Політичні міфи

Date: 2015-10-07; view: 384.

Політичні думки

У вузькому розумінні політичні думки— це один із напрямів суспільствознавства, а в широкому — конкретний продукт полі­тичного мислення.

Політичні думки як феномен є предметом вивчення багатьох наук.

Політична думка формує уявлення людей про суспільство, відносини з іншими людьми, індивіда та колективу, групи, де­ржави, суспільства, а відтак вона є невіддільною складовою сві­тогляду людини.

Якщо звернутися до історії, генези політичних думок, можна виокремити певні системи політичних поглядів,а саме ма­теріалістичніта ідеологічні, світськіта теологічні, революційні, консервативні, ліберальніта реакційні.

У політиці, політичній діяльності доволі поширені міфи, мі­фотворчість.

Спочатку розглянемо поняття міфу, міфологеми.

Політичний міф— це реально існуюче хибне уявлення про політичні відносини та дії, свідомо чи несвідомо доповнені різ­ними абстрактними вигадками, висновками, фантазіями або й легендами.

Кожна країна, нація, народ мають власні, сформовані в пев­ній ситуації національні міфи.

Оскільки політичні міфи базуються на перекрученому, міс­тифікованому образі певної політичної, економічної чи іншої ситуації, вони доволі швидко поширюються. Часто міфи підно­сять до рівня офіційної політики. їх усіляко підтримують, вико­ристовують як дієві засоби маніпулювання свідомістю людей.

Міфи широко використовують у політиці, позаяк за ними легко приховати справжню мету суб'єкта політичного процесу. Часто це вдається завдяки тому, що тим, кому адресовані міфи, як правило, бракує достовірної, об'єктивної інформації про яви-

ща, які неправильно інтерпретуються, до того ж багатьом лю­дям властива доволі низька політична культура. Так, успішно поширюються міфи, пов'язані з "образом ворога", "справжньою демократією", "жидомасонами" та ін. Такі міфи у формі від­повідної інформації простіше сприйняти на віру, ніж спробува­ти розібратися в їх сутності.

Міфи-обіцянки політики широко використовують у практич­ній діяльності, вважаючи, що люди "проковтнуть" їх як безза­перечну інформацію.

Політичні міфи здебільшого персоніфіковані, пов'язані з конкретними людьми (особистостями).Тому їх як засіб маніпу­лювання людьми (а то й суспільством загалом) використовують певний час і саме такий, який вони у змозі впливати на свідо­мість тих, для кого створені.

Окремі політичні міфи існують доволі довго і успішно впли­вають на психологію людей. Це, наприклад, міфи про любов під­леглих до вождя, короля, царя, лідера партії. Або міфи про віру народу країни в певну ідею, ідеологію. Такі міфи ще донедавна успішно створювались і поширювалися у країнах так званого соціалістичного табору, колишньому СРСР. Вони активно під­тримувались ідеологічною пропагандою за допомогою вигадок-маніфестів на кшталт Морального кодексу розбудовника ко­мунізму чи Закону про боротьбу з пияцтвом і алкоголізмом, а надто численних міфів про "батьків народу", "великих кермани­чів", "народних вождів", "обранців нації", "ідеали нації" та ін. Творцями ілюзорних міфів були саме ті, кого насправді мало ці­кавила конкретна людина, нація, народ, "вождями" якого вони прагнули бути.