Невдачі (обмеження) уряду: брак інформації, інструментів контролю ринку та впливу на бюрократію

Date: 2015-10-07; view: 398.

Conclusion

PC was a response to great social changes. It has not been all bad. Some softening of manners toward other races, and toward homosexuals, was proper. So was a recognition of the rights and abilities of women. We needed a new decorum. The flaw is that PC is often premised on falsehoods about human nature. You may drive Nature out with a pitchfork, said Horace, but she will come running back. And so she will. Hopefully.

Неспроможність державної влади означає її нездатність забезпечити оптимальне розміщення ресурсів (що виникає внаслідок неспроможності ринку) і невідповідність політики розподілу доходів до тих уявлень про справедливість, які прийняті в суспільстві.

Вади держави – це її нездатність забезпечити ефективний вплив на розподіл обмежених ресурсів і невідповідність політики розподілу обмежених ресурсів до поширених у суспільстві уявлень про справедливість. Виокремлюють чотири групи факторів, що негативно впливають на обґрунтування та реалізацію державних управлінських рішень у сфері державного регулювання економіки.

1. Асиметрична інформація – уряд ніколи не отримує вчасно всієї інформації, необхідної для прийняття найкращих політичних рішень; усю інформацію неможливо отримати навіть технічно, до того ж існують суспільні групи особливих інтересів, які не зацікавлені в постачанні повної та достовірної інформації.

2. Недосконалість політичних процесів, зокрема під час ухвалення політичних рішень. Це раціональне ігнорування громадянами виборів (коли вони ухиляються від участі у виборах, бо низько оцінюють вигоди для себе від такої участі), що призводить до неадекватного відбиття настроїв суспільства в парламенті; можливості маніпулювання голосами внаслідок недосконалості регламенту прийняття рішень; логролінг – взаємна підтримка політиками один одного під час ухвалення рішень, що відповідають груповим, а не суспільним інтересам, та ін.

3. Обмеженість можливостей суспільства щодо контролю над владними структурами; завжди існує загроза надмірного зростання державного апарату, суспільного сектора загалом, а отже, збільшення видатків на його утримання і втрат в ефективності.

Для бюрократії характерними є: прагнення прискорити перебіг справ адміністративними методами, абсолютизація форми на шкоду змісту, принесення стратегії в жертву тактиці, підкорення мети організації завданням її збереження. Чим більше розростається бюрократичний апарат, тим нижчою стає якість рішень, що приймаються, тим повільніше здійснюється їх утілення в життя. Різні відомства нерідко переслідують протилежні цілі; їх працівники часто дублюють роботу одне одного. Застарілі програми не скасовуються, видаються все нові циркуляри, збільшується документообіг. Усе це вимагає величезних коштів для розв'язання простих питань.

4. Нездатність державних структур цілком передбачити наслідки прийнятих політичних рішень, особливо віддалені (хоч аналіз рішень за методом витрат-вигод може зменшити кількість помилкових рішень).