Теорії прибутку.

Date: 2015-10-07; view: 333.

Різні теорії по різному трактують джерело прибутку. Однією з перших була теорія прибутку-меркантилістів,згідно з якою прибуток виникає в зовнішній торгівлі в результаті продажу товарів за межами країн,за вищими цінами,ніж ті за якими товар куплений.

Класична економ політика в особі Смітта, Рікардо джерело прибутку вбачали в виробн.

Смітт практикував прибуток-як вирахована праця з продуктово-найманої праці.

Рікардо розкрив залежність-між прибутком і з/п, яка полягає в тому: Що збільшення прибутку призводить до зменшення з/п прац, і навпаки.

Сучасна немарксизька економ категорія-найчастіше прив'язує прибуток з капіталу, трактуючи його як винагороду за підприємницьку д-сть,тобто повязує його з такими чинниками виробн. як: підприємницький елем., підприємн. здібності .

62..Капітал як політ економічна категорія.

Капітал – це один з основних видів виробництва, який складається з виготовлення товарів, призначених для подальшого використання у процесі виробництва.

Види:

1) основний (будівлі, споруди, машини)

2) оборотний (сировина, матеріали, паливо)

Функції капіталу:

він завжди становить результат попередньої праці людей, тому є обмеженим ресурсом, який призначений для подальшої участі в процесі виробництва.

В економічні теорії сформувалися такі підходи до визначення сутності капіталу:

1) Предметно-функціональний підхід. Згідно з ним капітал ототожнюється з накопиченою працею, тобто всім тим, що використовується у виробництві, з метою виготовлення реалізованої продукції і отримання прибутку. Так, Д. Рікардо вва-жав, що капітал – це засоби виробництва, А. Маршалл зараховував до капіталу всі речі, які створюють передумови виробництва. Аналогічні підходи існують і в сучасні економічні науці (П. Самуельсон).

2) Монетаристський (грошовий) підхід. Капітал тут досліджується як фінансовий ресурс, що приносить дохід його власникові у вигляді відсотків. Прихильники монетаристської концепції виходять з того, що капітал – це гроші або їх замінни-ки – кредитні гроші, які пов'язані з отриманням доходу.

3) Соціально-економічний підхід. Згідно з ним, капітал К. Маркса трактується як економічна категорія, як специфічні суспільні відносини, що виникають за пев-них історичних умов.

63. . Капітал підприємства та його кругообіг.

Термін «капітал підприємства» повинен асоціюватися з терміном «капітал капіталістичного підприємства».

Капітал підприємства — це засоби виробництва, інше майно та цінності, які обслуговують процес виробництва, а також просте і розширене відтворення підприємства.

Капітал проходить три стадії:

1) він виступає в ролі грошей і використовується на закупівлю засобів виробництва і робочої сили

2) здійснюється процес виробництва

3) реалізація новоствореного товару.

Капітал постійно перебуває в такому кругообігу, що називається оборотом капіталу.

Кругообіг капіталу — це безперервний рух капіталу, у процесі якого він послідовно проходить три стадії, набуває на кожній з них певної функціональної форми і повертається до своєї вихідної форми — грошової.

Швидкість обороту – вимір числом оборотів капіталу, що капітал здійснює за рік.

Розглядаючи процеси кругообігу і обороту капіталу, ми маємо на увазі наявність таких умов:

1) підприємство виробляє предмети споживання, наприклад хліб, тому його продукція реалізується на ринку споживчих товарів;

2) продукція підприємства користується попитом, тому воно має можливість щороку нарощувати обсяги виробництва і реалізації;

3) у галузі відсутні монополії й олігополії, тому діє принцип ринку чистої (досконалої) конкуренції;

4) продукція реалізується господарством за готівку, а не в кредит;

5) на ринку ресурсів завжди пропонується достатня кількість ресурсів, необхідна для здійснення на підприємстві простого і розширеного відтворення;

6) у тривалому періоді підприємство орієнтується на одержання нормального прибутку.

