єм.

Меркантилізм– перша школа політичної економії. Джерело багатства – торгівля.

Фізіократи. Джерело багатства – виробництво, але тільки в с/г. Зробили першу спробу аналізу відтворення суспільного капіталу. Представник: Француа Кене. Класична школа політекономії. Представники: Адам Сміт, Віл'ям Петі, Д. Рекардо – заклали основи трудової теорії вартості, зробили спробу пояснити закони, що управляють економічними явищами.

Квінтесенцією класичної політекономії являється вчення Карла Маркса, яке стало фундаментом формування економіки, як науки з чітко визначеним предметом.

Сучасно-економічна теорія характеризується великою різноманітністю напрямків, шкіл,течій. Неокласична – в основі уявлення про ринок, як про саморегульовану систему. Ринковий механізм саморегулювання вважається єдиним ефективним засобом функціонування економіки. Державне втручання призводить до порушення ринкової рівноваги. Грунтується на теорії граничної корисності і граничної продуктивності праці.

Кєнсіанство – виникло в 30-ті рр. 20 ст., внаслідок світової кризи 1929-1933 рр. і нездатності капіталістичної економіки до саморегулювання. Засновник – Кєйнс.

Монатиризм – говорить про неможливість прямого втручання держави в економіку. Держава потрібна втручатися в економіку тільки за допомогою непрямих заходів.

Інститутсіоналізм: об'єкт дослідження – громадські інститути. Державна корпорація про спілки.

Політекономія– наука, що вивчає соціально-економічні або виробничі відносини людей, як форму розвитку продуктивних сил суспільства. Вивчає виробничі відносини у взаємодії з продуктивними силами і надбудовою. Люди здійснюють процес виробництва не по одинці, між ними створюються певні економічні виробничі відносини.

Виробничі відносини – відносини, які об'єктивно формуються між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживанні матеріальних та духовних благ.

Функции ПЭ. ПЭ вивчає відносини для людей у вирішальній сфері їх життєдіяльності: в пр.-хоз. экон. діяльності. Значення ПЭ у суспільства може бути охарактеризоване її функциями.

ПЭ як із галузей наукового знання, выполняет:

1) пізнавальну функцію. Нею ПЭ забезпечує накопичення наукових знань у області пр.-хоз. діяльності людей, а загалом - нарощування інтелектуального потенціалу суспільства, розширює науковий кругозір людей, озброює їх знанням об'єктивних законів экон. розвитку суспільства, силою наукового предвидения.

2) методологічну. ПЭ вивчає произв.-хоз. відносини людей глибинної їх сутності. Це фундаментальна наука, є методологічної основою всіх экон. наук. Це свого роду экон. философия.

3) практичну. ПЭ - теоретична основа экон. політики д-ви, підприємств, фірм. За підсумками відкритих нею законів і його теоретичних висновків органи держуправління, фірми визначають свої програмні мети, экон. стратегію і тактику. ПЭ сприяє нарощуванню экон. потенциала.

4) ідеологічну. ПЭ формує погляди, громадські ідеї, суспільну свідомість. Є вихідної основою формування экон. і політичного мислення.