Виробництво і обіг. Витрати обігу і їх види.

Date: 2015-10-07; view: 327.

Вплив на вартість товару складових частин витрат виробництва.

Вартість спожитих засобів виробництва — постійний капітал — тільки переноситься на товар. Збільшення або зменшення цих витрат збільшує або зменшує вартість товару. Особливу увагу слід звернути на те, що зміна витрат на заробітну плату не впливає на величину вартості товару. Вона лише впливає на величину капіталістичних витрат виробництва та пропорцію, у якій знову створена вартість розпадається на змінний капітал та додаткову вартість.

Витрати обігу поділяються на 2 види чисті і додаткові.

Додаткові витрати обігу – витрати пов'язані з продовженням процесу виробництва у сфері обігу. До таких витрат відносять:

- Транспортування

- Сортування

Тобто ви не те що повинно виконуватись у виробництві, але частково передається до сфери обігу. Праця витрачена на ці процеси є продуктивною, тобто вона створює як вартість (в тому числі і додаткову вартість) так і споживчу вартість.

Тому ці витрати включаються у вартість товару та покриваються в процесі його реалізації.

Чисті– це видатки, які зумовлені прогресом обігу, тобто змінної форми вартості, перетворенням грошей в товари та товари в грошей.

До таких витрат відносять:

- Оплату праці торгівлю працівників;

- Отримання торгівельних приміщень;

- Витрати на рекламу, бухгалтерію, адміністративно-управлінську діяльність.

Працівники зайнятті безпосередньо продажем товарів, розрахунком по купівлі продажу, не створюють нової вартості тому витрати на них не входять у вартість товару та повинні покриватися за рахунок додаткової вартості (прибутку) підприємця.

8. Виробництво, розподіл і перерозподіл, та використання національного доходу.
Національний дохід(НД) – це частина сукупного суспільного продукту(ССП), яка залишається за винятком фонду відшкодування.

За вартістю– це вся знов створена вартість(V+m) за рік. За своєю натуральною формою НД – це всі засоби виробництва і предмети споживання, вироблені за рік.

У своєму русі НД проходить 4 стадії:

1) Виробництво.

2) Розподіл.

3) Перерозподіл.

4) Використання.

На 1 стадії НД створює сфери матеріального виробництва, його розширення залежить від 2 факторів:

1) Від розмірів живої праці, задіяної в сфері матеріального виробництва (цей фактор, пов'язаний з екстенційним типом економічного росту).

2) Ріст продуктивності суспільної праці (цей фактор пов'язаний з інтенсивним типом економічного росту).

На 2 стадії (стадії розподілу) відбувається формування первинних доходів робітників і підприємців матеріального виробництва.

3 стадія (стадія перерозподілу) обумовлена необхідністю мати сферу нематеріального виробництва, а також не збігом доходів,одержуваних підприємствами і галузями з їх потребами. Перерозподіл НД одержує вираження в кінцевих доходах населення,підприємств, держави. Основним інструментом перерозподілу НД є державний бюджет. Крім того НД перерозподіляється по каналах оплати сфери послуг працівниками і підприємствами матеріального виробництва.

На 4 стадії (у процесі використання) НД виступає у вигляді фондів споживання і фондів нагромадження.

Фонд нагромадження,по характеру використання зводиться до коштів, що йдуть на розширення виробництва та своїми матеріальними джерелами мають додатковий продукт.

У нагромадженні розрізняють виробничі та невиробничі нагромадження. Перше йде на нове будівництво, реконструкцію та відновлення діючих підприємств у галузях матеріального виробництва. Не виробничі нагромадження – це розширення реконструкцій, відновлених галузей нематеріального виробництва.

Фонд споживання у будь – якому суспільстві має своїм джерелом необхідний продукт і частину додаткового продукту (за винятком той його частини, що йде на нагромадження). Функції фонду споживання – задоволення поточних суспільних і особистих потреб. За характером використання фонд споживання складається із:

Фонду особистого споживання підприємців та робітників.

Суспільних фондів споживання.

Співвідношення фонду споживання і фонду нагромадження повинно бути на кожному етапі розвитку оптимальним. Тобто повинно забезпечувати поточні потреби і забезпечувати нормальні передумови для подальшого розвитку. Як правило, це положення суперечливе, і роль держави зводиться до збалансування цих факторів.

9. Господарський механізм, його сутність та елементи
1 Господарський механізм — це система основних форм, методів і важелів використання законів, розв'язання суперечностей суспільного способу виробництва, реалізації власності, а також всебічного розвитку людини, формування її потреб, створення системи стимулів і узгодження економічних інтересів основних класів, соціальних груп.

2 Функції господарського механізму.

Сутність господарського механізму проявляється через його функції. До основних з них у політико-економічній системі належать такі:

І реалізація відносин пануючого типу власності;

сполучення і взаємодії продуктивних сил і виробничих відносин в економічній структурі суспільства;

узгодження й забезпечення руху економічних інтересів;

розв'язання суперечностей; формування «поля» взаємодії між механізмом дії і механізмом використання економічних законів.

Реалізація цих функцій в економічній практиці відбувається на основі таких основних принципів формування і функціонування господарського механізму, як: ефективність, збалансованість, системність, соціальна спрямованість.

Діалектика механізму господарювання полягає в тому, щоб розкрити його суттєвий зміст і відповідно до цього вдосконалювати форми його прояву.

Структура механізму господарювання зумовлена його об'єктивною природою і виробничими відносинами з їх глибинною сутністю — пануючим типом власності й адекватними економічними законами. Домінантою виведення структури механізму господарювання є економічні закони, форми прояву яких і утворюють його елементи з їх взаємозв'язками і взаємообумовленістю.

Організаційно-економічні форми об'єктивно визначені як можливості. Визначаючись своєю об'єктивною природою, вони в той самий час є результатом суб'єктивної діяльності. З цієї точки зору організаційно- економічні форми виступають і як форми використання економічних законів.

3 Структура господарського механізму.

Механізм господарювання як система організаційно-економічних форм включає такі структурно-функціональні підсистеми: планування, стимулювання, організація, регулювання. Кожна з цих форм, у свою чергу, виступає у безлічі інших форм, що виконують свої функції і в своїх взаємозв'язках створюють відповідні підсистеми механізму господарювання.

- підсистема планування включає прогнозування, довгострокове, середньострокове і поточне планування, директивне й індикативне планування тощо;

-підсистема стимулювання — економічні важелі і стимули економічної діяльності, прискорення науково-технічного прогресу, кредитно- фінансову систему;

-підсистема організації — форми організації й управління виробництвом з відповідною регламентацією прав і обов'язків економічних суб'єктів.

Господарський механізм — це система основних форм, методів і важелів використання законів, розв'язання суперечностей суспільного способу виробництва, реалізації власності, а також всебічного розвитку людини, формування її потреб, створення системи стимулів і узгодження економічних інтересів основних класів, соціальних груп.