Зміст фінансової політики уряду

Date: 2015-10-07; view: 668.

Фінанси – це грошові фонди, що утворюються в процесі відтворення.

Економічні відносини, що виникають між державою, банками, суб'єктами господарської діяльності, окремими громадянами, між галузями економіки, регіонами тощо у зв'язку з формуванням та використанням грошових фондів, становлять фінансові відносини.

Формування, розподіл і використання в процесі суспільного виробництва грошових фондів, необхідних для забезпечення функціонування економіки та її розвитку, утворюють фінансову систему суспільства.

Фінансова політика є складовою економічної політики й охоплює сукупність заходів, які здійснює держава на всіх рівнях управління щодо організації та використання фінансів із метою виконання своїх функцій і розв'язання невідкладних конкретних питань. Фінансова політика проявляється в структурі державних доходів і видатків, у фінансовому законодавстві.

Фінансова політика розглядається в контексті її складових: бюджетної, податкової, бюджетно-податкової, грошово-кредитної, валютної, страхової, інвестиційної, інноваційної, амортизаційної.

За рівнем втручання держави в економіку країни залежно від особливостей її стану та розвитку фінансову політику поділяють на три основні типи: класичну, регулювальну, планово-директивну.

Головний напрям класичного типу (базується на працях класиків політекономії А. Сміта і Д. Рікардо та їх послідовників) – невтручання держави в економіку, збереження вільної конкуренції, використання ринкового механізму як головного регулятора господарських процесів, і як наслідок цього – обмеження державних податків і видатків, забезпечення умов для формування і виконання збалансованого бюджету.

В основу регулювального типу фінансової політики покладено економічну теорію англійського економіста Дж. Кейнса та його послідовників, яка передбачає необхідність втручання і регулювання державою циклічного розвитку економіки. Фінансовий механізм використовується для регулювання економіки соціальних відносин із метою забезпечення повної зайнятості населення. Головним інструментом впливу на економіку є державні видатки, що забезпечують формування додаткового попиту, розширення підприємницької діяльності, збільшення національного доходу, ліквідацію безробіття шляхом фінансування створення нових робочих місць.

Планово-директивний тип фінансової політики зазвичай застосовується в державах з командно-адміністративною системою управління економікою. Мета цього типу фінансової політики, що здійснюється шляхом прямого директивного керівництва в усіх сферах економіки й соціального життя, – забезпечення максимальної концентрації фінансових ресурсів у руках держави для подальшого їх перерозподілу відповідно до головних напрямів державного плану.

Наразі в жодній країні світу жоден тип фінансової політики в чистому вигляді не зустрічається.

►► Існують два типи фінансової політики:

1) дискреційна політика, що проводиться безпосередньо державою і включає такі головні засоби, як держконтракт, держзамовлення, державні інвестиції, соціальні трансферти, зміни в податковому регулюванні, фінансування державних програм;

2) недискреційна політика, яка здійснюється за допомогою вбудованих регуляторів: податків, соціальних виплат, інертної схильності до споживання, ефекту надійності компаній.

Залежно від тривалості періоду і характеру проблем, які потрібно розв'язати, фінансова політика поділяється на фінансову стратегію і фінансову тактику.

Нормальне функціонування суб'єктів господарювання за умов ринкової економіки, а також виконання державою своїх функцій неможливі без наявності необхідних фінансових ресурсів.

Фінансові ресурси – це кошти і майно, що використовуються для забезпечення функціонування в державі об'єктів економічної та соціальної інфраструктури, реалізації заходів, спрямованих на їхній розвиток, а також на соціальний захист населення.

Головними суб'єктами фінансової системи є: державні фінанси, фінанси підприємств, фінанси населення.

Державні фінанси – це сукупність грошових фондів, що акумулюються в руках держави й використовуються для виконання її (держави) соціально-економічних функцій.

Фінанси підприємств – це сукупність грошових ресурсів для здійснення процесу відтворення (тобто виробництва, обміну, розподілу і споживання) у межах того чи іншого підприємства.

Фінанси населення – це грошові ресурси, що формуються в жителів країни з доходів, отриманих від трудової та господарської діяльності або зі спадщини, та спрямовуються на примноження їх власності.

Центральне місце у фінансовій системі країни посідає державний бюджет. Державний бюджет – це система грошових відносин, що виникають між державою, з одного боку, підприємствами, організаціями і населенням – з іншого, з приводу формування і використання централізованого фонду державних грошових ресурсів для задоволення суспільних потреб.