Тема 1: Предмет і система ЦПП

Date: 2014-03-11; view: 786.

Социальная работа в сфере молодёжного досуга

Без докладов!!!

1. Понятие "досуг". Особенности молодежного досуга

2. Досуговая деятельность, ее потребности, признаки

3. Формы досуга молодежи. Формы организации досуга с молодежью

4. Учреждения культуры и досуга

5. Интернет - культурно-досуговый интерес. Достоинства и недостатки

6. Досуговые стратегии. Понятие «Клуб»

7. Крупнейшая общественная молодёжная организация «Российский союз молодёжи» (РСМ). Цели и направления деятельности.

8. Проект. Социальный проект. Социальное проектирование работы с молодежью

9. Типы проектов. Назначение проекта

10. Инновационная деятельность. Понятие, характеристика и подход

11. Модификационные, комбинаторные и радикальные инновации

12. Этапы инновационного проектирования в социальной работе с молодежью

13. Инновационный проект в социальной работе с молодежью. Структура

14. Гендерный подход в социальной работе с молодежью

15. Педагогическое обеспечение социальной работы с молодежью

16. Процесс развития социально-педагогического обеспечения. Сущность и назначение

17. Педагогическое обеспечение социальной работы с молодежью. Виды

18. Система повышения квалификации. Недостатки

19. Программирование деятельности молодежного центра.

20. Информационная и методическая поддержка специалистов по работе с молодежью.Синхронизация воспитательных влияний на личность

21. Педагогическое сопровождение молодежи в процессе совместной и индивидуальной деятельности

1.Форми захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб та інтересів держави.

2.Право на судовий захист: поняття та гарантії.

3.Правосуддя в цивільних справах: поняття та значення.

4.Поняття цивільного процесу: предмет, метод, система.

5.Наука цивільного права

6.Співвідношення Ц процесу з іншими галузями права.

7.Джерела цивільного процесу

8.Дія цивільно-процесуальних норм в часі, просторі щодо кола осіб

9.Поняття цивільного судочинства, завдання, мета

10.Види цивільного судочинства

11.Стадії цивільного процесу

12.Цивільно-процесуальна форма, її суть, характерні риси та значення.

1.Форма захисту права – категорія процесуального характеру, яка являє собою визначений законодавством порядок захисту прав тим чи іншим юрисдикційним органом, уповноважений вирішувати ту чи іншу цивільну справу) ч. 2 ст. 124 КУ: юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, однак не лише в судовому порядку можуть захищати порушені інтереси.

В російській правовій школі виділяють такі форми захисту:

- Судова

- Суспільна

- Адміністративна (Шакарян М.С., Тріушніков Н.А.)

Штефан М.Й. виділяє:

- Судова форма

- Не судова:

· Захист цивільних прав в адміністративному порядку (у випадках, визначених законодавством України ОДВ і ОМС уповноважені захищати порушені права та інтереси; ч. 1 ст. 19 СКУ: особа має право звернутися за захистом своїх сімейних прав до органів опіки і піклування:

ü З питань про створення прийомної сім’ї

ü З питань створення дитячих будинків сімейного типу

Органи РАЦСу уповноважені:

ü Видавати довідки про народження і смерть тощо. ОМС інколи вирішують земельні питання (ст. 158 ЗКУ)

· Захист цивільних прав нотаріусом:

ü Заходи по охороні спадкового майна

ü Видача свідоцтва про право на спадщину

ü Вчиняє виконавчі написи

ü Посвідчує оплату чеків тощо.

· Захист громадськими організаціями (Н: комісія з трудових спорів (ст. 224 КЗпП). Постанова КТС за змістом нагадує рішення судів, але на відміну від судових рішень, може бути оскаржений в будь-якому випадку.

NB! Основна форма – судова.

Гарантії – ч. 2 ст. 124 КУ, ст. 16 ЦК – захист права шляхом його визнання, визнання правочину недійсним, шляхом припинення дії, яка порушила право, шляхом відшкодування матеріальної або моральної шкоди; ст. 17 СК гарантує захист сімейного права шляхом встановлення правовідносин, шляхом припинення або анулювання, шляхом зміни правовідносин, справи про надання подружжю режиму окремого проживання. КЗпП – ст. 232 гарантує захист права як працівника так і роботодавця:

ü Справи про поновлення на роботі

ü Справи про зміну дати і причину звільнення

ü Справи про незаконність переведення на іншу роботу

ü Справи про відшкодування працівником матеріальної шкоди

ü Справи про відмову у прийнятті на роботу. ЗУ «Про авторське право та інші суміжні права» - ст. 52:

· Справи про визнання авторського права

· Про відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду

· Про заборону опублікування твору

Також в цій формі вирішуються земельні, екологічні та інші спори.

