Процес національної реорганізації

Date: 2015-10-07; view: 403.

Повернення Перона

Військова диктатура

Військовий переворот 1966 року, який встановив у країні диктатуру, проголосив себе «аргентинською революцією». Військова диктатура в Аргентині базувалася на фашистсько-католицько-антикомуністичній ідеології і відкрито підтримувалася США і європейськими країнами.

У правлячій верхівці не було єдності, через що влада швидко переходила з рук у руки. Поступово диктатура ставала все більш непопулярною і розвалювалася з середини, тому 1973 року було вирішено провести президентські вибори. На них переміг пероніст Ектор Хосе Кампора, який одразу ж пішов у відставку й оголосив нові вільні вибори, у яких було дозволено брати участь Хуану Перону, який і переміг.

У результаті зміни ряду військових урядів Перон у 1973 році повернувся до влади, але в 1974 році помер, залишивши главою держави свою другу дружину Ісабель, яка не мала політичного досвіду. У період її правління революціонери марксистського спрямування руху Монтонерос розгорнули терористичну діяльність, яка була виправданням військового перевороту, що стався у 1976 р.

24 березня 1976 року відбувся військовий переворот, який повалив президента Марію Естелу Мартінес де Перон і встановив в Аргентині нову диктатуру під назвою «процес національної реорганізації». Влада перейшла у руки військової хунти з трьох осіб, яка призначала президента, а також виконувала функції виконавчої і законодавчої влади. Як і попередня диктатура, ця влада прийняла вигідний собі статут держави, який мав більшу юридичну силу, ніж конституція.

Армія розв'язала «брудну війну» проти всіх, кого військові вважали «підривними елементами»: тисячі аргентинців були вбиті й оголошені такими, які пропали без вісті. Масово порушувалися права людини, водночас США, СРСР і Європа жодним чином не втручалися у дії диктатури і не засуджували їх. Для економіки часів диктатури була характерна деіндустріалізація, різке збільшення зовнішнього боргу і корупції.