Форми й види кооперування

Date: 2014-03-11; view: 664.

Разработка плана по вовлечению заинтересованных сторон

Процесс определения заинтересованных сторон, вопросов, волнующих их, и того, как команда будет работать с каждой из них, должен применяться в самом начале проекта. Результаты такого процесса должны быть задокументированы в плане по вовлечению заинтересованных сторон. Такой план должен конкретизировать подход к их привлечению на всех 4-х этапах проекта. Он должен быть интегрирован в общий план проекта и включать подробную информацию в отношении:

· предлагаемых действий;

· предлагаемых сроков реализации этих действий;

· членов команды, ответственных за взаимодействие с каждой заинтересованной стороной.

Например, план может включать график работ и предлагаемые цели встреч и заседаний с отдельными людьми или рабочими группами, а также предлагаемые даты и содержания встреч с отдельными заинтересованными сторонами. Предлагаемый шаблон плана по вовлечению заинтересованных сторонможет быть хорошим началом.

План управления заинтересованными сторонами должен быть динамичным документом, регулярно оцениваемым и изменяемым в ходе реализации проекта. На важных этапах проекта рекомендуется корректировать оценку заинтересованных сторон, поскольку позиции меняются, а, следовательно, должен меняться и план.

Развитие и регулярный пересмотр плана требуют времени, поэтому часто этого не делается. Тем не менее, для получения хороших результатов проекта привлечение заинтересованных сторон крайне важно.

Преимущества:

· Подготовка четкого плана вовлечения заинтересованных сторон имеет огромное значение для успешной реализации проекта. Он поможет обеспечить приверженность стратегии, а также успешную реализацию самого проекта.

Недостатки:

· Требует много времени или игнорируется под прикрытием необходимости выполнять аналитическую и прочую работу.

Кооперування – це виробничі зв'язки між підприємствами, які спільно виготовлять кінцеву продукцію. Головна умова кооперуван­ня – широка мережа спеціалізованих та організаційно відокремле­них виробництв.

Процеси кооперування – це поставки комплектуючих і вико­нання робіт для потреб певного виробництва, зв'язок постачальника з покупцями певного виду продукції або орієнтація підприємства-постачальника на потреби певних споживачів, які продовжують формуватинапівфабрикат. Підприємство-постачальник зобов'язане відповідати певним вимогам підприємства-споживача.

Кооперування необхідно відрізняти від матеріально-технічного постачання, яке охоплює зазвичай разове постачання сировини, па­лива та стандартних виробів і напівфабрикатів.

Як свідчить досвід, кооперування відіграє значну роль у мобілізації виробничих ресурсів, у покращенні використання виробничих потужностей, у вирішенні серйозних проблем, пов'язаних зі швид­ким нарощуванням випуску певної продукції та освоєнням вироб­ництва продукції складної.

Форми кооперування:

• за галузевим принципом: внутрішньогалузеве й міжгалузеве;

• за територіальним принципом: внутрішньорайонне й міжрайонне.

Внутрішньогалузеве кооперування – це кооперування підпри­ємств у межах однієї галузі.

Міжгалузеве кооперування – це кооперування між підприєм­ствами різних галузей.

Внутрішньорайонне кооперування – це виробничі зв'язки між підприємствами, які розташовані в межах одного крупного еконо­мічного району, наприклад, Центрального району України. Внутрішньорайонне кооперування – один з важливих факторів комплексного розвитку регіону, необхідна умова раціоналізації пе­ревезень, кращого використання місцевих ресурсів і виробничих потужностей.

Міжрайонне кооперування — встановлення виробничих зв'яз­ків між підприємствами, розташованими в різних економічних районах.

Залежно від виду спеціалізації розрізняють три види кооперу­вання:

• агрегатне;

• подетальне;

• технологічне.

Агрегатне кооперування передбачає, що головне підприєм­ство, яке випускає складну продукцію, отримує від інших підпри­ємств готові агрегати, які використовуються для комплектування продукції головного підприємства. Наприклад, на засадах агрегат­ного кооперування здійснюється постачання електродвигунів, ге­нераторів, насосів, компресорів та інших виробів головним підпри­ємствам. Ці вироби часто називають комплектуючими, оскільки вони дозволяють здійснювати випуск комплектної продукції на го­ловному підприємстві.

Подетальне кооперування передбачає, що головне підприєм­ство отримує від підприємств-суміжників деталі й вузли. Таким є постачання, наприклад, радіаторів, карбюраторів для тракторних заводів.

Технологічне кооперування полягає в тому, що одне підприємст­во постачає іншому певні напівфабрикати або виконує окремі технологічні операції. Наприклад, постачання пряжі для текстильних фаб­рик, виконання гальванічних робіт тощо. Усі ці види кооперування дають змогу використовувати економічні переваги спеціалізації ви­робництва.

Кооперування може здійснюватися і між підприємствами, які не перебувають у прямій виробничій залежності між собою. Вироб­ничі зв'язки між ними виникають унаслідок надлишку виробничих потужностей на одному підприємстві і дефіциту аналогічних потуж­ностей – на іншому. Наприклад, на одному підприємстві є надли­шок ливарних потужностей, а на іншому – ливарне виробництво не задовольняє потреби підприємства. Кооперування в даному випадку виступає як один із методів завантаження потужностей на одному підприємстві і ліквідації вузьких місць на іншому.