2.Захист права судом – це визначена законодавством діяльність суду, спрямована на поновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів, свобод фізичної та юридичної осіб та держави. Це конституційне право (ст. 55, 134 КУ)

Регламентується дане право і в ЦПК (ст. 3) – «кожна особа має право в порядку, визначеному цим кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів».

Не всі особи в силу різних причин можуть самостійно захистити свої права та інтереси (неповнолітні, недієздатні тощо). На захист прав, свобод та інтересів цих осіб виступають органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб:

ü Прокурор

ü ОДВ

ü ОМС

ü Уповноважений ВРУ з прав людини

ü Профспілки, установи, органи, окремі особи тощо.

Найчастіше прокурор, орган опіки і піклування, працівники шкіл і установи звертаються до суду з позовами про позбавлення батьків батьківських прав.

NB! Прокурор не може порушити справу по усиновленню в суді (і жоден орган), а тільки зацікавлені особи, визнані компетентними установами України, кандидати в усиновителі.

Українця таким кандидатом визнає орган опіки і піклування за місцем проживання дитини, іноземця – державний департамент.

Орган опіки і піклування – заінтересована особа (ознайомлює з документами, готує висновок про доцільність усиновлення, отримує копію судового рішення).

3.Правосуддя у цивільних справах (судочинство) – це детально урегульована нормами ЦПК діяльність суду, яка спрямована на справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд цивільних справ (ст. 1 ЦПК) з метою захисту порушених, невизнаних та оспорюваних прав та інтересів, а також інших учасників процесу (особи, які беруть участь у справі та сприяють здійсненню судочинства).

Цивільна справа – юридичний конфлікт, який виникає з приватно-правових відносин – цивільних, житлових, сімейних, земельних тощо.

Значення: своєчасне, справедливе та неупереджене вирішення цивільної справи має значення для сторін (позивач та відповідач), третіх осіб, а також інших осіб, які беруть участь у вправі; сприяє укріпленню законності, правопорядку…

Під час розгляду цивільних справ у судах:

· Реалізується конституційне право на судовий захист (ст. 55 КУ)

· Забезпечується захист цивільних, сімейних та інших прав та інтересів.

4.Цивільний процес – процесуальна галузь права; як і інші процесуальні галузі права ЦПП реалізує захисну функцію права. Матеріальне ж право носить регуляторний характер.

Цивільний процес – складова усієї правової системи, яка характеризується як самостійністю (оскільки існує ЦПК), разом з тим ЦПП знаходиться у тісному зв’язку з іншими галузями.

Цивільне процесуальне право – самостійна галузь права, сукупність норм якої регулюють правовідносини в сфері здійснення правосуддя в цивільних справах (вужче поняття ніж судовий процес).

Цивільний процес включає в себе весь масив законодавства, яке застосовує суд для вирішення справи, методологію вирішення справ, психологію тощо.

Предметом ЦПП є цивільний процес (безпосередня діяльність суду та інших учасників, урегульована нормами ЦПК)

Метод ЦПП зумовлює:

- Відкриття проваджень у справі, розв’язку процесу, перехід з однієї стадії до іншої залежить від волі осіб, які беруть участь у справі

- Обов’язковим і вирішальним суб’єктом даних правовідносин є суд, який від імені держави приймає владне рішення.

У зв’язку з цим більшість науковців визначають метод ЦПП як імперативно-диспозитивний.

Імперативність (лат – владний, наказовий) – означає, що дії суду є обов’язковими для суб’єктів цивільно-правових відносин. У національному законодавстві імперативна норма – це норма, яка містить чітко визначені правом повноваження (категорія, припис, процес, строки).

NB! Рішення ухвалюється

Ухвала постановляється

Судовий наказ видається

Диспозитивність (з лат – упорядкований, дозволяючий) – означає можливість суб’єктів визначати свою поведінку, діяти на власний розсуд в суді (звертатися до суду, відмовлятися від позову тощо)

Позов подається у справі позовного провадження; заява у справу наказного та окремого провадження.