В процесі обороту капітал розподіляється на основний і оборотний.

Основний капітал зношується. Існують два види зношення:

- фізичне – це матеріальне зношення машин, інструментів, будинків за час їх функціонування в процесі виробництва.

- моральне – це передвчасна втрата капіталом його вартості або її зменшення.

64. Торговий та позичковий капітали.

Торговий – це капітал, який обслуговує процес перетворення товарної вартості у грошову.

Він виступає у вигляді певної суми товарів або послуг.

Торговий капітал складається з:

- капіталу обігу

- витрати обігу

Позичковий – це грошовий капітал, який надається власникам у позичку з метою отримання прибутку у формі відсотка.

Позичковий і торговий капітали виникли ще у рабовласницькому суспільстві.

Джерела утворення позичкових капіталів:

- грошові капітали;

- капітали рантьє (грошові капіталісти);

- грошові заощадження і прибутки різних класів капіталістичного суспільства.

65. Кредитно-банківська система при капіталізмі.

Кредитна система – це сукупність кредитних відносин та інститутів, які реалізують ці відносини. Кредитна система вміщує банківську систему та небанківські фінансово-кредитні інститути

Банківська система – це сукупність різних видів банків та банківських інститутів в їх взаємозв'язку, що існує в тій чи іншій країні в певний історичний період.

Формування кредитної та банківської систем визначається характером існуючих у країні кредитних відносин та відповідних форм кредиту.

Кредит – це система відносин, за якими капітал надається на позиковій основі.

Надаючи кредити власник капіталу обумовлює повернення капіталу через певний строк і отримання доходу у вигляді відсотка.

Види кредиту:

1) комерційний (між двома підприємствами)

2) банківський

3) інотичний

4) споживчий

5) державний

66.Трудові відносини при капіталізмі.

Капіталізм– це суспільний лад , за яким переважна частина ресурсів (земля, капітал) належить приватним особам, застосовується наймана праця, а ринок є головним механізмом в розподілі ресурсів і доходів.

Марксистка політ економія розглядає капіталізм як експлуататорський лад, що ґрунтується на приватній власності і найманої праці, що використовують капіталісти.

67.Заробітна плата як ціна товару «робоча сила».

У ринковій економіці заробітна плата виступає як ціна, що сплачується за використання найманої праці. Для роботодавця зарплата виступає як ціна за ресурс. В умовах досконалої конкуренції ціна на ресурси визначається співвідношенням попиту і пропозиції, а попит і пропозиція, в свою чергу, є похідними від споживчого попиту та рівня цін на товари і послуги, які виробляються за допомогою цих ресурсів.

68.Сутність, форми і системи заробітної плати.

Заробітна плата – це грошовий вираз вартості й ціни робочої сили та ефективності її функціонування.

Форми заробітної плати:

- відрядна заробітна плата - це форма оплати праці, при якій вона нараховується за кожну одиницю виробленої продукції. Всередині відрядної форми можуть використовуватися проста відрядна, відрядно-прогресивна, відрядно-преміальна системи зарплати. Відрядна форма зарплати передбачає також систему доплат за економію палива, енергії, сировини, матеріалів, за ефективне використання устаткування, за ставлення до праці.

- погодинна форма заробітної плати - оплату за відпрацьований час та при виконанні встановлених нормативів.

Види заробітної плати:

- основна – нараховується за виконану роботу згідно з тарифними ставками, посадовими окладами і не залежить від результату господарської діяльності підприємства.

- додаткова – це складова заробітної плати працівників, до якої включають премії, надбавки і різні доплати.

Системи заробітної плати:

1) Пряма відрядна заробітна плата. Вона передбачає прямо пропорційну залежність між зростанням обсягу виробки і збільшенням заробітної плати.

