Інтересами.

Date: 2015-10-07; view: 408.

· Головними регуляторами міжнародних відносин є силовий потенціалдержав і стратегічний баланс сил.

Школа лібералізму и неолібералізму. Представниками цього напрямку можна назвати Вудро Вільсона (28-й президент США), Роберта Кеохейна, Джозефа Ная, Стівена Краснера, Брюса Рассета та ін.

Класичний лібералізм (ідеалізм), з´явившись як навчальний напрям на

початку ХХ ст. грунтується на позитивній природі людини, орієнтованій на

справедливість і мораль. Популярність в теорії МВ ідеалізм набув на

початку та наприкінці ХХст. Основні положення цієї школи такі:

*Природа міжнародних відносин анархічна, але існує можливість її

регулювати за допомогою міжурядових організацій і державних режимів.

* Посилення взаємозалежності держав послабляє вплив анархії на МВ.

* Головним завданням взаємовідношень держав є максимізація

абсолютних вигід та мирна співпраця.

Школа неомарксизму починає свій розвиток з 70-х рр. ХХст.

Представники цього підходу - Імануїл Валлерстайн, Андре Франк є

авторами світ-системной теорії. Суть цієї теорії розкривається в таких

положеннях:

· Світ – це глобальна система різноманітних економік, держав, класів,

суспільств, ідеологій та культур.

· За економічними показниками, держави поділяються на «ядро»,

«периферію» і напівпериферію». Провідна роль у системі МВ відведена

економічно сильним державам, які представляють «ядро». «Периферійні» та

«напівпериферійні» держави намагаються сперечатися з нав´язуваною їм

стратегією розвитку.