У приватно-правових відносинах диспозитивність визначається принципом «дозволено те, що не заборонено законом»; у публічному праві – «дозволено те, що прямо передбачено в законі».

Інколи метод ЦПП називається диспозитивно-дозвільним (всі процедурні елементи: подача позову, оскарження судових актів тощо залежно від волі осіб, а ому деякі науковці говорять, що в ЦПП імперативності немає).

Імперативний і диспозитивний метод взаємопов’язані та обумовлені.

Систему ЦПП складає комплекс цивільно-процесуальних норм, які регулюють процедуру здійснення судочинства в цивільних справах:

1) Загальна частина ЦПП (інститути, закріплені в розділі I ЦПК і регламент:

· Основні положення (завдання цивільного судочинства, право на звернення до суду, гласність, мова, змагальність, диспозитивність)

· Цивільна юрисдикція (компетенція судів (які цивільні справи уповноважений розглядати суд цивільної юрисдикції))

· Склад суду, порядок відводів

· Склад учасників судового процесу

· Процес доказування

· Процесуальні строки

· Порядок оформлення та вручання судових виключень і повідомлень

· Судові витрати

· Заходи процесуального примусу

Дія норм загальної частини ЦПП поширюється на весь хід цивільного процесу, на всі стадії).

2) Особлива частина (сукупність норм, які містять регламент):

· Видів судочинств (проваджень)

· Стадійність цивільного спору

· Види судових рішень, порядок їх ухвалення, оголошення, оскарження

· Провадження у справах з іноземним елементом (сторона – іноземець, майно належить..)

Норми особливої частини ЦПП розміщуються у Розділі II-XI ЦПК.

5.Наука ЦПК – це складова юридичної науки, юриспруденції, яка складається з висновків, оглядів, пропозицій, вчень, теорій про:

1) Історію виникнення та розвитку ЦПП

2) Інститути ЦПП

3) Принципи ЦПП

4) Норми цивільно-процесуального законодавства

5) Проблеми теорії та практики

Постійний науковий пошук обумовлює необхідність удосконалення судової процедури, більш якісним захистом прав, свобод та інтересів.

6.ЦПП є складовою всієї національної системи України, на чолі якої КУ, тому ЦПП співвідноситься з Кост.П, яке визначає основні засади діяльності судів (Розділ 8 КУ), прокуратури (Розділ 7 КУ), проголошує право на судовий захист (ст. 55 КУ), право на правову допомогу (ст. 59 КУ) та інші.

У зв’язку з тим, що норми КУ є нормами прямої дії (ст. 8 КУ), особа може звернутися до суду на підставі норми КУ.

У зв’язку з тим, що ЦПП тісно пов’язано з відправленням правосуддя, ЦПП пов’язане з судоустроєм (багато спільних принципів).

Оскілки суддя вирішує справу виключно на підставі норм матеріального права, ЦПП пов’язнане з нормами матеріального права (ЦК, СК, КЗпП)

На підставі норм матеріального права суддя визначає предмет доказування, допустимість доказів тощо)

Співвідношення ЦПП і КПП простежується у тому, що ці галузі права мають однакову конституційну основу, більшість принципів збігається, багато спільного в процесі доказування і порядку ухвалення, проголошення, оскарження (апеляція, касація) судових рішень, обоє стадійні.

Згідно ч.4 ст. 61 ЦПК вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, є обов’язковим для суду, що розглядав справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалений вирок чи постанова суду з питань чи мали місце ці дії та чи цією особою вони вчинялися.

7.Джерела ЦПП – це правові акти, які містять норми ЦПП.

Їх поділяють на види:

1) Законодавчі акти України

2) Міжнародні договори

До законодавчих актів відносіть:

· КУ (засади судочинства, розділ VIII , гарантує право на судовий захист і правову допомогу (ст. 55, 59), визначає систему організації прокуратури України тощо)

· ЦПК від 18 березня 2004 року (чинний з 01.09.2005 року)

· ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», «Про прокуратуру», «Про адвокатуру», «Про судову експертизу», Декрет КМУ «Про державне мито».