2) Відрядно-прогресивна заробітна плата. Суть її полягає в тому, що виготовлена продукція в розмірі норми виробітку оплачується по основних розцінках, а продукція понад норму — за розцінками вищими й зростаючими.

3) Відрядно-регресивна заробітна плата. При ній кожному відсотку збільшення виробітку понад норму відповідає приріст заробітку менше одного відсотку. Вона робить невигідним перевиконання норми виробітку.

4) Відрядно-преміальна заробітна плата. При цій системі виготовлена продукція в розмірі норми виробітку оплачується по основних розцінках, а за продукцію, виготовлену понад норму, за дотримання технологічної дисципліни, за безаварійну роботу передбачена премія.

5) Акордна заробітна плата. У цьому випадку заробітна плата встановлюється не за кожний виріб або операцію, а за весь обсяг робіт за акордними розцінками.

6) Колективна відрядна заробітна плата. При цьому заробітна плата робітника залежить від виробітку бригади, лінії, зміни. Колективний заробіток розподіляється між членами бригади згідно з присвоєними їм розрядами, коефіцієнтами і відпрацьованим часом.

69.Теорії заробітної плати.

За концепцією В.Петті та Д.Рікардо, зарплата є грошовим виразом «мінімуму засобів існування». В.Петті в XVII ст. вважав, що зарплата — це ціна праці.

За А.Смітом, заробітна плата включає в себе вартість життєвих засобів людини, щоб вона могла «працювати».

А.Маршал в «життєво необхідні засоби» включає вже засоби «щоб працювати» і «щоб жити».

К.Маркс розробив теорію заробітної плати як грошового виразу вартості і ціни робочої сили, тобто робітник продає не працю, а робочу силу (здатність до праці).

На початку XIX століття була поширена теорія заробітної плати, що ґрунтується на теорії «трьох факторів» Ж. Б. Сея.

М.Туган-Барановський вважав заробітну плату часткою робітничого класу в суспільному продукті, яка залежить від продуктивності суспільної праці і соціальної сили робітничого класу.

Е.Бем-Баверк звертав увагу на можливість поступок підприємців у частині підвищення розміру заробітної плати під загрозою страйків, організованих профспілками, але відзначав наступний відтік капіталу з галузей з підвищеною зарплатою, заміну живої праці машинною, що в кінцевому підсумку неминуче призведе до зниження зарплати.

Необхідність прямого втручання в регулювання величини і динаміки заробітної плати обґрунтував Дж. М.Кейнс. Щоб уникнути соціальних потрясінь, він запропонував замість зниження зарплати шляхом перегляду колективних угод використати поступове або автоматичне зниження реальної зарплати в результаті зростання цін.

Кейнс обґрунтував необхідність політики жорсткої грошової заробітної плати. Його ідеї розвинуті в працях Е.Хансена , Л.Клейна, Д.Робінсонa та ін., які запропонували різні методи регулювання заробітної плати і доходів населення, виходячи з визнання активної ролі держави у розподільчих процесах.

У сучасній економічній теорії праця однозначно вважається фактором виробництва, а заробітна плата — ціною використання праці робітника. Прихильниками цієї концепції є відомі американські економісти П.Самуельсон, В.Нордгауз.

0.. Номінальна та реальна заробітна плата.

Номінальна заробітна плата - сума грошей, яку отримує працівник за продаж своєї робочої сили та її функціонування.

Її розміри не дають реального уявлення про життєвий рівень робітника, рівень його споживання. Водночас без показника номінальної заробітної плати не можна обчислити реальну заробітну плату.

Реальна заробітна плата — кількість споживних вартостей (товарів і послуг), яку працівник може придбати за свій грошовий заробіток за існуючого рівня цін після вирахування податків.

Рівень реальної заробітної плати залежить від:

1) номінальної зарплати;

2) рівня цін на предмети споживання та послуги (індекс вартості життя);

3) податків, які сплачують робітники до бюджету держави і фондів соціального страхування.