Зміст науки “Менеджмент” за темами

Date: 2015-10-07; view: 328.

Вступ

Київ 2013

Робоча навчальна програма з науки „Менеджмент” є нормативним документом КНЕУ, розробленим кафедрою менеджменту на основі освітньо-професійної програми з підготовки бакалаврів за напрямом „Менеджмент” відповідно до навчального плану. Вона визначає обсяги знань, які повинен опанувати студент відповідно до вимог освітньо-кваліфікаційної характеристики, алгоритму вивчення навчального матеріалу науки „Менеджмент”, необхідне методичне забезпечення, складові та технології оцінювання знань студентів.

Ця наука є нормативною, тобто обов'язковою для засвоєння студентами освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр за напрямом “Менеджмент”.

Метою викладання науки “Менеджмент” є:

1) формування розуміння концептуальних основ системного управління організаціями;

2) формування навичок застосування системного підходу до управління організацією;

3) опанування навичок розробки й ухвалення управлінських рішень;

4) формування умінь моніторингу основних ситуаційних факторів зовнішнього середовища;

5) набуття умінь формулювання цілей діяльності підрозділів організації;

6) формування навичок організаційного проектування;

7) набуття умінь структуризації та розподілу завдань між виконавцями та управлінні підрозділом;

8) опанування умінь створення ефективних механізмів координації діяльності виконавців та їх груп;

9) формування навичок визначення центрів відповідальності організаційного формування;

10) набуття умінь оцінки діючих та створення ефективних структур управління організацією;

11) формування навичок застосування стилю керівництва, який відповідає вимогам ситуації;

12) опанування умінь створення ефективної системи комунікації в організації.

Досягненню цілей науки підпорядкована логіка її викладання, яка реалізує найбільш поширений у світовій практиці процесний підхід, що передбачає послідовне вивчення кожної функції управління за схемою: сутність; основні елементи та етапи; інструменти та механізми їх ефективної реалізації.

Завданнями вивчення науки є:

- розкриття сутності основних понять і категорій науки управління, функцій управління й процесів ухвалення управлінських рішень;

- викладення методики використання базових інструментів управління організаціями;

- характеристика впливу різних факторів на ефективність системи управління організацією.

Предмет науки охоплює загальні закономірності, принципи формування, функціонування та розвитку системи управління організацією; управлінські відносини.

Сучасна система підготовки менеджерів базується на тому, що кандидати на цю професію повинні мати певні здібності (вміти будувати стосунки з людьми, долати конфліктні ситуації, приймати раціональні управлінські рішення тощо). Все це обумовлює особливості методики викладання науки, яка передбачає поєднання лекцій з активними формами навчання. Разом з тим, в процесі вивчення науки “Менеджмент” наголос робиться на самостійну індивідуальну роботу студентів.

Зазначена наука започатковує управлінський цикл і передує вивченню наступних наук: „Операційний менеджмент”, „Управління персоналом”, „Стратегічне управління”, „Організація управління промисловим підприємством”, „Інноваційний менеджмент”, „Антикризове управління підприємством”, „Управління конкурентоспроможністю”, в яких розкриваються особливості застосування специфічних інструментів у окремих сферах управлінської діяльності.

Наука „Менеджмент” орієнтована на формування у студентів таких компетенцій.

1.1. Адміністративно-координаційні: опрацьовувати ефективну технологію ухвалення управлінських рішень; обирати ефективні інструменти обґрунтування управлінських рішень з урахуванням ситуаційних факторів; обирати ефективний стиль лідерства з урахуванням ситуаційних факторів; використовувати сучасні механізми координації робіт і видів діяльності в організації; залучати підлеглих до процесу ухвалення управлінських рішень; обирати ефективні методи комунікації в організації; опрацьовувати ефективні стратегії підвищення ефективності комунікації.

