Світова політика та міжнародні відносини. Теоретичні школи міжнародних відносин

Date: 2015-10-07; view: 407.

Тема 15. СВІТОВА СИСТЕМА НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

Повний комплексний аналіз політики передбачає її вивчення як на

національному, так і на міжнародному рівні. Головним питанням політики

на різних її рівнях є питання про владу та владні відносини. Досліджують ці

проблеми багато самостійних політичних дисциплін, які

виникли у ХХ ст. Так проблемами влади у світовому масштабі займаються:

Світова політика та Міжнародні відносини.

Міжнародні відносини (МВ)як навчальна дисципліна з´явились на

початку ХХст. Предметом дослідження МВ є міждержавні відносини

у світовому масштабі. Головною категорією МВ національні інтерес

и держав. Ця дисципліна робить акцент на розмежуванні внутрішньої та

зовнішньої політики.

Світова політика (СП)як навчальна дисципліна з´явилась наприкінці

70-х рр. ХХст. Засновниками її можна вважати американських учених -

представників неоліберальної теоретичної школи міжнародних відносин –

Роберта Кеохейна і Джозефа Ная, які написали роботу «Транснаціональні

відносини і світова політика». Предметом дослідження СП є

розгляд взаємодії не тільки держав і міжурядових організацій, але і

недержавнихх учасників світової системи. СП вивчає проблеми

сучасного стану і тенденції розвитку світової політичної системи. СП

обумовлює взаємозалежність внутрішньої та зовнішньої політики і не

протиставляє їх одна одній.

Предметні галузі цих дисциплін, які досить швидко розвиваються,

багато в чому перехрещуються, що перешкоджає їх чіткому розмежуванню.

Міжнародно-політична наука представлена такими західними теоретичними школами: реалізмом і неореалізмом, лібералізмом і неолібералізмом, неомарксизмом и постмодернізмом, які дають різні трактування предмета сутності СП и МВ.

Школа реалізму і неореалізму. Представниками її є Ганс Моргентау,

Едвард Карр, Баррі Бузан, Кеннет Уолц та ін. Класичний реалізм виник у

першій половині ХХ ст. Він спирається на ідеї незмінності егоїстичної

природи людини. Особливої популярністі він набув у 40-70-ті рр. ХХст.,

обгрунтовуючи події Другої Світової війни й протистояння радянської

та американської систем періоду «холодної війни». У 70-ті рр. Сформувався

неореалізм (структурний реалізм). Основні положення цієї школи такі:

· Природа міжнародних відносин анархічна, тому що відсутні наддержавний уряд та єдиний центр керівництва.

· Держава перебуває у постійній готовності використати силу в

наступальних чи оборонних цілях. Головна мета держави - максимізувати

свій силовий потенціал, що гарантуватиме національну безпeку.

· Держави керуються у своїй міжнародній діяльності національними