Види уваги.

Date: 2015-10-07; view: 405.

УВАГА

Увага – це спрямованість і зосередженість психіки (свідомості) на якомусь об'єкті, що передбачає підвищення рівня сенсорної, інтелектуальної і рухової активності індивіда, при відволіканні від інших об'єктів.

Основні функції уваги:

· підготовка до сприйняття;

· вибір потрібного й ігнорування непотрібного;

· оцінка переваг;

· прояв ставлення до об'єктів.

Отже, увага – запорука успіхів у розв'язанні завдань і різних проблем.

Основні характеристики уваги:

· спрямованість – вибірковий характер психічної діяльності, вибір її об'єктів і збереження діяльності на певний час. Тут проявляється гальмівна дія значущих об'єктів;

· зосередженість – концентрація на об'єкті, що знаходиться в центрі уваги, при відволіканні від зайвого; заглиблення у діяльність; залежить від діяльності, інтересу до неї;

· стійкість– тривалість привернення уваги до одного і того ж об'єкта. Ступінь інтенсивності уваги. Залежить від особливостей матеріалу, ступеня його важкості, знань, розуміння. Оцінюється за часом і частотою відволікань;

· контроль – зосередженість на предметі, завдяки чому зображення є чітким, а думки утримуються у свідомості, поки не завершиться діяльність;

· розподіл – суб'єктивна здатність утримувати в центрі уваги певної кількості різних предметів одночасно;

· переключення– здатність свідомого і осмисленого переміщення уваги з одного об'єкта на інший;

· обсяг– здатність одночасно сприймати декілька незалежних об'єктів (7±2). Кількість об'єктів, що можуть бути охоплені увагою за короткий час (0,1 сек.). Майже не змінюється від навчання;

· відволікання – мимовільне переміщення уваги з одного об'єкта на інший при дії сторонніх подразників; може бути зовнішнім і внутрішнім (залежить від емоцій);

· коливання– пов'язане зі стійкістю уваги; це збільшення та зменшення інтенсивності стійкості та зосередженості уваги; пов'язане з необхідністю відновлювати працездатність нервових клітин;

· розсіяність– нездатність зосередитися на чому-небудь протягом тривалого часу. Буває справжня (через недостатність внутрішнього гальмування) і несправжня (через зосередженість на іншому). Причини розсіяності: емоційне перевантаження мозку; нечіткі інтереси; виховання; нецікаво; хвороби; перевтома; важкі переживання.

Перша форма уваги – орієнтувальний рефлекс – реакція на зміни. Він проявляється у мисленому питанні «Що це таке?» та як:

· поворот голови на звук;

· рух очей, щоб побачити;

· вивчення предмету з допомогою рук.

За спрямованістю на об'єкти виділяють зовнішню та внутрішню увагу.

Зовнішня увага – це сенсорна, рухова увага, пов'язана з активною установкою, напруженням і зосередженням на об'єкті. Виконує роль у спостереженні та відтворенні предметів.

Внутрішня увага – інтелектуальна увага, пов'язана зі здатністю уявляти; це аналіз психічних процесів і переживань.

За участю волі:

Мимовільна увага – виникає незалежно від волі, бажання чи мети. Властива і тварині. Пасивна чи вимушена увага.

Причини мимовільної уваги:

1. Характер зовнішнього подразника. Сила, інтенсивність, контраст, величина, форма, тривалість дії, новизна, незвичність, складність, характер подразника, повторення стимулу.

2. Відповідність зовнішнього подразника внутрішньому стану людини, її потребам і очікуванням.

3. Спрямованість особистості. Її інтереси, погляди, світогляд. Вплив професійної діяльності.

4. Почуття, що викликаються подразником. Наявність емоційної установки.

Довільна увага – керується свідомою метою, вольова (людина прикладає вольові зусилля), активна. Ціле спрямовує і організує діяльність.

Післядовільна увага – це цілеспрямована увага, що потребує вольових зусиль для входження у процес роботи, а потім переходить у мимовільну.