1.2. Аналітично-діагностичні: аналізувати зовнішнє і внутрішнє середовище організації на основі застосування SWOT-аналізу; аналізувати компоненти стратегії організації та види стратегічних альтернатив; аналізувати підходи до формування стратегії бізнесу; оцінювати вплив ситуаційних чинників на формування організаційної структури управління організацією; аналізувати моделі організаційних змін; аналізувати й оцінювати поведінкові та ситуаційні фактори формування стилю керування; діагностувати причини опору організаційним змінам та доцільність їх проведення; діагностувати фактори, що впливають на рівень мотивації співробітників організації; діагностувати чинники формування ефективного стилю лідерства в організації; визначати параметри ефективної системи контролю в організації; обирати слушні підходи до оцінки ефективності управління організацією; обґрунтовувати напрямки підвищення ефективності управління організацією.

1.3. Планово-прогностичні: прогнозувати вплив на організацію факторів зовнішнього середовища; прогнозувати наслідки внесення змін в організаційну структуру управління організацією; прогнозувати поведінкову реакцію персоналу організації на організаційні зміни; розробляти та обґрунтовувати місію, цілі та стратегію діяльності організації; визначати пріоритети діяльності організації.

1.4. Організаційні: здійснювати розподіл робіт та проектування робіт в організації; делегувати повноваження і розподіляти відповідальність з виконання функцій управління; визначати діапазон контролю в різних структурних підрозділах організації; застосовувати механізми вертикальної і горизонтальної координації робіт в організації.

1.5. Мотиваційні: ідентифікувати потреби підлеглих, що спонукають їх до діяльності в організації; визначати ситуаційні фактори, що впливають на мотивацію персоналу організації; обирати засоби впливу на формування мотиваційної структури працівників організації.

1.6. Контрольні: здійснювати моніторинг досягнення цілей і реалізації стратегії організації; зіставляти результати реального виконання завдань із визначеними стандартами; використовувати методи оцінки та коригування діяльності працівників в організації; оцінювати виконання прийнятих управлінських рішень.

1.7. Навчальні та науково-дослідницькі: ідентифікувати сучасні тенденції у розвитку науки управління та фактори, що їх обумовлюють; критично оцінювати новітні концепції та моделі менеджменту з позицій принципових змін у зовнішньому середовищі сучасних організацій.

Після вивчення науки “Менеджмент” студенти повинні:

- мати цілісне уявлення про процес управління будь-якою організацією і його основні етапи; знати сутність основних понять і категорій науки управління та загальних закономірностей формування, функціонування і розвитку систем управління; зміст та послідовність виконання процесів реалізації функцій управління; особливості діяльності менеджера на різних рівнях управління; підходи до управління організаціями; сучасні напрямки розвитку науки управління; моделі та технології ухвалення рішень; методи творчого пошуку альтернатив; методи обґрунтування управлінських рішень; сутність стратегічного планування; зміст організаційної діяльності та організаційного проектування; типи організаційних структур управління; основні інструменти мотивації; інструменти управлінського контролю; природу та теорії лідерства; основи управління організаційними комунікаціями; підходи до визначення та оцінки ефективності управління;

- володіти практичними способами та прийомами управління, які широко використовують як іноземні так і вітчизняні фірми, а саме уміти застосовувати системний підхід до вирішення проблем управління організацією; обирати ефективні моделі та технології ухвалення управлінських рішень та розробляти їх у відповідності до конкретної ситуації; здійснювати моніторинг основних ситуаційних факторів зовнішнього середовища діяльності організації; формулювати цілі діяльності підрозділів організації; реалізовувати інструменти організаційного проектування (структуризація та розподіл завдань між виконавцями та їх групами у підрозділі; створювати ефективні механізми координації діяльності виконавців та їх груп; визначати центри відповідальності організаційного формування; застосовувати стиль керівництва, який відповідає вимогам ситуації; створити ефективну систему комунікації в організації; оцінити та підвищити ефективність діючої структури управління організацією.

2. Тематичний план науки “Менеджмент”