|
Основні теорії націїDate: 2015-10-07; view: 396. Політична теорія націй(Г. Гроций Г.Сетон-Уотсон).Відповідно до цієї теорії нація – це насамперед, політична спільність, що поєднує всіх громадян однієї держави незалежно від їх етнічного чи соціального походження, культурно-мовних особливостей. Психологічна теорія націй. (Е.Ренан,Р.Емерсон) Вони вбачають в нації сукупність людей, пов'язаних спільністю характеру на ґрунті «спільності долі». Культурологічна теорія(К.Реннер, Й.Г.Гердер). На їхню думку, нація - це культурна спільність, союз особистостей, що однаково мислять і однаково говорять. Історико-економічна теорія. Уперше її обґрунтував німецький соціал-демократ Карл Каутський, який у своїй роботі «Рисинації» виділив чотири ознаки нації : спільна територія, мова, економічне життя і традиції. Етнічна теорія (Дж.Келлас,Е.Сміт)Вони розглядають націю як велику політизовану етнічну групу, що характеризується спільною культурою і спільним походженням. Не претендуючи на повне й усеохоплююче визначення (а це практично неможливо) нації, можна зробити спробу окреслити її основні контури.
У плані хронології більшість етнополітологів вважають, що нації виникають у період побудови цивілізованої держави і зародження капіталістичних відносин, коли юрисдикція державної влади і спільний ринок утворюють спільні юридичні, політичні, економічні і культурні ознаки на всій території проживання етносу чи декількох етносів. Розглядаючи процес походження нації, учені виділяють кілька способів його формування:
Перший спосіб формування нації ґрунтується на тому, що централізована держава, ядро якої становить аристократичний етнічний прошарок, поєднує в собі інші регіони, етнічні групи, поширюючи на них єдину державну юрисдикцію, цінності, формуючи єдиний національний ринок. Цей шлях у ХІІІ-ХУІІІ ст. пройшли такі європейські країни, як Англія, Франція, Іспанія, Швеція, а в ХІХ ст.- Німеччина. Другий спосіб формування нації був характерний для тих країн, у яких національна держава формувалася на основі колишньої імперії. Там правляча еліта на території колишньої метрополії, відмовившись від колоніальних претензій, прагнула об'єднати етнічні групи навколо цінностей територіального патріотизму. Так були створені японська і турецька національні держави на основі Японської й Османської імперій, а в сучасних умовах протікає процес утворення російської національної держави. Третій спосіб формування націй характерний для колоніальних народів, що одержували незалежність від імперії. Оскільки там не було корінного етносу чи він був знищений колонізаторами ще раніше, процес формування нації відбувався за територіальним принципом на поліетнічній основі. У такий спосіб формувалася американська нація, а також нації Латинської Америки, Азії й Африки. Четвертий спосіб формування націй передбачає національно-визвольну боротьбу корінного народу за свою незалежність. Народ, здобувши незалежність, формує націю на етнічній основі шляхом культурної інтеграції інших етнічних груп навколо власних історичних культурних цінностей. Цей процес має кілька варіантів: · нація формується за територіальним принципом, на політичній основі, коли представники інших етнічних груп набувають статус громадянства, але основою ідентифікації є національні цінності корінного етносу: історична назва, національно-державна символіка, мова, звичаї (Україна): · нація формується винятково на етнічній основі, а інші етнічні групи не одержують статусу громадянства (Естонія, Латвія); · етнічні групи протистоять корінному етносу, не приймають його правил національної інтеграції (Чечня, Абхазія). Два останніх варіанти формування нації на етнічній основі часто призводять до серйозних етнічних конфліктів і характерні для народів Східної Європи і колишнього СРСР. П'ятий спосіб формування націй ґрунтується на прагненні якоїсь великої етнічної групи відокремитися від національної держави і створити націю на етнічній основі. Це, скажімо, баски Іспанії, французи в провінції Квебек у Канаді, шотладці, валлійці у Великобританії.
|