· Кодекси (ЦК, СК, ЗК, КЗпП, ЖК)

· ППВСУ (ППВСУ не є обов’язковим для суду, оскільки не є НПА, вони носять роз’яснювальний характер, допомагають суддям однаково тлумачити норми права та застосовувати їх при вирішенні цивільних справ)

· Міжнародні договори України (ч.2 ст. 2 ЦПК України надає міжнародним договорам вищої юридичної сили у порівнянні з національним законодавством; якщо у міжнародному договорі передбачені інші правила, ніж в ЦПК, то вони застосовуються)

Міжнародні договори поділяються на:

ü Багатосторонні (Конвенція з питань цивільного процесу від 01.03.1954 року (Україна ратифікувала у 1967); у Конвенції беруть участь – Австрія, Єгипет, Італія, Німеччина, Росія та інші; Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 рік. (Україна 1995 рік) тощо.

ü Односторонні міжнародні договори (договір про правову допомогу та про відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, укладена з Китаєм, Польщею, Молдовою та іншими).

Конвенція та міжнародні договори визначають:

· Порядок відносин між договірними сторонами

· Конвенції містять зміст клопотань про надання правової допомоги

· У договорі вказується на мову правової допомоги, про порядок витребування і вручення документів про реєстрацію актів цивільного стану.

Останнім часом процесуалісти вказують, до джерел ЦПП слід віднести і норми права інших держав; ч.6 ст. 8 допускає застосування цих норм у разі, коли їх застосування встановлене законодавством або договором.

8.Дія у часі.

У цивільному процесі діє правило: незалежно від того, коли було відкрито провадження справи застосовується тільки той процесуальний закон, який діє під час вчинення процесуальних дій (ч.3 ст. 2 ЦПК).

Процесуальний закон набирає чинності з моменту його опублікування. Закон, який обмежує, встановлює нові обов’язки, скасовує чи звужує права, не має зворотної дії в часі (ч.4 ст. 2)

Дія в просторі.

Суди керуються ЦПК, дія якого розповсюджується на всю Україну

NB! Усі суди ухвалюють рішення від імені України і постановляють ухвали від імені суду.

Цивільний процесуальний закон носить обов’язковий характер для фізичних і юридичних осіб, державних органів, іноземних громадяни, організацій, які знаходяться на території України.

9.Цивільне судочинство (цивільний процес) – урегульована нормами ЦПК діяльність суду та інших учасників процесу, пов’язане з розглядом справи.

Завдання:

- Справа повинна розглядатись справедливо

- Справа повинна розглядатись неупереджено

- Справа повинна розглядатись своєчасно (у строки, визначені в ЦПК)

Мета: захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних, юридичних осіб та держави.

10.Види цивільного судочинства:

В порядку цивільного судочинства розглядається велика кількість цивільних справ, які належать до різних кіл, категорій (про відшкодування шкоди, справ про визнання авторського права, про визнання особи недієздатною, обмежено недієздатною тощо).

Сімейні справи (про розірвання шлюбу, про усиновлення, про розподіл майна подружжя, про стягнення аліментів)

Житлові справи (про виселення, про визнання права власності на будинок) тощо.

Кожна справа має свою специфіку як у сутності так і в нормативному регулюванні, що зумовлює неможливість розгляду всіх справ за одними правами, тому ЦПК передбачає різні процедури і порядки ведення цивільних справ.

Вид цивільного судочинства – це урегульований нормами ЦПП порядок розгляду та вирішення об’єднаних за певними юридичними ознаками груп цивільних справ за окремою судовою інстанцією.

Ч.3 ст. 15 ЦПК регламентує 3 види цивільного судочинства:

1) позовне провадження

2) окреме провадження

3) наказне провадження

В основу поділу на види судочинства покладено наявність або відсутність спору про право в цивільних справах.

Позовне провадження (основна кількість цивільних справ) – спрямоване на вирішення конкретної ситуації. Порядок визначає розділ III ЦПК та інші статті. Юридична ознака справ, що розглядаються в порядку позовного провадження:

- Наявність спору про право

- Наявність сторін (позивач, відповідач)

- Позов як засіб відкриття провадження у справі

Окреме провадження – порядок розгляду та ведення справ урегульованих Розділом IV ЦПК. Весь хід судового процесу спрямований на виявлення та констатацію фактів, з якими норма права пов’язана, виникнення, зміну або припинення прав та обов’язків (справи про усиновлення)

Ст. 234 ЦПК України містить перелік цих справ, які розглядаються в окремому провадженні:

1) Справи про визнання недієздатним, обмежено дієздатним

2) Справи про надання особі повної дієздатності

3) Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення

4) Справи про визнання майна відмерлим

Ознаки справи:

· Відсутній спір про право

· Відсутні сторони з інтересами (суб’єктами є заявники та заінтересовані особи)

· Засобом відкриття провадження є НЕ позов, а заява)

Окреме провадження – вид непозовного цивільного судочинства, який характеризується відсутністю спору про право, відсутністю сторін, відсутністю позову (наявність заяви від заявника, в якій міститься звернення до суду про встановлення фактів, з якими норма права у майбутньому пов’язана виникнути, зміну або припинення прав та обов’язків)

Наказне провадження (порядок урегульовується розділом II ЦПК)

Юридичні ознаки:

ü Відсутній спір про право (деякі вчені вказують, що не можна всі справи наказного провадження вважати безспірними (справа про стягнення нараховується, але не виплачуються зарплати))

ü Сторонами наказного провадження є заявник і боржник

ü Засобом відкриття провадження є заява (заява про видачу судового наказу)

Наказне провадження – спрощений вид цивільного судочинства, оскільки видача судового наказу видається без судового засідання, без залучення сторін. Внаслідок такої процедури відсутність реалізації основних прав передбачає ЦПК для учасників цивільного процесу. У наказному провадженні суддя використовує лише 1 засіб доказу – письмові докази.

Якщо при вивченні заяви суддя вбачає спір про право, то він має відмовитися в прийнятті судового наказу (ст. 100 ЦПК).

У такому випадку заявнику слід звернутися до суду з позовом.

На відміну від судових рішень в позовному і окремому проваджень, судовий наказ скасовується тим судом, що його видав.

11.Під терміном «стадія процесу» в науці розуміють сукупність процесуальних дій, які спрямовані на досягнення певної мети. Всі стадії взаємопов’язані та взаємообумовлені.

В юридичній літературі існує чимало поглядів на стадійність цивільного процесу. Сьогодні можна виділити наступні стадії:

· Провадження в справі у суді 1 інстанції

· Апеляційне провадження

· Касаційне провадження

· Перегляд судового рішення ВСУ

· Провадження у зв’язку з нововиявленими обставинами.

NB! Враховуючи:

1. судову ланку

2. вид судочинства в суді 1 інстанції

виділяють такі стадії ЦП:

Суд 1 інстанції (позовне провадження)

· відкриття провадження в провадженні (ухвала про відкриття провадження у справі – відкривається цивільне судочинство)

· Провадження у справі до судового розгляду включає:

ü Підготовку цивільної справи до судового розгляду

ü Попереднє судове засідання (не обов’язковий етап, на розсуд судді)

· Судовий розгляд (не завжди є обов’язковою стадією)

I інстанція – окреме провадження:

- відкриття провадження у справі

- підготовка справи до судового розгляду (не є обов’язковою, обов’язкова лише тоді, коли вирішується доля людини)

- судовий розгляд (може виступати 2 або 3-ьою стадією)

I інстанція - наказне провадження:

- Відкриття наказного провадження (ухвала) та видача судового наказу одночасно.

Апеляційна інстанція:

1) Прийняття апеляційної скарги до розгляду (ст. 297 ЦПК)

2) Підготовка розгляду справи у суді апеляцыйної інстанції (ст. 301)

3) Розгляд справи апеляційним судом (стадії є обов’язковими)

Касаційне провадження:

1) Відкриття касаційного провадження у справі (ст. 328 ЦПК)

2) Підготовка справи до касаційного розгляду (ст. 331 ЦПК)

3) Попередній розгляд справи (справа може бути вирішеною остаточно)

4) Розгляд справи судом касаційної інстанції (ст. 333 ЦПК)

Справа може бути вирішеною як в суді 1 інстанції, та і в апеляційному і касаційному судах.

12.Цивільна процесуальна форма – це визначений цивільним процесуальним законодавством послідовний порядок розгляду та вирішення цивільних справ у судах, що включає певну систему гарантій:

- Конституційні гарантії (незалежність суду, гласність, законність тощо)

- Цивільні процесуальні норми складають норми цивільно-процесуального права

- Рішення судів засновуються лише на тих фактах, які були доведені і встановлені судом передбаченими законом способами

- Заінтересованим у содовому рішенні особам надається право користуватися великим обсягом прав, передбаченим ЦПК з метою захисту прав, свобод та інтересів.

Значення: дотримання цивільно-процесуальної форм судами сприяє реалізації принципу законності. Порушення цивільно-процесуальної форми є підставою скасування судового рішення.