СТОП-КАДРИ ДОЛІ

Date: 2015-10-07; view: 432.

* * *

З дитинства вони ні в чому собі не відмовляли. Батьки забезпечили їм безтурботне життя, чудову освіту та престижну високооплачувану роботу.

На їхнє весілля його батьки подарували їм квартиру, а її - автомобіль.

Через рік, щоби врятувати їхні душі, Бог подарував їм дитину з Синдромом Дауна.

* * *

- Я не буду жити з Дауном, - істерично кричала вона, коли лікарі повідомили її, що під серцем носить дитину-інваліда.

- Як я жила без тебе всі ці роки, донечко моя кохана, - шепотіла вона через кілька років, тулячи до серця свою неповносправну дитину.

* * *

В двадцять вона народила дитину з дитячим церебральним паралічем. Чоловік відрікся від них, вона залишилась сама зі своєю бідою, замкнена в собі та в їхній двокімнатній квартирі у багатоповерховому будинку. Син не міг ходити майже не вмів розмовляти. Єдине, що він насправді умів, - це любити відданою безмежною любов'ю. І він дарував цю любов їй.

Він помер, коли їй виповнилось сорок. Спочатку вона відчула полегшення, але другою хвилею накотився відчай: «Дитинко моя, як же я буду жити без твоєї безмежної любови?»

* * *

- Я не розумію, шо діється. Я прагну любити Бога, жити з Ним в мирі, сповнюю Його Заповіді. Намагаюся любити людей, не відповідати злом на зло. А у відповідь останнім часом тільки якісь невдачі, одна за одною...

- А можливо, Ісус повірив у твою щирість і поділився з тобою частинкою Свого Хреста?